Deprecated: Assigning the return value of new by reference is deprecated in /home/slonykk/domains/slonyk.com/public_html/classes/lib/external/DbSimple/Generic.php on line 113 Deprecated: Assigning the return value of new by reference is deprecated in /home/slonykk/domains/slonyk.com/public_html/classes/lib/external/DbSimple/Generic.php on line 133 Deprecated: Assigning the return value of new by reference is deprecated in /home/slonykk/domains/slonyk.com/public_html/classes/lib/external/DbSimple/Mysql.php on line 70 Warning: mb_substr() expects parameter 2 to be long, string given in /home/slonykk/domains/slonyk.com/public_html/classes/hooks/HookAdminlogs.class.php on line 41 Україна / Пошук по теґам / Рожевий Слоник - творчість без рамок
  
 

Пила 8

Пітьма навкруг, спокійно так,
Неначе вічність тут, перед тобою.
Ніщо не вбачить за пітьмою,
Не вчути звуків, мов нема, однак…

Раптово світло запалало,
Тепер усе видніше стало:
В кімнаті цій обдерті стіни,
А на одній із них годинник,

В кутах по різні боки столу,
У центрі що приміщення стояв,
Гусак та курка, що ніколи
З них жоден страху ще не знав

Один на одного дивились
Хвилин п'ятнадцять, десь отак,
Ну а по тому несміливо,
«Що це таке ?» — спитав гусак.

«Не знаю, дивно аж самій,
Спокійно їла їжу в годівниці,
Та тихо хтось підкрався, ніби змій,
Із заду вдіяв щось; для мене таємниця .»

«Так, так, і в мене щось таке.
Я плавав в озері з качками.
Вгледів в далі мале і незначне,
Поплив туди, і всіми от ділами .»

Ген подивись он на столі
Мале, як ти казав, блискуче,
Чи не воно тобі у млі
Здалось привабливим й мигтючим?

Ні, ні, там не таке було зовсім,
Давай-но глянемо по ближче,
Що тут у нас, це напис, ну а нижче
Якийсь ще й пристрій моститься під ним.

Що ще за мудра людська штука?
Не знаю, напис каже «Слухай !»
Що там іще? — більш тут нічого.
То я ввімкну, нехай іде:

«Обидва слухайте мене
Це гра, сьогодні ви гравці
Моє тут правило одне
Той виграє, хто завдання виконує усі:

Обидва ви були не чесні і корисні,
До прикладу, ти, курка, рік тому навмисно
Хотіла з хліва утекти
Для цього на душі нечисто
Утечі план приготувала
Тоді ти харч увесь зібрала
І відняла його у всіх
То був би просто казус й сміх
Якби тобі не було мало
Достатньо собі назбирала
Здавалось, скільки треба ще?
І ген з курятника тікати
Та харч тобі став заважати
З жадоби тоді й не втекла
Тебе помітили й тоді…

Хі-хі…

А ти чого гусак, регочеш
Чи ще літати більш не хочеш?
Бо ж налітався тоді вже
І хоч літати то не зможеш, але
До поки не захочеш
Подивувати всіх польотом
Своєю кров'ю будеш й плоттю
Все руйнувати лиш однак
Так що не менший ти мастак
На всяку підлісну роботу

Є важіль синій під столом
Сильніше хто на нього тисне,
Той лиш отримає поїсти
Та ви не поїсте гуртом

Бо зверху там такая їжа
Що курка з'їсть — то гусці гірше
За найвідвратніші помиї
Що вам обом гидкі й чужії

Ну от, пішов зворотний час
Якщо ж ніхто не грає з вас,
То не біда, коли час сплине
У муках кожен з вас загине „

Гусак та курка з остороги
Обидва раптом зрозуміли
Що вже немає теї згоди
І кожен хоче взятись в діло

В один момент обоє наскакнули
На важіль й тиснути почали
Із сил усіх своїх. І оком не змигнули
Як вже жалю обабочі не знали

Бо кожен в пристрастях палавши
З них думав щиро лиш про себе
І курка сили не вгадавши
Не вдовольнила сю потребу

Гусак щасливий був й спокійний,
І хоч він курці співчував,
Та голод відчував постійно,
Із часу в час, із миски їжу брав.

Пройшла година, десять, двадцять
Голодна курка вже себе не йня
Дивилась як їдок умів лиш з ней знущаться
І їв, і їв із разу в раз гусак.

ЕПІЛОГ

Мораль сей байки отака,
Що курка з'їла гусака.
  • +1
  • 23 вересня 2010, 22:53
  • Kurka
  • 1

Третій Тисячолітній Гетьманат

Правління четвертого Президента України, Віктора Януковича, було вкрай невдалим і непопулярним. Його проросійська політика викликала незадоволення народних мас Заходу і Центру України, хоч на Півдні, та Сході країни він зберіг відносно високий рівень популярності. В той же час, «помаранчева» опозиція уже була цілком дискредитована. Окрім того, в суспільстві, що втомилося від перманентної політичної боротьби, існував запит на «сильну руку». В таких умовах і відбувалися у березні 2015 року президентські вибори, на яких чинний на той момент Президент, Віктор Янукович, розраховував на легку перемогу над деморалізованими «помаранчевими» опонентами. Однак на початку 2015 року країна потрапила під хвилю економічної кризи, викликану черговим україно-російським газовим конфліктом...

Далі читайте тут.

Вільне мережеве спілкування для українців і його особливості

Ще донедавна, кілька років тому, ми, українці, стикаючись з інтернетом, відчували себе чужими цьому світові, а й справді: є величезна частка мережі для англомовного користувача, менш громіздка, але не менша за ефективністю московитська частка — о, так, звісно, існувало кілька українських сайтів, та кажучи про спілкування на них, його найкраще можна описати словом «стриманої швидкості». Так давно, що й не згадати, було засновано Укрцентр, існує він вже чи не ледь десятиріччя, але погляньте на те, яка там інтенесивність спілкування. Безумовно, швидке мережеве спілкування зводить людину з глузду, але як відомо чим більше варіантів, тим імовірніше, що вдастся знайти підходячий — в даному випадку людей, з якими приємно і корисно спілкуватися буде саме тобі.

Наша історія як не дивно почалася на сайті українських демотиваторів — кому не відомо — таких гумористичних макросів з картинкою та написом на чорному фоні. Так от, одного для якийсь безосібний(український відповідник «аноніму») порадив адміністратору вже доволі популярного місця створити іміджборд. Гм, іміджборд, сайт що являє собою форум без реєстрації з можливістю спілкування і паралельного розміщення власни файлів, якими бажаєш поділитися з іншими, також аналогічні назви «дошка для зображень», «дошка»(в мережі сприймається саме собою), «борда». До тих часів Україна де факто мала свою борду — УАчан — але, зайшовши туди ви побачите, що за тим же фактом її важко назвати українською — засилля культури московитських борд поряд з власними рухами у тому ж стилі. Тому новостворений іміджборд — Учан — є першою українською дошкою для зображень.

Тож, перший прецедент українського спілкування має місце, тепер у бажаючих є можливість дослідити сутність спілкування українців чи самим долучитися до цього. Та як то кажуть, не все так добре, як здається, і як завжди перед чимось першим, перед Учаном постали свої проблеми цінностей та цілей, які як творці, так і безосібний контингент мав вирішити якнайкраще для обох. Які питання можуть постати перед першою українською дошкою для зображень? Звичайно ж це цінності спілкування. Я на жаль не можу сказати, що москальська лайка на Учані не зустрічається, але її майже не вживають, оскільки це і була одна з тих меж, яка в свій час заважала деяким проектам виокремитися, як українським, хоча безумовно повністю збавитись цього згубного впливу колишньої культурної залежності не вдалося. В той же час, місцевий безосібний розумно вирішив, що переймати чиюсь культуру вцілому і в окремости, як таку, є спочатково закласти в свій розвиток негативні тенденції — тому дошка почала розвиток майже з культурного нуля, так як української іміджбордної культури до Учану не спостерігалося.

Найбільш цікавим був саме період становнлення основних принципів вітчизняних культурних сентенцій. Почнемо з т. зв. поняття «мему» — якоїсь цілісної значимої одиниці культурної інформації, що методом прикладного застосування передається між суспільними одиницями(щонайменше людьми), розвивається з розширенням ознайомленого кола і підкоряється закону природного відбору, себто може поступово відмерти від уживання чи навпаки, дати шлях до вживання новим вихідним формам. Передумовою для зародження таких «мемів», є спілкування. В реальному житті, переважно не можливо організувати ефективне одночасне рівнодоступне спілкування між одразу, наприклад сотнею людей — інтернет може все. Так само, закон анонімності дозволяє учасникам бути, як ніколи відкритими і вільнодумаючими. Тому справедливе твердження, що зародження локальних мемів є неминучим наслідком ефективного, постійного, мережевого спілкування способом іміджборд.

Серед більше 20-ох назарізних мемів Учану, ми спостерігаємо чисельність історичного та мовного контингенту — такі чудові утвори, як «двоїна», «Військо Безосібне», «Шевченко-Франко», «Няўка» та численні макроси віддзеркалюють любов безосібного до історії і впевнений: такі меми будуть з'являтися ще. У той же час, багато мемів усутнюють в собі сучасний стан українських внутрішніх та зовнішніх подій: хоча б "Іво Бобул"(який є одним з перших мемів і «дивиться на твій аренбі як на лайно»), «1,5» вибачаюсь «сексуальна орієнтація Учану» та "Ґей-шльондра" демонструють чудовий приклад відповіді інтернету і реальному світові на поточний моральний устрій, «Галицька змова» відбиває прагнення наддніпрянців вважати себе основою України, супроти трохи сполонізованої Галичини.

Критика ж Учану відбувається не стільки з програмного боку, який тамтешній адміністратор забезпечує до неймовірних висот таким, чого навіть на закордонних бордах не побачиш, а саме з погляду на спілкування. Перший прецендент такої критики — це широка протиставленість культури іміджборду до т. зв. "москалів". І дійсно, часті на вранішньому етапі формування розмови про стан московито-українських відносин зворушують, але в той же час помітна тенденція до постійного спадання їх частоти з назарізною майже відсутністю. Сутність цього полягає мабуть, у тому, що ні з яким народом, навіть литвинським чи поляським, про які теж частенько розмовляють, українці не мали і не мають такого широкого спектру відносин, як з московитським. Поле наших історичних відносин є надзвичайно плідним для тем розмов, а українці ой як люблять свою історію, що доводять розмови на інші історичні теми в спеціальних розділах, як то /літ/ — література чи /укр/ — розділ для політики та розмов про українізацію. Та і важко не відділяти свою, українську культуру, ще не зіпсовану інтернетом, від культури московитських борд, яка є чимось середнім між зображенням статевих та травних органів і вживанням давньоукраїнської мови чи її стилю написання Х-ХІІ сторіччя. Меми ж розділу /б/ часто критикують за заполітизованість та пов'язаність з україно-московитськими відносинами, що як ми бачимо на зображенні, не є правдою, і подбні заяви виглядають смішними, а то і пустопорожніми.

На завершення варто сказати, що враховуючи турботу адміністрації про програмний бік першого українського іміджборду, та безосібного про спілкування, Учан, як приклад продуктивного спілкування в інтернеті є перспективним та потенційно-сильним суб'єктом мережі, а дружні відносини з такими мережевими місцями, як Українські Демотиватори, Сербіячан, Бєлчан, роблять його не лише місцем для спілкування, а і певного сенсу представництвом українста в інтернеті.
  • +2
  • 22 вересня 2010, 08:03
  • Kurka
  • 4

Закарпатськії будні

УВАГА! Неповнолітнім і людям з міцним моральним стержнем читати протипоказано!



( Читати далі )
  • +4
  • 20 вересня 2010, 19:21
  • Thuriel
  • 8

Ми - непотріб

Молодий україномовний українець знає, що він непотрібний Україні, бо Україна — це держава, в якій значно легше здобути політичну чи адміністративну посаду, якщо ти розмовляєш російською, держава, в якій ґламурна поп-культура готова приймати його мову тільки як вибрик, фішку для сцени, але не те, з чим можна жити повноцінне життя, а частина населення, ще два-три покоління тому цілком українська, обговорює україномовність наче венеричну хворобу.

Інтернет — місце, де несвідоме кожної нації чи суспільної групи зринає на поверхню. Саме це ми бачимо в глибинах українського інтернету.

Учан - український іміджборд запис-посилання

Іміджборд — веб-форум, де користувачі анонімно провадять жваві бесіди за допомогою повідомлень з прикріпленими графічними файлами, що є найпотужнішим джерелом приколів (лулзів) в інтернеті, батьківщиною більшості мемів. Нещодавно з'явився перший і єдиний український іміджборд - Учан. Ласкаво просимо, якщо зацікавлені в українській інтернет-культурі!

Про мишей та людей

Колись я грав у Transformice — онлайн-гру про мишей і сир. Одного разу я почав балакати у чаті українською. Сказати, що всі були обурені — нічого не сказати. Це була феєрія душевного болю, він випліскувався на мене потужними струменями з усіх боків; кляли мене особисто, мою мову і мою країну. Я був просто шокований такою реакцією. Бажаючи повторити експеримент, я зайшов в одну популярну Jabber-конференцію (російськомовну, звісно) і почав балакати там. Мене закидали ла обматюкали й забанили. Не знаю, які критерії нормальності мають люди, які вважають таку поведінку нормальною, але вони точно відрізняються і від моїх, і від загальноприйнятих.

Навіщо я це взагалі пишу?

Вечірній

Зоря на небі, мов краплинка,
Летіла і зависла там.
Немов маленька намистинка,
Що розлетілись по світам.

І вітерець той легкий, ніжний
Так хоче душу обійнять.
Повіє і злетить в безмежність,
Де буде пташок цілувать.

Вечірні хмарки в небі тануть
І змінюють відтінок свій.
Рожева ковдра раптом стане
Чорнющим полотном. І твій

Веселий денний настрій
Замінить сутінковий сум.
Або ж романтика і щастя…
І налетить враз стільки дум.

Чудовий вечір в Україні…
Ніде більше таких нема.
Я хочу жити в цій країні!
Хай буде тут хоч злив стіна.

Перетин східного кордону

Перетин східного кордону
Виїзд
Медовий місяць я з дружиною та братом провів у Середній Азії, разом з ішаками. Тривав цей медовий час дійсно місяць, а не тиждень, як у значної частини українських молодят, але іноді доводилось економити. Так, наприклад, жили ми переважно не в готелях, а в наметі, а добирались до Узбекистану з України не літаком, а потягом „Харків-Ташкент”.
Вийшло так, що до 26-ти років єдиною іноземною країною, в якій я встиг побувати, була Молдова, та й то, провів я там не більше п’яти годин, а тут ми одразу збирались відвідати екзотичні Киргизію, Узбекистан та Казахстан. Можете собі уявити моє хвилювання.
Але, мабуть, найбільше я хвилювався через зустріч з Росією.

( Читати далі )

Вічне військо

До бою! — Клич прозвучав і відлуння
Розлилось водою, підхоплене військом.
Тепер вже нічого не стримає крові,
Коли йде війна за землю вкраїнську.

Шаблі до неба, чоботи в землю
Втоптали неволю, розбили оману.
Від гомону стало не чути і себе —
Коли йде війна супроти басурмана.

Пагорби чорні в те мовчки вдивлялись,
Накрившись гілками прадавнього лісу.
І вітер не смів голови там підняти…
Коли йшла війна за землю вкраїнську.

На ту битву дивилося небо крізь хмари,
Обіймаючи землю, що крові обпилась.
І ріки завмерли, уважно гляділи
Як сила і гнів у єдиному злились.

Завмерло усе, і не рушило тиші,
Лиш битва точилась без часу і ліку.
Всередині всього, всередині світу.
Тривала війна, потопаючи в криках.

І досі вояки ті не полягали,
Уже не живі, і не мертві донині.
І не ляжуть в могили до часу, коли
Не скінчаться війни. І всміхнеться Вкраїна…