Deprecated: Assigning the return value of new by reference is deprecated in /home/slonykk/domains/slonyk.com/public_html/classes/lib/external/DbSimple/Generic.php on line 113 Deprecated: Assigning the return value of new by reference is deprecated in /home/slonykk/domains/slonyk.com/public_html/classes/lib/external/DbSimple/Generic.php on line 133 Deprecated: Assigning the return value of new by reference is deprecated in /home/slonykk/domains/slonyk.com/public_html/classes/lib/external/DbSimple/Mysql.php on line 70 Warning: mb_substr() expects parameter 2 to be long, string given in /home/slonykk/domains/slonyk.com/public_html/classes/hooks/HookAdminlogs.class.php on line 41 Україна / Пошук по теґам / Рожевий Слоник - творчість без рамок
  
 

Я помираю

Я помираю кожного дня,
Кожної миті, коли
Чую як хутко йдуть орди Кремля,
І все мовчать янголи́.

Я помираю кожну секунду,
Кожну дрібнесеньку мить –
Жити не можу за цього абсурду,
Маю, проте, якось жить.

Сон

Мені наснилося, що я в Москві сиджу,
Сиджу в тюрмі, чекаючи на страту,
По камері без продиху броджу,
Листа останнього пишу потайки брату.

Мені наснилося, прийшов-но конвоїр.
Сказав: «Ставай, скоріше…» і нагнав остраху:
«Ставай, сказав же! Виходи у двір,
Тобі із хлопцями уже готують плаху».

І я пішов, пішов останній раз –
На смерть пішов, у руки москалям,
Я не кричав ніяких гучних фраз –
Лякаючись лише кривавих плям.

«Ох, ненько рідна!» – лишень думав я,
Не бути мені батьком, вірним мужем,
Не виросте козачеє дитя
Та не поскоче босоніж в калюжі!

Я не побачу: будуть вішать банду,
Як Янукович буде порсатись в лайні,
Як постріляють всю його команду,
Як люди стануть кращі і файні́…

Я тільки бачу: плаха, ніж російський.
Навкруги нікого нема…
Підлогою крокую – дуже слизько…
Прокинувся… Ще ніч… Пітьма.

Шухевич

Перед образом стою й молюсь, царевич,
До тебе звернувся, що є сил,
Рідний мій, озброєний Шухевич,
Рідко є тебе про щось просив.

Але більше я не можу чути
Тої люті, стогін той і плач —
То волають українські люди,
Борони ти нас, Шухевичу, силач!

Ти святий — я знаю то не сумнів,
Мучений, герой, козак, вояк.
Я плював на те, що брешуть дурні,
Пасинки жидів і австріяк!

Скоро буде час — повісим всюди
Їх, родини їхні і дітей,
Все згадаймо: СРСР, Іуду,
Січ, трипільців, Святослава. Гей!

Гей, Шухевичу, молись за нас у раю!
Гей! Не забувай — допомагай.
Істину твою несу, поки конаю:
Україна наша — то земний є рай.

Бандера

Буревії носять хибні звістки — Все тече, усе заносить круговерть.
Час приходить переломлювати кістки,
Час приходить сіяти, народжувати смерть.

Час приходить — постає Бандера — Не лякайся, не сумуй, не плач — Для жидів він буде шкуродером,
Московіти його звуть «палач».

Постає Бандера, розквітає — У тобі, в мені, у наших дітлахах — Сниться їм: Москва, Єрусалим палають — І спокійно дітям спати за тих снах.

Ти вставай, козаче — ще не пізно!
Ти вставай, — Бандери бо є час!
Ти вставай, боронь свою Вітчизну,
Бо Бандера є у кожному із нас.

***

З Україною в серці я завжди пребуваю,
Україну одну я люблю і кохаю…
Україна — єдиний, мій рідненький дім,
Україно, для тебе народжу дитин — Україно, ти рідна. Україно моя,
Я живу, Україно, для тебе і для
Щастя твого, Україна, любима…
Україно, скоро буде і тво́я година!

Übermensch

Я – воїн, лицар честі я.
Я – син своєї рідної Вкраїни…
І не потрібнії подачки ті Кремля,
Коли стою на березі таїни.

Таїна – то історія життя,
Історія життя, страждань і болю –
Голодомори, Крути, побиття…
НКВС і КДБ конвої…

Я бачив все, я знаю, що є страх.
Я знаю, що є сила, що є правда –
Кришталь в моїх нефрітових очах
Палає спокійливо ізмарагдом.

Я все пізнав. Я знаю – ми одні.
Одні на полі брані, бранці поля.
І не поможуть нам добродії жодні́,
Поможе, може, добрая тополя…

Тополя є своя, тополя то є дім.
А там де дім – ти знай, межі немає.
Коли-небудь і ми побачим дим –
То знай тоді – Москва горить й палає.

Так, я пізнав – немає меж…
Є тільки Бог, Вітчизна, Віра…
Немає більше неприступних веж –
То все ніщо, то смуга сіра.

Але крокую я – все далі, все туди,
Крокую, б’ю ногами, тим не менш.
І ноги залишають ті сліди,
Сліди, що їх залишив Übermensch.

Пам'яті героїв Крут

Сімнадцять тисяч вогнепальних
І сорок тисяч ножових
Ударів для трьохсот фатальних
Героїв Крутинських боїв –

Вони стояли густо й чітко,
Без зброї – дехто босоніж,
Коли без жалю, грубо й хитко
Більшовики здіймали ніж,

Карати щоби і вбивати –
Ні, не студентів, а святих…
Залишивши без сина матір,
А Україну без вождів.

Кого винити? Всі ж-но знають,
Проте мовчать і чогось ждуть,
Замість повстати – засинають,
Замість убити – тиснуть лють.

Коли їх дико там убили,
Ми мали бути там: я, ти,
Коли їх у крові топили
Москалики та два жиди.

Ці два жиди – то Троцький, Лєнін,
Два біса – Юда й Сатана!
Ні, не пробачмо! «На калєні!»
Здіймай мушкет! Вогонь! Гайда!

Богові

Я не хочу чути, що говорять люди
Ні про церкву, ні про Тебе теж.
З мене досить поцілуя Юди,
Їхнього мовча́зного «егеж».

Хтось верзе, що Ти не наш – гебрейський,
Хтось буркоче, що ми всі від мавп…
Проте я не вірю, що у тебе пейси,
Щоб людиною якийсь хом’як постав.

Знаю я, що наш Ти – український,
Що прийдеш і звільниш, хоч би що!
Я молюсь Тобі сьогодній пильно,
Щоби завтра не було ніщо!

Україно, ти забула Бога!
Україно! Полюбила московита!
Не тому тепер така убога,
Індустрія в тебе нерозвита?

Що робити, Боже? Дай нам тями!
Ти збігай до нас і не суди –
Змий погані наші чорні плями,
Дай напитися джерельної води!

Росіян жени до їх клятих кордонів,
Жени далі, геть вкінець з Землі!
З цим проханням до Тебе долоні
Простягнув в молитві я свої…

Чорний птах над морем тихим віє...

Чорний птах над морем тихим віє…
Я стою під небом і не чуть,
Як топочуть українську мрію
Росіяни, що їх звати «чудь».

Вони йдуть з Содома і Гомори,
Лунко переходять крізь віки,
Не сидиться їм по своїх норах
І так просто з лап їх не втікти.

Тож дивлюсь на теє військо лихе,
Що підходить люто до Вкраїнських веж.
Ні, не буде Київ жити тихо,
Не побачивши в Москві пожеж.