Deprecated: Assigning the return value of new by reference is deprecated in /home/slonykk/domains/slonyk.com/public_html/classes/lib/external/DbSimple/Generic.php on line 113 Deprecated: Assigning the return value of new by reference is deprecated in /home/slonykk/domains/slonyk.com/public_html/classes/lib/external/DbSimple/Generic.php on line 133 Deprecated: Assigning the return value of new by reference is deprecated in /home/slonykk/domains/slonyk.com/public_html/classes/lib/external/DbSimple/Mysql.php on line 70 Warning: mb_substr() expects parameter 2 to be long, string given in /home/slonykk/domains/slonyk.com/public_html/classes/hooks/HookAdminlogs.class.php on line 41 Учан / Пошук по теґам / Рожевий Слоник - творчість без рамок
  
 

Ув'язнення

Ув’язнення

Вступ в поводження влаштувань з більшою фортецею опинився щасливим. Як ми покладали, вони та почали коштами дозволу приведених непов’язаностей. Це розташовує нас рахувати їх створіння дуже червоним заснуванням для почала розгорнення.

Вісник Учану №15

cs6211.userapi.com/u106918758/docs/8a1bd3afffbb/VISNIK15.pdf



Вже трошки застарілий, але в принципі актуальний.

Слюсарчук - деган чи геній?

Нещодавно пішов розголос про блиск і злиденність такого собі Слюсарчука Андрія Тихоновича. Пам’ятаю, останніми роками бачив про нього програми, читав публікації про талант до нейрології, пам’яті та шахів. Та з диваків більше якось цікавили Ігор Огірко та Дмитро Клець. Як думаєте, чим усе закінчиться?

Стаття про Андрія Слюсарчука на Драматиці

Дослідження особи на Експресі

Зупиніть планету. Я бажаю зійти!

Нещодавним серпнем був на 56-ій виставці квітів. Оглядав, фотографував, і тут випадково підслухав розмову двох дівчат, зовсім вже молодих, десь 17-20 р., яка мала приблизно такий зміст:

(розмова велася російською, у процесі переглядання зроблених фотографій)
— Оця класна фотка. На аву.
— А ти знаєш групу, /назва групи, не пам'ятаю, не прислуховувався бачте/, там такі класні цитати, наприклад /якась банальна нудна цитата про «життя»/?
— О, треба буде собі поставити на статус.
— Ні, я собі вже поставила. О, подивися ще ця гарна, затемнити і буде гарно виглядати.
— А ти бачила нову аву Лілі? У неї новий хлопець?
— Та який то хлопець, кілька разів потрахались… О, оця фотографія мені подобається, гарний ракурс.

Щось таке.

Переказують знайомі, що існує один хлопець, досить дорослий, років 25. Так от, він запропонував дівчині зустрічатися, і після того, як вона погодилась, і вони вирішили, попросив поставити УКонтакті в тій категорії, де ставлять сімейний стан, «Зустрічаюсь з /Цим хлопцем/» у той же день.

Гуляв Києвом ось днями. Проходжу біля пам'ятника Паніковському, здається, загалом, десь у тому сквері. Так, от, фотографуються кілька підлітків, і ще не встигли сфотографуватися, один говорить:

— Я собі цю фотографію на аву забиваю.
— Там не дуже гарно справа вийшло. — каже той, що знімав, дивлячись на те, що зняв.
— Нічого,- каже перший: обріжемо!

А до нас приїхав цирк

(Характер «масових» акцій біля Печерського районного суду Києва)

В один серед останніх днів, досить випадково опинився у вирі подій біля Печерського районного суду на вулиці Хрещатик, де стоять два прославлених усією країною наметових містечка — прихильників та противників судової тяганини, пов'язаної з Юлією Тимошенко. Я не дуже активний у політичних справах (хоч моїм хобі і є колекціонування політичної аґітації), і не дуже заангажований (принаймні на свою ж думку) в тих чи інших питаннях, і, либонь, саме тому побачене більше змусило мене сміятися з усіх, аніж за когось з них плакати. Хоча, не виключено, що поплакати ми ще встигнемо.

Почнемо з того, що акції протесту такого типу, як у законодавстві, так і у ЗМІ прийнято називати масовими. Однак, щодо даних наметових містечок, беру слово «масові» в лапки, бо єдиною дійсно масовою силою, яку я там побачив була нудьга, яка охоплювала всіх без винятку пристрасників.

Не заперечуючи можливу і навіть почасти очевидну підтримку тієї чи іншої позиції широкими прошарками населення, хочеться наголосити, що до «масових» акцій протесту біля Печерського суду ці поняття мало-застосовні. За наявності бажання, жодне з наметових містечок можна навіть не помітити.

Так, прихильники Юлії Тимошенко організувалися в досить відкрите для стороннього ока та затишне серцю наметове містечко.




Однак, вже опісля коротенького огляду кидається в очі вся абсурдність видимого: ледь не над кожним наметом висить/приклеєний мальований від руки плакат "/область України/ за Тимошенко".





Мабуть організатори хотіли натякнути що кожну область України репрезентує палатка та один-три завсідника, які сидять у ній і роздають аґітки. Україна воістину багата борцями за ідею в особі 50-ти осіб. У даному випадку, чоловік репрезентує АР Крим:



Майже усі регіональні представництва діляться з оточуючими досить однотипним контентом.




Вцілому, наметове містечко прихильників невинуватості Юлії Тимошенко нагадує суперлайт-версію, а точніше невдале наслідування Майдану. Навіть наклейк ті ж є.




Феноменальну епопею масовості завершує, не представляючи ані обсласть, ані приймальню, наметик, повний карикатур на «яників», роздрукованих переважно з Дурдому (http://durdom.in.ua/).



Табір прихильників «справедливого судового процесу» здивував і розсмішив не менше. По-суті їх «наметове містечко» і «масова» акція — це територія, огороджена чорними полотнами з білими літерами (схоже на гасла Махновців чи вивіски перед сумнозвісним «Парком героїв» та «Парком дитинства», тільки більш прозорі).



Усередині огородженої території стоять люди у шаховому порядку чи просто по вузлах решітки на дистанції, кожен з яких тримає знамено різної організації.



Я не спеціаліст з організацій масових акцій протесту, сам ніколи не «стояв за гроші» і не працював у організаціях «професійних мітингувальників», і, можливо тому мені дивно бачити «всенародне» обурення у такій більш ніж абсурдній формі. Принаймні здалеку це виглядає як звичайний мітинг, неначе там і справді народні маси.



З-за полотняної огорожі стирчать численні руки, які також роздають однотипну аґітацію:




Усю цю історичну подію підтримки справедливого суду супроводжує голос Олега Калашнікова, що лунає з колонок (у зв'язку з цим у таборі прихильників Юлі ці понурі звуки заглушуються різноманітною приємною музикою). Голос досить монотонно і впевнено, з певним рівнем емоційності доказової бази аґітує за «справедливе (звичайно ж каральне) рішення у справі Тимошенко» і присутністю тверджень Ad hominem (особистих як звинувачень опонентів так і виправдань себе), що повною мірою може порівнятися лише з голосом і напрямом ідеї Президента Едема, який аналогічним чином вістить на хвилі Радіо Анклаву у відомій глі Fallout 3.



Чомусь, коли я перебував серед усього того цирку, мені здалося, що єдиним справді українським там було тільки морозиво, якого я врешті-решт і покуштував, надавши перевагу перед їжою політичною.