Warning: mb_substr() expects parameter 2 to be long, string given in /home/slonykk/domains/slonyk.com/public_html/classes/hooks/HookAdminlogs.class.php on line 41 Україна / Пошук по теґам / Рожевий Слоник - творчість без рамок
  
 

Не дивлюсь я давно на жінок...

Не дивлюсь я давно на жінок –
В мене тільки єдиная мрія –
Хочу сплести тобі я вінок –
Усе інше така мізерія…

Україно, до тебе я йду –
Із вінком цим, проханнячком любим:
Україну нещасну й бліду
Підіймаймо з колін, пани-люди!

Скільки можна ридати й стогнати?
Що зробити, москаль щоби зліз?
Скільки будуть ці клятії кати
Проливати ненеччиних сліз?

Гайда, братці, багнети беремо!
Гайда, братці, «Славу!» і в бій!
Полюбить же-но братці Вкраїну
І віддайте життя їй одній!

Надлюдське

Коли в кулак без волі стиснута рука,
Коли кортить й пече у горлі та у серці,
Коли здається є стежка одна,
Єдиний вихід у єдиній дверці –

Тоді я меч беру блискучий до долонь,
Дивлюсь у бік червоний п’яного Кремля,
Щоб із молитвою «Мій Бог, мене боронь!»,
Почати полювати москаля.

Ні, то ти брешеш – ти не брат мені!
Ти не слов’ян, не кров в тебе – отрута!
У нас герої різні: в тебе – тлін!
Проте крізь нас живі герої Крутів!

Твій батько – біс, обручений з монголом,
Твій Бог – то патріарх Кіріл,
Що й ба не чув Христа із апосто́лом…
І я, ти хочеш, щоб «тєбя любіл»?

Не буду я, я знаю, що є жить –
Твої слова навади, бісівське…
І знаю я, що в цю шалену мить
Пірнув із головою в надлюдське…

Суть ісламу

Ти ЗОВСІМ не розумієш, у чому суть Ісламу. Магометанство — це не буддизм «о, привіт чуваки, зацініть, як я медитую, гиги». Іслам це не самотні вечори в синагозі. Іслам — це не зороастризм, індуїзм чи християнство. Іслам — це релігія, де чоловіки можуть стати моджахедами — бородатими, безстрашними, обрізаними воїнами, якими вони насправді і є. Замутили терракт в Москві, а ми сміємося. Підлітки підпалили єврея за відмову прийняти Іслам, а ми сміємося. Три шахідки вибухнули звзявшись за руки, а ми сміємося і робимо намаз. Теракти, вбивства, газават — ми сміємося. Расизм, сексизм, дискримінація, ксенофобія, ненависть до невірних — ми сміємося. Доку Умаров вбив якихось москалів — ми сміємося. Ми без ваганнь підпишемося під будь-яким террактом, наші уподобання засновані на Корані, тотальний джихад — наша стихія, ми — істинне обличчя релігії.

Безосібний. Анонімус і аноніми. - стаття українською мовою


Стаття

Нарешті дописав! Купа картинок, так що важка. Не уявляю, як буду потім це все об'єднувати. Що ж, потім буде потім. А зараз — стаття.

Діалектичне заперечення

Реальна історія. Стоїть стара автобусна зупинка. Приватний власник обширної ділянки поряд вирішує побудувати супермаркет. Будує. Як тільки супермаркет добудовано, біля нього, за 20-30 метрів від попередньої, старої зупинки, з'являється нова, власна зупинка супермаркета. Слідом з'являється ряд автобусів, профінансованих супермаркетом, з його рекламою, що зупиняються біля нової зупинки. Хоча змінити план маршрутів усіх інших автобусів — вельми марудна і довга процедура, тому усі інші автобуси зупиняються біля старої, державної зупинки.

Усі ці дві зупинки разом з рекламними і державними автобусами в білій рамці, під цим напис «ДОВБОЙОБИ — їх ще ніхто не скасовував».

Війна на два фронти

Отож, впевнений кожен з вас бодай колись уявляв себе політиком, генералом, успішним підприємцем чи журналістом? У eRepublik це можна реалізувати сповна. Це окремий світ з власними порядками, перманентним комьюніті у понад 200000 користувачів. Тут ви можете знайти для себе епічні баталії, операції з валютним ринком, політичні дебати, та звичайні «срачі» у пресі.
Цікавим фактом є, що адміни ні копійки не вкладають в рекламу гри. ЇЇ популяризація є виключно завданням мешканців едержав, для яких так званий «бейбібум» є засобом перетворення Батьківщини у «наддержаву». Завдяки цьому відверто слабка держава у реальному світі може стати одним з лідерів віртуального. Наразі найсильнішими державами есвіту є наші західні сусіди Польща, Угорщина, Румунія та Сербія. Своїй могутності вони завдячують війнам, які базувались на РЛ-мотивах: Польща-Німеччина, Сербія-Хорватія, Румунія-Угорщина.

Стосовно еУкраїни — ми переживаємо не найкращі часи і посідаємо місце у третьому десятку світового рейтингу. Наша територія має такий вигляд: Місяць тому ми були повністю стерті з карти Угорщиною. На щастя, ми зуміли повернути 11 своїх регіонів. Проте тут-же нам оголосила війну еРосія, яка протягом двох останніх днів окупувала Слобожанщину з Харковом та Київщину. Керівництво еУкраїни евакуйоване до Одеси, де тимчасово перебуває наша столиця
.
Таким чином еукраїнське комьюніті у вельми скрутній ситуації. Нам конче необхідні рекрути та свіжа кров. Лише масовий підтік гравців може допомогти відновити нам територіальну цілісність! Лише хай і віртуальна, проте національна свідомість може допомогти втримати державну суверенність.

Війна з еРосією — це відмінний шанс пробудити націоналістичні почуття та консолідувати наше комьюніті навколо єдиної мети — відсічі «старшого брата». Отож, не гайте часу! Звичайний лінк на реєстрацію — www.erepublik.com/en Реферальний лінк на реєстрацію — www.erepublik.com/en/referrer/Warrog Зареєструвавшись за рефферальним лінком, ви опинитесь автоматично у моїх друзях і я зможу вам допомогти на перших порах гри. Отож, приєднуйтесь до нашого комьюніті!

Слава Україні!

Життя як кіно

Лі Страсберг (1901-1982) – це американський кінорежисер, який у 1969 році заснував у Нью-Йорку інститут акторського мистецтва. Серед інших, цей навчальний заклад закінчили Аль Пачіно, Роберт де Ніро, Міккі Рурк, Алек Болдуін та Мерлін Монро. Для останньої Лі Страсберг став близьким другом, і вона заповіла йому більшу частину своєї спадщини.

( Читати далі )

Генерал

Генерал

Того ранку, року 1945, у квітні місяці нічого не передбачало ніяких змін. За командою наших офіцерів ми встали, хоча нам дуже того не хотілося – в усіх був дуже подавлений настрій. Пов’язано це було з тим, що війна була майже програна, а сенсу далі воювати багато хто не бачив.Але вставати було потрібно. Потім ми пішли вмиватися, а після – ми вишикувалися. Нам дали по 30 хвилин на збори, а потім нас очікувала якась важлива подія. Мені було дуже цікаво, бо нічого цікавого не бачив за останні пів-року.

( Читати далі )
  • +2
  • 2 жовтня 2010, 19:42
  • warrog
  • 13

Що варто читати з української літератури

Шкільна програма вбила в багатьох людей симпатію до всієї української літератури її найгіршими соцреалістичними зразками. Цей список має на меті вказати, що з української літератури варто читати сьогодні, які гідні твори відомі, але лишаються непрочитаними, а про які мало хто чув. Список поділено на чотири історичні доби, кожну добу — на жанри: вірші, п'єси, прозу та нонфікшн (нехудожня література).

Класична — з давніх-давен до 1913 року
вірші
Котляревський «Енеїда»
Шевченко «Кобзар»
Грінченко «Під сільською стріхою»
Франко «З вершин і низин»
Українка «Думи і мрії»
Гребінка Євген «Малороссийские приказки»
Глібов Леонід «Байки Леоніда Глібова»
Руданський Степан «Співомовки»
Антонич Богдан-Ігор «Велика гармонія»

п’єси
Українка «Лісова пісня»
Шевченко «Назар Стодоля»
Винниченко Володимир «Чорна Пантера і Білий Медвідь»
Іван Карпенко-Карий «Мартин Боруля»
Котляревський «Наталка Полтавка»

( Читати далі )

Історія України

Історія України останніх восьми століть – це історія окупацій. Одні окупанти змінювали інших, а національний досвід відповідно поповнювався новими формами пристосування до виживання в умовах верховенства чужинців. Одні окупації були більш жорсткі та деструктивні (татаро-монгольська), інші більш лояльні та просвітницькі (польська, литовська). По шкалі культурно-духовної асиміляції-дисиміляції одні окупації були чисто дисиміляційні (фашистська, татаро-монгольська), інші –асиміляційні (російська, радянська). І от, двадцять років назад історія подарувала Україні повноформатну державну незалежність.

На жаль, українська нація не знайшла в собі внутрішніх сил, не знайшла інтелектуальних та духовних ресурсів, щоб сформувати повноцінну національну еліту, яка б організувала народ на побудову сучасного, модернового суспільства. Замість того, народ делегував у виборні органи якихось пройдисвітів, шахраїв та всіляких моральних виродків, які перетворили два десятиліття незалежності на суцільне мародерство загальнонародної власності, в суцільну брехню та націоналістичну маячню. Апофеозом мародерства стала п'ятирічка правління президента Ющенка, який під прикриттям націоналістичної демагогії до ручки добив всі державні інституції. Українці в повній мірі показали і світові, і собі, наскільки вони деструктивна, недержавотворча нація. Не нація, а зброд бидла: в спільноті панує шахрайство, заздрощі, марнославство, зрадництво. Українці навіть не уявляють, який жалюгідний досвід їх предків сидить всередині кожного з них і які фортелі готові викидати їх історичні гени. В популяції українців практично відсутні гени благородства та аристократичності. Носії цих генів ставали першими жертвами окупантів на протязі багатьох століть, а виживали самі хитрі та підлі. Тому не дивина, що серед представників нашої національної бидло-еліти зрадництво та продажність є звичними явищами. Звичайно, серед українців попадаються і нормальні люди, але вони не користуються авторитетом серед спільноти, вони «диваки», яких не обирають.
Фінал мародерства закономірний: прийшли нові окупанти і забрали в українців непосильну для них іграшку під назвою «державна незалежність». Ну нащо українцям державна незалежність, якщо нічого, крім «кайдашевої сім»ї» на цілий світ, вони з неї зробити не можуть? Донецькі – це нові окупанти, навіть якщо ця окупація «внутрішня». Стратегія окупаційного режиму не дає збоїв, тому що народ вже психологічно та інстинктивно готовий до нової окупації, до «нового порядку та стабільності».Донецькі ведуть себе по кальках царських, сталінських окупантів, які добре спрацьовують в грунті рабської психології українського народу. «Донецькі» стали в позицію окупантів: вони демонстративно з презирством відносяться до всього українського, на ідеологічному рівні вони проповідують унтиукраїнізм. Чого тільки варта позиція міністрів Табачника, Семиноженка. Нівелюється виборча демократія, громадські, економічні свободи.

Нова влада відтворює архітектуру окупаційного режиму, тому я пишу, що вони «як окупанти». В мене немає великих претензій до донецького люду, він затурканий і може лише тягнути доручену лямку. В мене величезні претензії власне до української нації. Українська нація, як хазяйка цієї землі, повинна була стати авангардом в побудові європейської демократії в Украіні і тягнути за собою інші нації – складові частини народу України. Замість того, українська нація два десятиліття лише захльобувалась від гордощів за себе, яка вона найпрекрасніша нація в світі, просторікувала про свою доброту та щирість. Українська нація не здала екзамен на незалежність і нічого винити в цьому інші нації, які живуть на території України.Попередній висновок: українці в сучасному стані нездатні керувати Україною.