Warning: mb_substr() expects parameter 2 to be long, string given in /home/slonykk/domains/slonyk.com/public_html/classes/hooks/HookAdminlogs.class.php on line 41 Курка Аалямб / Пошук по теґам / Рожевий Слоник - творчість без рамок
  
 

Макрос - стаття українською мовою (2)

Частина перша

Текст-арт
За патетичними здогадами ньюфаґів, картинки з тексту утворилися в мережі якщо і не після смайлів, то паралельно і внаслідок їх розвитку. Хоча у дечому ASCII/ANSI-арти і були першими, та схожим чином картинки, які щось зображали чи виражали, створювали ще з часів появи самого тексту. Особливим задоволенням це було для тих, хто вмів у ті неоднозначні часи писати, а пізніше мав друкарську машинку, або взагалі мав час не горбитися на роботі на мануфактурі/заводі, помирати у війнах, а творити високе мистецтво.

Одним з таких у ранні роки, але на жаль не все життя був Гійом Аполінер, “каліграми” якого відомі і до нині і є ані ні на йоту не інакше, ніж текстартом (текстовою графікою). Також ще до інтернету робилися спроби створити текст-анімацію, але ані у картинках, ані у урухомлених творах сенсу окрім гарної картинки і пихи автора не було. Однак, у інтернеті, як і все інше, використовується значною мірою для того, щоб пояснити співрозмовнику його справжню суть.

За свою історію у комп'ютерному варіанті, мистецтво еволюціонувало вже численне число разів: з'явившись на платформах Amiga та Commodore 64, де контекстні шрифти дозволяли чітко вимальовувати лініями контури зобрадення, швидко перескочило на інші технології, де кривість чи не така значима рівність шрифтів призвела до занепаду контурного малювання і початку заливного, де ставка робиться не на суцільні слеш-дефісні лінії, а на різну видимість символів за дрібного масштабу, і як наслідок результативного враження від їх розміщення поряд, подібного до якогось майндфаку.

Укупі з кольором ANSI-кодування, малювання текством заполонило усі місця тісні для картинок, або такі, де картинка, що зображає картинку це вже ознака поганого тону. В подальшому, за допомогою тексту було зроблено багато анімацій, навіть деякі ігри мають текстові версії. Побачити приклад текстової анімації простіше простого. Заходьте в меню “Пуск” свого комп'ютера, відкрийте вікно “Виконати” і введіть “telnet towel.blinkenlights.nl”. Якщо у вас є інтернет (а у вас він є, бо звідкіля вам взяти цю статтю), то влаштовуйтесь зручніше і дивіться четвертий епізод Зоряних Війн.

Текстарт, комбінований зі смайлами активно використовують на текстбордах (BBS), де не можна використати макросів, а оскільки емоції виразити треба, то зручно це зробити текст-макросами, чи складними емотиконами, які до них наближені:

   ≡≡彡
彡 ´_)` ) 

 _、,_
ミ  _⊃) 

[ (★) ]
 <丶´Д`> 

( ^_^)o自自o(^_^ ) 


У таких місцях, смайли складаються з багатьох складних символів різних народів і націй, що переводить їх у клас текст-арту. Новаторством виділяться Ніченел, де, власне, все це і зародилося. Хоча, ASCII-арт може бути і текстовим макросом, та текст, намальований текстом це щось страшне і дивне.

Фотожаби
Узагалі, фотожабами прийнято вважати будь-яке зображення, яке не є первинним, а створене з допомогою комп'ютерних технологій: суміщене несумісне, на одному зображені герої з різних кутків усесвіту — усе заради лулзів. Однак, спочатку, слово позначало лише витвори легендарного Фотошопа, від назви якого і почалося.

Втім, мистецтво, яке ймовірно зродилося на блоґах серед творців якісного контенту, вподобали суб'єкти вебдванульного спілкування у інтернеті. Непогано виражає властивий, хоч і не існуючий стан речей.

Процедура створення фотожаб теоретично проста, але не технічно. Справа у тому, що для самого процесу створення необхідно мати всього-навсього графічний редактор, складності у залежності від потреб, але користуватися цим редактором для того, щоб створити щось достойне треба ще вміти. Цілком можливо саме у зв'язку з криворукістю більшості, виник стиль масового пеінтного виробництва, коли картинки поєднуються навіть без додаткової обробки.

Викаблучування
Новітні технології не стоять на місці і поміж картинок поступово висяюють альтернативні види макросів. Бітарди, при вбачуванні чогось кумедного, все частіше не постять картинку з людиною, що сміється, а просто вставляють аудіофайл сміху. Та навіть, якщо звук це не те, при нагоді стає gif-анімація, де сміх вже не звичайний і нудний зі сталості, а циклічно-різний. Хоча нащо вам що звук, що джіф, якщо можна вставити відео, де палій з полтави розказує, як йому подобається метушня людей під час пожежі, і не забивати собі голову зайвим.

Текстові макроси
Як можна здогадатися, — картинки з написом. Являють набагато більший інтерес, оскільки почасти напис може бути цікавіший за саму картинку, але без останньої — пустий. Здебільшого макроси саме цього типу набувають всесвітньої слави.

Зробити з нетекстового макросу текстовий достатньо елементарно — просто додайте тексту. Але, окрім звичайних відповідностей виробилися певні традиції поєднання тексту та картинки у декількох типах.

Демотиватор
Демотиваційний постер, як один з видів поєднання картинки та тексту, у свій час зародився на /b/ Форчану. За традицією складається з картинки у рамці, напису-гасла, що коментує її та додаткового напису, якщо останній необхіден. Порушення канонічної форми висміює навіть рак, бо в тому і сенс демотиватора, що це картинка в чорній рамці з написом.

Самі демотиватори є пародією на мотиваційні постери, що частенько використовувалися у США, та і в інших девіаціях у інших країнах для навіювання контекстній авдиторії настроїв та відповідно, мотивів. Сам факт, що їх почали пародіювати, свідчить про їх невимовний еклектичний фейл.

Ньюфаґам, які вдосталь ржуть над демотиваторами, треба знати, що частинка “de” первісно позначала не висміювання мотиваторів, а змістове протиставлення їм: мотиватор – спонукає, демотиватор – розспонукає, викликає понуру та небажання щось діяти. Вельми оригінально в умовах інтернету, де всім ітак байдуже.

Тому масовість швидко знайшла їм нову мету – висміювання всього, що можна, демотиватором також можна відповісти опоненту, показавши всю його понурість, фейловість та безвідрадність. На-приклад, людині, яка несамовито і раково захищає свою думку від неправоти в інтернеті, можна запостити відомий демотиватор з зображенням пустої кімнати та словами “Твоя думка хвилює всих цих людей”.

Однак, як все масове і цікаве, демотиватори доволі швидко після набуття популярності стали об'єктом ракування широких мас, а інтернет-генератори з різними опціями та можливостями дали можливість кожному зробити гімно у достойній формі. Школота в Уконтакті має цілісінькі альбоми демотиваторів, навіть українська переважно російською. На іміджбордах та форумах демотиватори використовують, як власне засіб спілкування.

З часом, відкрилися навіть спеціальні сайти для створення та взаємного оцінювання демотиваторів. На цих сайтах зроджений новий метод срачу, коли кожна репліка це чергове гасло для демотиватора взятого в рамку. Демотиватори породили нескінченну кількість мемів, які донині використовуються і поза ними.

Частина третя

Стаття файлом з повним графічним оформленням.
  • +1
  • 3 квітня 2011, 10:30
  • Kurka
  • 2

Макрос - стаття українською мовою (1)

Макрос – зображення, яке використовують для ілюстрації висловлення емоцій, додаючи до постів чи коментарів при спілкуванні у мережі. Іноді навіть коментаря не потрібно – ліпіть макрос і всі побачать ваші ненависть/радість/ вдячність/дупобіль.
Виникли тоді, коли хлопці з іміджбордів зрозуміли, що зображеннями можна не лише обмінюватися, а спілкуватися.
Для виготовлення не потрібно особливих здібностей: необхідна картинка, ну і іноді пеїнт для нанесення елементарного тексту. Хоча, якщо бажаєте, щоб текст теж хтось побачив, краще беріть Фотошоп чи насамкінець Ексель.

Щодо тексту, макроси вельми одноманітні: він усюди пишеться літерами. Хіба що десь це буде літспік, або мунспік персонально для вас. Уся цікавинка – в зображеннях, ці ж у свою чергу часто зображають:
незвичайні емоції та специфічний вираз обличчя зображеної особи (примітивними макросами такого типу є смайли);
незвичайні обставини — дивну за формою і загадкову за змістом подію, момент з якої ми і можемо бачити (наприклад, демотиватори);
просто знайому ситуацію/героїв з якоїсь стрічки чи іншого об'єкту культури мас, історичну картину (щоб були усім відомі).

Останнім писком моди стало подання в ролі доданого файлу звуку – та, очевидно, це не дуже приживеться, не тільки через те, що, коли сидиш на роботі, то такі макроси не дуже послухаєш, а і через невелику яскравість, порівняно з зображеннями. Найімовірніше, піком розвитку макросів так і лишаться gif-и з різними кумедними сценками, є шанс набути популярність у відео-макросів, де є вже і картинка і звук – лиш вибирай, що до душі.

Використовується не тільки для ілюстрації, а і для надання зрозумілості, важливості, значимості власній думці, умілого биття опонентів по ручкам. Так само можна постити картинки з написами для тролінґу, вайпати ними дошки без капчі, чи просто обмінюватись там же, поширюючі.

У залежності від того, що саме зробити прагне автор і для чого застосувати, загальна маса макросів розділена на кілька типів — наприклад, фотожаби чи демотиватори. Найелементарнішими, і як наслідок найпримітивнішими макросами на сьогодні є тисячі, а може і сотні тисяч картинок, створені за допомогою сайту Мемгенератор.

Популярність макросів визначається не чим іншим, як застосовністю: якщо картинка достатньо емоційна, ненав'язлива, зрозуміла, то нвйбільш імовірно, що її забажають використати в дискусії чи вираженні емоцій.

Нетекстові макроси
Скоріш за все, саме з картинок без тексту почалася взаємна ілюстрація, більш за все, навіть сьогодні ньюфаґи, замість того, щоб зробити макрос, постять чисте зображення, розміщуючи пов'язаний текст у самому пості. Всупереч нашим очікуванням, нетекстові макроси цілком можуть бути з тексту, від текстових їх відрізняє відсутність супровідного напису у самому макросі.

Смайли
Також (emoticon, emotion icon)З точки зору людей, які вважають себе розумнішими за інших — невимовно ненависні супровідники тексту переважно на форумах, чатах чи соціальних мережах. Власне, відчуття особистої заплутаності у тієї ж категорії людства з'являється тоді, коли їм кажуть, що смайли — первинно не далі ніж знаки пунктуації, як “?” чи “!”. Стає на місця все лише тоді, коли враховувати, що і “...” — теж знак пунктуації так само ненависний як і смайли.

Що там, якщо у 80-их їх навіть намагалися впровадити у типографію. Та чи то після уявлення газет майбутнього, які були б схожі на сучайний середньостатистичний блоґ дівчини-підлітка, чи то після їх популяризації, як засобіу спілкування типових дівчат-підлітків, експансія смайлів припинилась. На щастя. А між іншим, в історії відомо кілька випадків ще раніше, коли використовували чи пропонували використовувати знаки пунктуації, що б відображали емоції. Тим часом, Юнікод вже реалізував таку можливість символами “☺”(U+263A) та “☻”(U+263B) — біла та чорна посміхнені пики відповідно.

Існує 2 види текстових смайлів — стилю американського, які необхідно читати повертаючи голову на 90° та японського — для їх читання знущатися над шиєю не потрібно. Точно не відомом, чому все саме так, але не інакше, та за загальною думкою — початком для американських смайлів стала рот-дужка(“)”), а для кавайних японських — око-степень(“^”), а далі за вигадками. За іншими уявленнями азійські смайлики виникли у зв'язку зі схожим зображуванням обличь у аніме та манзі.

Використовуються у випадках, коли про щось дійсно зрозуміле мова не йде, а передати емоцію якось треба. Іншими словами, якщо повідомлення написане з гумористичною метою, а смішного в ньому нічого нема, то воно виглядає десь так: “ну ти ж мене знаєш)))))))))))))) ))))))))))))))))))))))))))))))))))))))))))))))))))))))))))))))))))))))))))))))”, а то і довше.

Своєрідним шоком для мовців та дизайнерів стала з'ява смайлів-картинок, а потім і смайлів-анімацій. Останні викликали непосильний фейспалм у значної частини інтернет-авдиторії, у зв'язку з чим звіснож і стали популярними. Тут вже нема стилів, а є прості жовті усмішки-обличчя — найбільш схожі на нормальний колір шкіри, втім це не зупиняє від використання червоного для люті та ненависті, та зеленого для хто зна ще чого.
Українці, як завжди забажали виділитися з загальної маси і замутили собі “~” — оселедець чи “}” — вуса для козаків та “*” — квітку для панянок, збазувавши це все на американському стилі. Тобто, було: “:-)”, стало: “~:-)” та “*:-)”. Однак, щодо оригінальності останньої ідеї, пруфів не буде.

Прогресуючим захворюванням мозку у смайлофаґів є використання у мережі країн СНД смайлів типу “)))))))))))” та “((((((((((” для демонстрації багатократного підсилення емоції, зображення на смайла-картинках та смайлах-анімаціях не просто емоцій, а різних рухів, взаємодій, як то танці, секс, чи гамселення молотком та віддзеркалення смайлами картинок взагалі ((__!__) — дупа, (. Y .) — цицьки). Втім останнє було ознакою новизни ще років 10-15 тому і поступово трансформувалося у складні смайли та злилося з ASCII-артом.

Тож, щодо основних елементів самих смайлів. Американський стиль: “)” — усміхнений рот, “|” — беземоційний рот, “(” — сумний рот, “D” — дуже усміхнений рот, “P” — рот, показуючи язика, “O” — здивований рот, “-” — ніс (використовується рідко), “:”, “8” чи “=” — очі, “;” — підморгування. Аналізуючи японські смайли, може й не дивно, що для заходу характерна зміна роту для вираження емоцій, а для сходу — очей: “^” — око, “-” та “=” — примружене, чи стомлене око, “O” та “o” — здивовані очі, “~” — моргаюче око, “'” чи “”” — задоволене око, “(” та “)” — контури обличчя, “_” — рот, “.” — , “o” — рот, який сміється, “” — ,. Втім, цими елементами побудова смайлів не обмежується.

Емоція\Стиль
Американський
Японський
Посмішка
:-) :) =)
(^_^)
Сум
:-( :( =(
(;_;)
Сміх
:-D :D =D
(^o^)
Здивування
:-O :O =O
(O.o) (o_O)
Лють
>:O >:(
(>x<!) (\_/)
Підморгування
;-) ;) =)
(^_~) (^_-)

Де-інде використовується дивний стиль з руками, що позначаються як “<” та “>”: <( ^.^ )>, <( -'.'- )>, (.ㅅ.).
Для особливих почуттів, що набули світового значення і не передаються серез стандартні емоції, використовують особливі комбінації знаків.
-_\\ — фейспалм
ಠ_ಠ — здивування
ಠ益ಠ – фрустрація
[:||||||:] — той самий фейспалм, тільки жартівнику-слоупоку (символ досвідченого бояніста)
¯\(°_o)/¯ — потискання плечима

Втім, маємо кілька прикладів національних стилів, що не дісталися світового визнання. Такими є смайли з корейських ієрогліфів, на приклад, ㅇㅅㅇ чи ㅇㅂㅇ. А подивившись на арабські літери, можна збагнути, що ніяких смайлів насправді і не потрібно:
ﺖ — [t] наприкінці слова
ﻩﺏﻩ – окрема [b] між двома окремими [h]

Ось і все. <@>___<@>

Відомі смайли:
Смайли, що так чи іншакше славні своїм особливим виразом обличчя, мають тисячі варіацій і фігурують у десятках тисяч коміксів, макросів та зображень взагалі.

Частина друга

Стаття файлом з повним графічним оформленням.

Енциклопедія-луркмор - стаття українською мовою (3)

Частина друга

Луркморьє
Луркморьє — москвинський аналог Енциклопедії Драматики, «енциклопедія сучасної культури, фольклору і субкультур, заснований тоді, коли безосібну культуру Двачу вже розпирало від “надбань”. Чергова енциклопедія-луркмор неформальної культури. На відміну від тої ж Енциклопедії Драматики, культивує зверхність фактів над лулзами, заглиблюється у причини та психологічні мотиви діячів того чи іншого явища, чим викликає у своєї авдиторії більший авторитет, ані ж та ж ЕД у своєї. Наразі (12.03.2011) містить 5347 статей. Має реальний шанс наздогнати ЕД, та за місяць поповнюється лише на 30 статей. Враження, що скоро колапс станеться і тут.

Утім, велетенським плюсом є те, що Луркморьє — єдина енциклопедія такого типу, яка вдало асоціювала свою назву з назвою принципу існування lurk more і у той же час не назвати її “lurkmore”, перші дані про який, за твердженням Оала, у рунеті з'являються набагато раніше створення енциклопедії на головному іміджборді Московії — Двачі, меми якого і стали основою наповнення Луркморья.

Оповість про Луркморьє затишненьке
Все почалося так само, як і на ЕД: кілька авторів Вікіпедії написали кілька статей, що тематично вилазили за межі формальної культури у вільний політ цинічного життєвого буття та віддзеркалення практичного боку. Одна з видалених статей, стаття про Двач (інша була про Міцґола), за сумісництвом опісля посіла місце першої статті того ж Луркморья. Автором концепції і сенсової сторони проекту є Oal, хостером і також співавтором, що чомусь не дивує, Zoi.

Основним наповнювачем і джерелом інформації є Безосібний, який як ми знаємо не забуває, і якому як наслідок належить за неперевіреними даними 70% редагувань. Утім навіть йому не дають вельми розгулятися модерація і розширення ревізування статей.

У ході наповнення енциклопедії, тематика все більш ширилась на інші категорії мережевих місць, а також УРЖ, тому наразі Луркморьє виконує роль енциклопедії не лише безосібної чи навіть мережевої москвинської культури, а і побутової культури Московії (як часто висловлюються автори тамтешніх статей “этой страны” (“цієї країни”). Саме завдяки поширенню кількості джерел наповнення, усі вони в сукупності сформували т. з. „луркояз“, — певний слег на основі московитського діалекту, з використанням численних ідіоматичних виразів, узятих з мемів та власне мемів.

Відомо, що у серпні-вересні 2008-ого, з наповненням сайту сталася грандіозна трагедія — через руйнування диску, на якому містилася інформація. Луркморьє відновили лише завдяки старанням численних користувачів, кешам пошуковиків, та червневому бекапу. Багато зображень, що були символами мережевої культури, втрачено назавжди.

В останній час, шуму наробило наступництво керуванням Луркморьєм т. з. „нової гвардії“. Під цими словами мається на увазі ряд нових адміністраторів та модераторів, як то Мопєц Ципєльман, а також неформальне передання повноважень управлінця проекту від Oal'а до Aalien'а. Правила та норми все далі жорсткішають, а тенденція розширення тематики чимдуж зменшується, ведеться боротьба з примітками та закресленнями, що одвічно посміхали.

Саме через різні думки щодо наповнення Луркмору інформацією про кащенізм, була створена Кащепузія.

Через те, що з часом Луркморьє набуло деякої певної влади (усе-таки, частина ЗМІ, звідки ньюфаґи та слоупоки беруть ті жадані крихти інформації), має зміст говорити про важливість його стосунків з іншими, звісно ж москвинськими вікіпроектами: так, москвинську розциклопедію, — Абсурдопедію, авдиторія Луркморья називає тупою, а гумор вважає прикладом несмаку, порівнюючи зі стилем Петросяна (чого вартий лише Марксизм-Джедаїзм, копіпастинг якого так дратує представників української розциклопедії — Інциклопедії); до „Педівікії“ (Вікіпедії) Луркморьє ставиться з явним презирством, пародіюючи формалізм та задротство „вікіпідорів“ чи то „педівікорів“, і при цьому надміру високій рівень можливої недостовірності інформації. Припустімо, мій знайомий додав своє прізвище у одну з статей на тематику історії, коротко описавши героїчний шлях однойменного генерала. Розділ статті існує досі. Пруфа не буде, як і деанонімізації, що безкоштовно до нього додається. Варто зауважити, що подібні явища спостерігаються і в Українській Вікіпедії, де адміністратор може поставити на вилучення статтю через „малозрозумілість“ або спричиняти різного роду казуси. З Традицією також має напружені зносини.

Луркморьє отримувало нагороди у номінації „Гумористичний сайт року“ (РОТОР-2008, 2009, 2010 (Луркморьє вже не те) та ввійшло у 40 найкращих сайтів рунету.

Луркмова
З москвинських культурних просторів луркмова планомірно поширилась далі і навіть УРЖ. З цієї ж причини, не є можливим створити нормальну альтернативну енциклопедію-луркмор не лише для москвинів, а і на просторах СНД, оскільки будь-яка школота в інтернетах України, Московії, Білорусії, чи, наприклад, також Казахстану вже народжується в своєму справжньому обличчі враженою на рак Луркморья, куди ньюфажину так активно шлють пруфлінки, сприймаючи луркмову як „общєпонятний язик“ „общепонятних“ мемів, без яких вже не можливі лулзи. Лише українців рятує націоналізм (як не дивно), як основа, так Український клон Башорґу, УкрБаш, — єдиний на просторах СНД не на московитському діалекті, а український іміджборд — Учан, єдиний, громада якого не культивує для спілкування москвинський діалект, на відміну від того ж Білчану, де інтерфейс на литвинському діалекті, а розмов на останньому відсотків 20.

Луркояз действительно является одним из хороших способов добиться комического эффекта, иронии и прочего годного лулза. Но, во-первых, это требует наличия мозгов и знания хохрусиша, причём лучше, чем у рядового школьника. Во-вторых, это не единственный (и тем более, не единственно верный, как думают альтернативно одаренные) способ. Вдумчивое изучение матчасти (например, классиков вроде Ильфа и Петрова) показывает, что доставлять можно тысячей разных способов, а не только путём засирания всего и вся уже давно несмешными стандартными фразами. И кстати: если внимательно приглядеться к здешним статьям, то можно убедиться, чтошутит всё-таки остроумный (в хорошем смысле) автор, а специфический язык служит всего лишь отличным дополнением. Но пониманию школьника это, увы, недоступно. И это печально.
Луркморьє про луркмову

Українські теми
Як не дивно, на Луркморьї знайшлося місце і для українських мемів. Здебільшого вони представлені у шаблоні „Укры“, виконанному на наддніпрянському діалекті. Втім, на що Луркморьє безперечно має право, більшість мемів висвітлена з того боку, з якого їх бачать москвини: вказується на закордонність подій, їх можливо зв'язок з Московію. Здебільшого це політичні персонажі (Проффесор, Юля, Черновецький), поняття, культивовані у москвинів у стосунку до українців (Укр, Свідомість, Хохол, Сало, Газ), найважливіші міста (Київ, Чорнобиль, Львів, Донецьк), деякі надбання сучасної і не вельми культури (Лист козаків до султана, Лесь, Україна має талант, Шоу довгоносиків), трохи уваги приділено машинобудівництву, спорту, „міським легендам“ України. Попри беззаперечну користь висвітлення певних частин українського життя, є певна частка шкоди: так, читаючи на авторитетному Луркморьї вперше, формуючи перший погдя на українську культуру, українці всотують інформацію про свою культуру ніби про чужу, виховуючись у рамках москвинської культури, при цьому не є москвинами, що має наслідком започаткування малоросійського процесу мислення. Та даний негатив поступово викорінюється, завдяки з'яві дедалі більшої кількості джерел самоописування.

Цікавинки різного роду
З самого початку, у ролі упізнаваного лого використовувалася стилізована літера „Л“, іноді зі сторонніми написами.
Одною з найцікавіших сюжетних ноток сайту є алюзії на загальносвітову єврейську змову, у якій може приймати участь і саме Луркморьє. Одним з комічних виявів цього було використання на лого фрази “Луркморье — евrейская rасовая энциклопедия” (“Луркморря — євrейська rасова енциклопедія”).
На Луркморьї зареєстровано багато дописувачів Вікіпедії і навпаки, попри криваву ворожнечу.
Існують внутрішні проекти „Смехуечки“ (для статей, що не задовольняють критерію факти>лулзи) та „Энциклопедия Драматика“ для легального і непалєвного перекладу статей з ЕД, архів копіпасти.

Стаття файлом з повним графічним оформленням.
  • 0
  • 1 квітня 2011, 09:10
  • Kurka
  • 22

Енциклопедія-луркмор - стаття українською мовою (2)

Частина перша

Вплив на неформальну культуру
Початково мавши мету ознайомити читача з особливостями звичаїв та культури спілкування у певних громадах, переважно іміджбордах, вони виросли зі своєї ролі і в певній мірі стали суб'єктами формування загальної думки про неформальні об'єкти навколишнього світу у читачів. З цієї причини, часто створення статті на луркморах стає метою форсу мемів в мережах. Тому присутня небезпека використання їх як інформаційної зброї, що часто і пародіює Луркморьє, називаючи себе "єврrейською rасовою енциклопедією". Таким же чином, часто різне небидло у ім'я захисту власної ображено посиланням на відому сторінку, створює свої «перевірені авторитетні джерела», запевняючи — «Мій сайт — авторитетне джерело».

Іще раз про те, чому треба більше луркати:
— Кого мені завалити? Підкиньте IP!
— 127.0.0.1
— FAIL.
Трапляється часто у всіх кутах мережі.

ЕД і ЛМ… і ЛМ, ЕД...
Аналоги Енциклопедії Драматики існують ще в деяких мережевих культурах, але нам відомі (і відповідно найбільш важливі) — 5 енциклопедій. Як ви розумієте, всі ці енциклопедії були створені, коли майбутні автори задивились на ЕД.

ЕД і ЛМ англійські
Безумовно, плюралізм цінна риса цивілізації. Але щодо енциклопедій це незовсім так. Важко, коли є два незалежних джерела, кожне з яких пояснює суть по-своєму. Та на даному фронті все статично: дуже велика ЕД і надзвичайно вбогий Луркмор — всі знають куди дивитись першою чергою. Але радує те, що статті ЛМА не є передруком з ЕДА.

ЛМ і ЕД російські
ЕДА була заснована набагато раніше за ЛМА, але чомусь Луркмор московитський(ЛММ) взяв основну назву з другого(мабуть у зв'язку з подібністю слова «луркмор» до «лукомор'я»). Причому домен ЕДМ також належить власникам ЛММ і є лише перенаправленням. Типово по-москвинськи — одна велика непорушна істинність. До речі, москвинський ресурс — єдиний, що окрім ЕД завоював масову популярність.

В Україні
Оскільки ми ну дуже вже повільно плентаємося за світовими досягненнями, то дійсно жива і достойна уваги енциклопедія-луркмор, що дійсно розповідала б про український меметичний світ і українців у мережі, досі не існує. Так, проект «Файна Меморія» зазнав краху через надмірність малоросійської культури та недопуск Безосібного до встановлення там справедливості. Також існував мосКАЛІЧний луркмор за адресою lurkmore.bete.tv, наразі він не працює, але відомо, що мав статті з назвами «ФГМ» і «Тролль», «Кокаинум» що властиво. Луркмор було створено для гумористично-пізнавального опису життя у КПІ, але після практичного втілення проекту, виявилося, що відбувалося помазання гімном уміх, кого не ліньки, тоді адмін (TIgor) провів цензуру, і після випилення і вкорочування певних статей, люди вже не мали натхнення писати. А потім в них ще щось з рушієм сталося, і проект зовсім змарнів. Здавалося «усі полімери проґавлені через трохи меншу ніж повністю кількість понурого лайна у наших москах» і кожен потенційний проект буде скочуватися на нівець через суцільний луркопадлізм школоти, але на щастя, у Україні з'явилася безосібна культура і через пів року укрмережа дозріла. Була створена Енциклопедія Драматика, яка розвивалася настільки швидкими темпами, що здавалося цього разу в одному місці буде зібрано усе: від історії життєдіяльності і занепаду чатів до меметичної культури Форчану, від статей для москалотролінґу до усіх ляпів Проффесора та Буша – та не судилося, і школотролі торжествують і там.

В Україні є ще одна цікава властивість: на іміджборді Учан, де постала і урухомилась українська безосібна культура, і який досі лишається єдиним центром її розвитку, на відміну від багатьох інших іміджборд, зберігаються пости. Це суттєво корегує роль українського луркморинґу, вносячи ще й відтінок гіда у його функцію.

Енциклопедія Драматика
Encyclopædia Dramatica — англомовний сайт, що позиціонує себе як енциклопедія інтернет-культури — це і є енциклопедія інтернет-культури. Щиро ваш О. Вочевидячки — мемів, лулзів та драми. Сайт засновано 2004 року Шеррод Деґріпо (англ. Sherrod Degrippo), також відомою як «Girlvinyl». Наразі (12.03.2011) містить 9079 статей. Аналізуючи статистику останнього часу, можна встановити, що нарешті Драматика сягла такої стадії розвитку, коли кількість видаленого лайна перевищує кількість нових статей. Ще 2 місяці тому кількість статей становила 9787. Упс, /0. Фактично, є відображенням лише англомовної, та з намаганнями московитів частини москвинодіалектної мережевої культури. Є декілька статей на московитському діалекті, хоча мережева культура останніх там теж відображена лиша та, що містить лулзи для англомовців. Подібна культура — меми, копіпаста, іміджборди — інших спільнот — поляків, німців, французів показані на Драматиці у мірі стосунку до англомовної. Та і ми там особливих (а точніше ніяких) здобутків не маємо.

Реквізити
Мережеве місце Encyclopædia Dramatica було засновано 9 грудня 2004 року користувачами Girlvinyl та Ghettofinger. Приводом для створення нової вікі-енциклопедії меми, драмів, та лулзів стало вилучення з Інґвікіпедії статті про користувача ЖЖ, такого собі Jameth. Типовий стан справ, коли відкинуті десь особи засновують свою альтернативу з буряком і ґей-шльондрами.

Назву Encyclopædia Dramatica запропонував один з користувачів все-того ж ЖЖ, либонь пародіюючи назву серйозної капітальної «Енциклопедії Британіки» — Encyclopædia Britannica (www.britannica.com/). Лігатура "æ" за багато років стала однією з ознак, неначе емблемою Драматики, як власне часто і використовується. Але офіційне пояснення використання простіше і як завжди нудніше — "æ така ж загадкова та несподівана, як і сама ЕД". Хоча як доменне ім'я так і деякі шрифти (і як наслідок документи) не впізнають символ і через це часто вживається просто «е» чи «ае», або ліпиться картинка з намалбованим символом. Наче повноцінна емблема. ВРЖ, "æ" використовувалась для швидкодруку дифтогу «ае», який часто зустрічається в латинській і похідних мовах. Дана аналогія надає енциклопедії відтінку якоїсь таємничо-цінної науковості.

Девізом енциклопедії є фраза «In lulz we trust», що пародіює американський девіз In God We Trust. Цебто і назва і девіз демонструють сутність енциклопедії.

Про
Трохи згодом, після зачатку ідеї, енциклопедію швидко зробили на рушії MediaWiki та почали розвиток власної справи.

Як і інші популярні місця, ЕД швидко перетворилась в колективний(але для дуже широкого кола) блоджик для помсти принижених та ображених тролів, їжі, безосібного та інших міфічних істот. Через це певна частина статей наразі є місцем ненависті та виливання своєї закомплексованості. Хоча, також багато статей, що посміхають навіть того, хто не знає про що йде мова.

Про подальші відносини ЕД та Вікіпедії(звичайно ж Інґ) варто наголосити їх драматичність та взаємотяжність. Наприклад, судячи з усього відчувши дупобіль, адміністратори останньої зробили неможливим посилання на Драматику (внісши у спамфільтр) та вилучили статтю. Пізніше чисельні фанати і недуже(Драматика ставала відомішою та відомішою) просто обламувалися, намагаючись створити статтю і відповідно посилання. Однак у травні 2008 все нарешті стало на свої місця, як стоїть і тепер.

Частина третя

Стаття файлом з повним графічним оформленням.

Енциклопедія-луркмор - стаття українською мовою (1)

Луркмори — тип інтернет-енциклопедій, що намагаються описати неформальну культуру на основі добровільності учасників і їх практичного досвіду. Фактично, у протиставлення до енциклопедій, джерелом опису є в переважності особистий досвід дописувачів. Першою подібною енциклопедією, що уславилась на віки є Енциклопедія Драматика. З неї взято ідеї для інших подібних, московитське Луркморьє перше в тому, що було радикально змінено концепцію і мету.

Часто розміщуються на рушії МедіаВікі, та все ж незавжди, Чанпедія Польська, на приклад, використовує інший рушій.

Lurk moar!
Термін «lurk moar» прийшов до нас з англомовної мережі, де утворився зі слів «lurk» — приховуватися, таїтися та «moar» — змінене «more» — більше. У контексті мережі «lurk» почало означати спостереження за інтернет-життям на форумах, іміджбордах, не викриваючи своєї присутності і не приймаючи участі у самих зносинах. Як результат поєднання, вислів почав означати період адаптації новачка у певній мережевій спільноті, коли він, через необізнаність з її правилами та звичаями ще не може ефективно взаємодіяти з досвідченими користувачами, а як наслідок можливістю лише шкодити суті спілкування. Як ви можете здогадатися, саме з небажання ньюфаґів луркати, а лише змінювати правила і принципу «Я теж хочу» утворився рак.

Звертання «полуркай» означає не тільки прохання до ньюфаґа ознайомитися з культурою громади, що вже склалася, а і не втручатися у псевдоінтелектуальні дискусії, доки ньюфажина не долуркається до бітарда. Іноді поза іміджбордами також використовується термін «заґуґли» чи «поґуґли». Так сталося, бо "Ґуґл знає все", а на луркморі не завжди можна знайти інформацію про якийсь локальний недомем.

Термін луркопадлізм (моск. луркойобство) сформувався незалежно від оригінального значення, і відношення до нього практично не має. Він виник у зв'язку зі специфічним стилем написання статей на Луркморьї, з використанням міцґолізмів, почастими посиланнями на статті про бидло, школоту, і байдужість усіх, і позначає надмірне використання такого стилю у нових, здавалося б оригінальних статтях. Стиль потенційно притаманний школярам та вузько-освіченому бидлу за властивостями меметичності, а саме тому, що останні вважають це престижним та загальновизнаним.

Концепція
Концепція енциклопедій типу «луркмор» походить вже від самого словосполучення — вони створенні для ознайомлення новачків з неформальною культурою. Тобто є архівацією контенту без участі авторів у творенні, лише його дослідженні. Якщо довільне місце створено на рушії Медіавікі і називає себе луркмором, це не означає що це луркмор. Суть у тому, що сам зміст луркмору — написання з практичної точки зору, ставить за необхідність чітко відрізняти луркмори — енциклопедії, що відображають загальну думку про звичаї і особливості, від блоґу на рушії Медіавікі — вираження особистої думки окремого числа осіб. Справжній луркмор має бути орієнтований саме на сприяння ознайомленню ньюфаґів з тими властивостями, що склалися та ефективне введення їх у коло спільноти — в цьому його призначення.

Важливим при цьому є оновлюваність інформації, згідно смаків спільнот. Думки, що не віддзеркаллють загальних настроїв, чи взагалі, утримуються виключно з ініціативи зацікавлених осіб, швидко перетворюють надійне джерело на загальне посміховисько.

Версія від ЕД
Що луркати правду, ЕД була створена для лулзів. Навіть драма там лише засіб вичавлення лулзів зі світу. Наприклад, оця (http://encyclopediadramatica.com/8chan) стаття ні про що нам не говорить, але є чи не найвитонченішим прикладом мети ЕД. У дійсності, вона про Ейтчан — іміджборд з адмінством В. Т. Снека, модератора Форчану. ЕД спочатково була енциклопедією для обливання гівном одними недоумками інших, фактично це вирішило долю більшості наступних енциклопедій.

Версія від Луркморья
Як сказано на першій же сторінці, “факти > лулзи”. І дійсно, модивікувавши концепцію, Луркморью вдалося не тільки вийти з тіні ЕД (якби це був тільки дублікат, він не набув би такої популярності) та стати оригінальною енциклопедією. По-суті, став більш наближеним до Вікіпедії, ніж ЕД. Менше гівна, ніж на Енциклопедії Драматиці. Для лулзів виділена серія «Смехуечки», також є серія переладів з ЕД у підстаттях статті про відповідну енциклопедію. Хоча останім часом це діло зупинене.

Відмінність від ЕД також можна визначити за цитатою з самого Луркморья:

Драматика — грубо говоря, “энциклопедия для своих” — “Акхакха, гляньте, какие уёбки и пидорасы, покидаемся в них говном?”. Уютненькое — “энциклопедия для всех” — “Акхакха, гляньте, какое это говно, сейчас мы вам изложим, почему это говно и что с него можно поиметь.

Що у перекладі:

Драматика — грубо кажучи, «енциклопедія для своїх» — «Агага, подивіться, які недоумки і ґей-шльондри, покидаймося в них лайном?». Затишненьке — «енциклопедія для всіх» — «Агага, подивіться, яке це лайно, зараз ми викладемо, чому це лайно і що з нього можна отримати.

Іншими словами, завдяки зміні концепції, Луркморьє на сьогодні є більш спрямованим на дослідження суті написаного, аніж ЕД. Хоча в більшості випадків, все зводиться до того ж понуротролінґу.

І ще однією суттєвою відмінністю є наявність в англомовній мережі невимовної кулькості народу (т. з. „золотий мільярд“), а як наслідок такої ж невимовної кулькості прецедентів та картинок. Жодна енциклопедія ще не досягла такої концентрації зображень на статтю, як ЕД, у той же час на Луркморьї концентрація картинок на гожу статтю навіть менше ніж на середньостатистичних національних луркморах, на Луркморьї ж навіть у хороших статтях — часто мало зображень.

Версія від серії статей про інтернет
Серія статей спрямована в першу чергу на організацію сприятливого місця для дослідження навколишнього світу, а особливо того, як віддзеркалюється психологія людини в мережі, самому світі і відповідно навпаки. Все ще буде, але я вже достатньо далеко відійшов від Луркморья.

Позитивним моментом саме серії статей є автономність роботи: суть, комфорт та напрямленість останньої не залежить, ані від жодних недоумків, ані від присутності/відсутності в мережі якогось сайту. Та ми то знаємо, скільки не було спроб організувати роботу сайтовим методом, одразу ж понабігають падли і починають писати про „найбільше гівно контакту“…

Частина друга

Стаття файлом з повним графічним оформленням.

Іміджборд - стаття українською мовою (2)

Попередня частина (1)

Модерація
На різних іміджбордах різні вияви модерації. До самої ж модерації (унормовування спілкування) можна віднести і обмеження дописування за IP, а значить перший приклад політики модерування у глобальному плані подає нам щонайменше Футаба, де заборонене дописування з інших країн. Форчан відомий своїми курйозами модерації: так, попри те, що шота-треди миттєво видаляються за запитом безосібного, з дій модератора ВТ Снека, в один з понурих часів, коли ДП-треди висіли певний час, народився навіть мем “Fukken saved”, з допомогою якого безосібний натякнув на те, що модератор зберігає контекстний контенет. Москвинський Двач був одним з особливих іміджбордів, оскільки одним з його цілей було застосування щонайменше модерації, адміністація та модератори ніколи не підписувалися і було навіть не втямки, хто тобі відповідає. Цікавим випадком є самопроголошений наступник Двачу — Дватиреч. Місцевий адмін — чи то Віталік чи то Педалік — настільки неадекватний, що починаючи з автозамін звичайних для бітарда слів, пройшовши через віп-аккаунти, досяг він найвищого рівня модерастії, підписуючись взагалі, а потім як “Зой”. Цікаво, які ще інфантильні комплекси лежать в основі його психіки. Вітчизняний досвід модерування іміджбордного спілкування виявляється у гарній вчасній реакції на збочення, але нажаль поки що кожний живий іміджборд перетворюється на поле особистої зацікавленості адміністрації у формування безосібної культури, що майже повністю знищує у, навіть прихильних до безосібного спілкування людей, бажання спілкуватися на цих іміджбордах. Опріч цього, поганою репутацією володіє Карачан, де модератором є людина шкільного віку, і як наслідок легко бути обдарованим баном за довільну дрібницю.
Але тим не менш, ще більша ніж на звичайних, не безосібних ресурсах, діє принцип “зацікавлений у певному напрямі неформального розвитку адмін = поганий адмін”. Це пов'язано здебільшого з тим, що т. з. “синдром неформальної влади” за присутності ще й формальної влади набуває нових форм сміливості самого процесу та його масштабу як наслідок.

Розділи
Як було згадано на початку, іміджборди поділяються на розділи за темами. Це створено для того, щоб ті, хто бажає поспілкуватися на різні теми не заважали одне одному.

/b/
Найпоширенішим розділом, безперечно, є /b/ — «Random», «Бред», «Борда», «Балачка». Він призначений для спілкування за будь-якою темою, офтопу, флуду і т. д. Також певна частина правил щодо соціальної етики не діють тут. А тому це найімовірніше омріяне вами місце, якщо ви прийшли на іміджборд за порнографією (хіба що на борді є дошки типу /sex/ чи /ero/), ненавистю (хіба що є дошка для розмов з адміністрацією :3), та іншим збоченням, як то фурі чи ДП. Якщо ви людина і зайшли на /b/, то ви Безосібний. Якщо насмілились затвердити себе, використовуючи жіночий рід, — камвхора. Власне, що казати, не кожен здатен витримати цей /b/злад і повний занепад, якщо ви здатні, то знайте, ви — /b/тард (читається “бітард”).
У той час, /b/ є надзвичайно цікавими умовами для дослідження, бо як то кажуть “воістину прекрасна луша дитини”, останніх там більша частина, як свідчать ті, хто хоч раз там бував, виходячи з того, що важко уявити, як день у день, рік у рік можна говорити про фап і лайно. Хоча, як то кажуть “кал — дуже цікава штука”.
/b/ є частим джерелом утворення мемів, через зазвичай найбільшу кількість постів та свою різноплановість так би мовити. Серед описаних вище властивостей спілкування, на /b/ вони проявляються у найбільш повній мірі.

Міжнародна дошка (/int/)
У наші інтернаціональні часи, часто можна побачити дошки для міжнародного спілкування. /int/ (англ. — international) на іміджборді є можливістю для представників різних культур доторкнутися одна до одної, а їхнім мемам просочитися і вплинути на меми іншої частинки світу. Дошка /інт/ на іміджборді однієї країни часто вважається ледь чи не рідною якійсь іншій. На приклад, /інт/ Учану можна побачити у списку польських чанів від самих поляків.

Найвідоміший /інт/ було створено на Краутчані для завсідників тимчасово непрацюючого британського іміджборду Бритчану. Притулок там знайшла також частина поляків з Ерісчану та москвини після загибелі Двачу.

Спілкування ведеться переважно на англійській мові, ібо ENGLISH MOTHERFUCKER DO YOU SPEAK IT, але ніхто не забороняє на жодній з цих дошок створити “тред на двох” і поспілкуватися там якоюсь маловідомою у світі мовою, типу української — може й інші долучаться? У будь-якому разі зазвичай на подібних дошках наявний автоматичний web-переклад повідомлень на мову користувача який переглядає форум.

Зазвичай, на міжнародних дошках над кожним постом є зображення прапора країни автора. Невід'ємною частиною культури /інт/ів різнорідних є якийсь гумор з прапорами. Так на німецькому Краутчані прапор Польщі до гори дриґом у зв'язку з оповісним мемом «Поландбол», США зображені в циліндрі, Ізраїль — гіперкуб, а усі прапори окрім Казахстану замінені та ті ж Поландболи. У /інт/і Учану, на приклад, прапор Білорусі біло-червоно-білий — той, що вважається справжнім національним і символізує спільні переможні битви.

Особливим з іншого боку є міжнароджа дошка Бритфаґсу — /zoo/, чим вони визначають роль іноземців на Бритфаґс.

Іще раз коротко:
krautchan.net/int/ — /int/ Краутчану
uchan.org.ua/int/ — /int/ Учану
boards.4chan.org/int/ — /int/ Форчану
www.karachan.org/int/ — /int/ Карачану
www.srbijachan.org/int/ — /int/ Сербіячану
www.2-ch.ru/int/ — /int/ Тиречу

Колорит нації
На іміджбордах також поширені розділи, присвячені місцевому колориту нації, як то “Хуйпизда” у московитів чи “Фофудья” у українців. На таких дошках невеликий об'єм спілкування, але вони роблять його значно цікавіший і виділяють відверту копіпасту Футаби чи Форчану (якою і є різні борди) з сірості та одноманітності.

Експериментальні дошки
На передових іміджбордах присутнє засилля експерементальних дошок, різних голосівних-недоанонімних, тестових текстових, прірв, роботів9000 для недопущення репостів, дошок зі світломузикою. Всі вони класні і унікальні, можливі лише, якщо адмін дійсно старанна людина. Важливі переважно тим, що незвичайні обставини зумовлюють незвичайний хід спілкування.

Тематичні дошки
Перед цим були викладені дошки, що виділяються способом спілкування, але остання інстанція і головна суть іміджборд (не ракова, а реальна) — тематичні дошки. На різних іміджбордах безліч різних тем: від транспорту до музики, від спорту до моди і т. д. У окрему групу серед цих розділів можна виділити три типи: дошки для особистої творчості (пам'ятате, що це іміджборд, і тут ніхто вам не оближе зад зі словами “Ай, малацца!”, тому це ідеальний спосіб перевірити свої таланти), дошки, присвячені аніме (на найрозвиненіших у цьому плані бордах їх до десятка різних) та дошки для фапу (ну тут все ясно).

Рушії
Перша система управління контентом для іміджборд — Футаба(Futaba;双葉 — сім'ядоля), він використовується в Футаба Ченел, написаний на PHP. В 2003 році з'явився англомовний форк Футаби під назвою Футалабі(Futallaby). Приклад використання Футалабі можна знайти на Ванчані. Почавши, як переклад Футаби, пізніше перебудувався на підтримку XHTML і налаштовувані стилі CSS. Є першим англомовним скриптом, вимагає MySQL для роботи. Надалі не розробляється, замість нього рекомендується використовувати Вакабу, яка може все що і Футалабі.

Найпопулярнішими на сьогодні рушієм Вакаба(Wakaba;若葉 — молодий лист), написаний з нуля на Perl якимось фіном, і засновані на Кусабі(Kusaba;草葉 — лист трави)(написаний на PHP). Метою розробки Кусаби (початкова назва скрипта Trevorchan) було підвищення продуктивності роботи скрипта і створення загального консолідованого управління всіма дошками іміджборду. 31 серпня 2007 року творець Кусаби припинив розробку скрипта. Останньою версією стала SVN r193. Зараз творець займається аналогічним скриптом PyIB (Python). Роботу над скриптом Кусаба продовжують три незалежні групи розробників: Kusaba X, Kusaba 2 і Serissa.

До нових популярних рушіїв для маленьких чанів також належить TinyIB. Також до іміджбордів дехто відносить теґові галереї створені на рушії Danbooru.

Вакабамарк
Вакаба на сьогодні — найпоширеніший рушій, а тому на більшості іміджбордів:
1.Для посилання на довільний пост необхідно перед номером поста поставити символи “>>”.
2.Для цитування — перед цитатою символи “>”.
3.*курсив*, **жирний**, ***жирний курсив***
4.Пробіли на початку рядка автоматично зникають, щоб створити пробіл без розриву, який не буде видалено, необхідно застосувати “Alt+255”.
5.%%спойлер%%
6.`код`
7.Щоб створити нумерований список, потрібно на початку кожного рядка набирати “1. ” і наступні.
8.Для створення маркованих списків достатньо на початку кожного рядка набрати “+ ”, “- ” або “* ”.
9.Посилання, що починаються з http:, https:, ftp:, mailto:, news:, чи irc: автоматично перетворюються на гіперпосилання у тексті.
10.Для написання пустого повідомлення введіть “Alt+0173”.

Іміджборди
Як ви встигли помітити, прочитавши статтю, перші іміджборди і текстборди з'явилися в Японії, саме тому багато дошок у сучасному не-японському інтернеті присвячені саме японській культурі, — аніме та манзі. Хрестоматійним прикладом є перший польський іміджборд Тентакльчан (2005) Невдовзі, після набуття популярності безосібним спілкуванням, як і все прогресивне з усіх куточків світу, задум дістався країн заходу. Першим англомовним іміджбордом, і найпопулярнішим на сьогодні є Форчан, де були створені, як сама концепція безосібної культури, так і головні світові меми. З цієї і ще багатьох причин англомовна безосібна культура є найбагатшою у світі: їхнє Військо незчисленне, оповісна кількість борд для його саморозвитку — з усього лайна, яке щохвилини отримують, можуть вибрати дійсно щось велике. Як і все, що широко популяризовано на заході, іміджборди одного дня дісталися і рунету. Перша московитська дошка була заснована у вересні 2005-ого, називалася «Сервис изобразительных гостевых книг», знаходячись за адресою «i-bbs.org». Але, як то кажуть, перший млин комом, і поглянути на неї ви можете хіба-що на Вебархіві. Та не минуло й пів року, як було зроблено спробу зробити такий же епічний, як і закордоном іміджборд — створили Двач. Дошка за легендарністю вже прирівняна до Аскольда і Діра, ще більш легендарним її зробили намагання відродити у втіленні Дватиречу, але то вже окремий діагноз. Досвід інших країн можна порівняти з відповідними аспектами культурної залежності: у країнах Європи, іміджборди почали з'являтися після США, у країнах СНД, після Московії. Не оминула ця хвиля і Україну: перша справді українська дошка була створена лише 17 листопада 2009 року, тобто за 8 років після першого іміджборду. Перша українська текстова дошка була створена 2 жовтня 2010 року, себто за 11 років після першого текстборду.

Текстові дошки
Спочатково BBS-ами (“Bulletin Board System” — “дошкоподібна система оголошень”) звалися комп'ютери зі спеціальними програмами, що імітували роботу інтерактивної дошки оголошень, до яких через Dial-Up з'єднання приєднувалися інші комп'ютери. Але, гадаю, очевидно, що з появою Мережі вони вимерли. Фактичну функцію такого роду оживила ера Вебу 2.0: “Текстовими BBS” стали називати вид іміджбордів, в яких спілкування відбувається виключно за допомогою обміну текстом. Мабуть в тому і суть називати їх текстбордами, бо до іміджбордів явно недотягують. Як і інші дошки, їх винайдено в Японії; перша з них, Ніч ББС, заснована в 1999 році та досі лишається найбільшою в світі (зареєстровано 10 мільйонів користувачів). На текстових дошках, через відсутність зображень, широко поширюється ASCII-арт.

Оверчани
Особливим видом іміджбордів є оверчани — іміджборди, які містять посилання на інші іміджборди: переважно це відкриття у фреймі та можливість відразу переходити на коуретну дошку. Найвідомішими оверчанами відповідних частин мережі є:
shii.org/2ch/ — англомовний
overchan.ru/ — москвинський
overchan.org.ua/ — український

Хронологія українських іміджбордів
1.w13.h — борда з далекого минулого (заснована не пізніше 2007 року). Формально була першою україномовною, але ніхто про неї не знав до згадування аноном. Давно вже не працює, остання архівна копія має менше ніж 100 постів. Хоча безосібний каже, що сотню таки взяли.
2.UAchan — українська-неукраїнська. Знаходиться на українському сервері, але ані культурного, ані історичного зв'язку з укрмережою не має. Навіть на Луркморьї міститься у списку вітчизняних іміджборд.
3.Учан — справді український іміджборд, перший. Саме тут бере початок українська безосібна культура, всі пізніші, навіть альтернативні до Учану думки все-одно будуть лише альтернативними, і такими, що випливають саме з цього початку.
4.Асоціація Інвалідів Креативу — невдала дошка-експеремент з осібною тредовою нумерацією постів та вільним творенням розділів.
5.Нічан — створено виключно з бажання зібрати спільноту, що буде підтримувати особисті комплекси адміністратора стосовно Учану.
6.Не Бачу Бобулів — перша українська текстова дошка Всесвіту.
7.Вікічан — вельми дивна дошка створена на Вікірушії. Знаходиться на Драматиці.
8.КМАч — дошка для студентів Києво-Могилянської академії.
9.Український Оверчан — дошка-вказівник українських іміджбордів.

Стаття файлом з повним графічним оформленням.

Іміджборд - стаття українською мовою (1)

Іміджборд (англ. image board, “дошка для зображень”, також чан від англ. channel) — тип форуму з відсутністю реєстрації та організацією спілкування розділо-тредовим способом. У неформальне визначення також входить поняття про те, що це сайт, де користувачі провадять жваві бесіди за допомогою повідомлень з прикріпленими графічними файлами.

Іміджборд складається з тематичих розділів або дошок (також іноді самі іміджборди називають дошками). Дискусія на кожній дошці розділена на окремі треди, які складаються з постів — послідовних відповідей на перше (початкове) повідомлення. Найчастіше будь-який відвідувач іміджборду має змогу створювати власні треди або відповідати в тих, які вже є, безосібно чи підписуючись.

Можливості для спілкування
Як уже було згадано, на іміджборді спілкування організовано у розділо-тредовий спосіб. Це означає, що для зручності спілкування на різні теми, дошку поділено за розділами. Деякі іміджборди складаються з одного розділу, тому ввесь потік повідомлень спрямований у одну чергу. Кожний розділ у свою чергу надає можливість будь-кому створити новий тред. Зазвичай вікно-меню цієї функції розташоване вгорі розділу, але естетизм панств не знає меж, і іноді його ще треба пошукати за кнопками чи наведенням курсора на певну ділянку екрана. Вам наведений приклад такого вікна з Білчану, взятий, як такий, що віддеркалює якнайбільше аспектів:
1. Нік, або ім'я — те, як ви хочете назватись. тут також можна створити собі тріпкод.
2. E-mail — ваша електронна адреса, потрібна, якщо ви не рак, і дійсно запитуєте щось важливе, що б вам могли відіслати на пошту.
3. Тема — тема треду чи поста. На деяких іміджбордах саме слово “тред” змінене на “тема”.
4. Текст — текст вашого повідомлення.
5. Вибрати файл — зазвичай вибір обмежується кількома форматами графічних файлів, хоча існують радісні виключення. На текстових дошках нема і цього.
6. Капча — перевірка чи ви не бот. Зазвичай латинічна, але існують радісні виключення. А які радісні виключення дошки, де немає капчі!
7. Іноді присутнє, аби користувач мав змогу видаляти свої пости. Класно так: потролити кількадесят чоловік, а потім повидаляти свої повідомлення ньюфаґам на радість.
8. Створити, Надіслати — натисніть, щоб створити новий тред.
9. Тут ви нічого не поробите, просто приписи: почасти про дозволені формати файлів і їх максимальний розмір, іноді про заборону постити ЦП, буряк, чи ще щось, попередження існування правил, посилання. Та краще все ж прочитайте.

Вже створені треди, кожен з яких віддзеркалює окрему лінію спілкування на будь-яку тему з тематики розділу, розміщуються нижче у порядку спадання новості останнього повідомлення. До кожного треду будь-який користувач може додати новий допис. Форматування тексту виявлене переважно елементарними функціями, як-то “закреслений”, “жирний”, “спойлер”…

Іншим важливим аспектом у такій структурі спілкування на іміджбордах є обмежена кількість тредів. І справді, за виключенням деяких дошок, на іміджбордах функціонує чітко-встановлена кількість сторінок з фіксованою кількістю тредів кожна, зі створенням нового — останній видаляється. Це створює сенс для таких явищ як “бамп”, “сейдж” та “вайп”:
— Бамп(з англійської Bring Up My Post — Підмініть мій пост) — підняття треду, дописуванням у нього. Зміст повідомлення не має значення, часто має вигляд простого повідомлення з написом «бамп» чи “,fvg”. Втім, зазвичай існує бампліміт (максимально можлива кількість постів у треді), що вичначається загальною швидкістю дошки. Не знаю, випадково чи ні всі три приголосні у слові — губні, і тому навіть звучить воно пов'язано.
— Сейдж(з японської Sage — Опускаю) — слово, введенням якого в поле е-мейлу досягається непідняття треду за додавання повідомлення.
— Вайп — вид офтопу, який має на меті, за обмеженої кулькості тем чи тредів, при перевазі найновішим, привести порівняно старі треди до видалення, ускладнивши спілкування. Зміст повідомлень при цьому не має значення, лише їх ефетивність у загальному «змиванні». Для уникнення вайпу використовуються різні засоби:
— Капча — текст чи дані, які необхідно ввести особисто, є перевіркою на вашу людськість і засобом проти ботів. Капча може бути не лише текстовою, як показує практика, маси тішить капча з прикладами з вищої математики, котокапча, капча-запитання.
— Автобан — обмеження кількості запощених постів для одного IP за певний час. Запостили більше — вітаю, вас забанено.

Загальноприйнято, існує два типа навігації на іміджбордах:
а) За зразком Футаба Ченел. Зазвичай, зліва знаходиться фрейм, де розміщений перелік усіх дошок за темами, також мождиво додаткові посилання. У ньому ж розкриваються дошки та треди, а тому виникає незручність: навіть якщо ви знаходитесь у треді №кккааа на дошці /ва/, то в рядку адреси браузера відображається лише адреса іміджборду, і після відновлення/переходу на закладену сторінку ви потрапляєте на головну іміджборду.
б) За зразком Форчану, де на головній сторінці розміщений повний список дошок у вигляді прямих посилань, відповідно з нормальною адресацією за темами. Також список дошок часто можна побачити згори сторінки.
Втім, що властиво, на сьогодні навіть Футаба використовує обидві схеми. Також характеризує стан справ те, що москвинський іміджборд Дватиреч нещодавно змінив дизайн з типу а на тип б.

Стилістика спілкування
Основною суттю спілкування на іміджбордах, і те, що у свій час зробило їх популярними — безосібність (анонімність). Тут не лише не потрібна реєстрація, — не обов'язково навіть підписувати повідомлення. Створені лише для зручності висловлення користувачів, умови безосібності заклали основу для цілого якісно-нового сеґменту культури. Наслідками безосібності є широкий спектр особливостей характерних іміджбордам опісля певного часу розвитку.
1. По-перше, вони мають наслідком абсолютну свободу висловлювань, банять безосібних лише за речі заборонені законом УРЖ-країни: дитяче порно, пропаганду насильства, нацизму, однак на більшості іміджбордів є розділ /b/, взагалі-то створений для будь-яких тем, але на практиці особливий тим, що всі заборони зводяться лише до першого, все інше — можна! Це формує у свідомості користувачів особливий тип мислення, коли можна не відповідати ані за власні слова, ані за власну творчість, ані за поведінку. Негативним наслідком цього аспекту є утворення передумов для тотального флуду, безцільових (спам) та позатемних (офтоп) дописів. Також це відкриває можливість для формування спільноти “раку, що вбиває /b/”.
2. По-друге, безосібність, спричиняючи зникнення остраху за особистий осуд з боку громади, дозволяє підіймати часто заборонені чи недопустимі у реальному суспільстві, і навіть на форумах теми, як то планування вбивства чи гомосексуалізм, наприклад. Це й же наслідок має і позитивний ефект: теми для спілкування довільні, страху нема, сумління подалі, дозволяють іміджбордам ставати місцем вільного культурного сприйняття, усвідомлення і комбінування, перетворюючи їх на відкриті для будь-чиїх думок та будь-яких можливостей площі, чимось, що в особливому розумінні культури світових УРЖ-міст, можна порівняти з містами мережі, звісно лише психологічно.
3. По-третє, вбезосібнення спілкування призвело до створення ілюзії Безосібного (Анонімуса). Суть Безосібного полягає у тому, що ти не лише не знаєш хто і звідки тобі відповідає: не розділяється сама думка різних людей — потік інформації примушує дописувачів до внесення першого, що спало на думку, або принаймні не надто довго обдуманого, зазвичай це не дуже гарні речі. Якщо забути про те, що постити може будь-хто з будь-звідки, то поділивши повідомлення на “свої” та “несвої” може створитися враження, що спілкуєшся з однією людиною, у стороннього ж відвідувача складається враження миттєвого блоґу єдиної особи — Безосібного. І все було б добре, аби люди завжди не йшли далі у своєму захлині — вражені і зачаровані красою та естетизмом особливостей безосібної культури, люди, у яких нема культурних особливостей культури реальної, починають творити, хоча за результатами діяльності це скоріше нагадує імітацію творчості. Сам безосібний називає їх раком. По-суті, рак — це люди, для яких сам процес спілкування одного моменту стає важливіше за його зміст. Першими кроками до раку, мабуть були ті, хто щойно після виникнення такого виду спілкування, почав творити на це пародії, і різні макросики, писати пасту, скоріше за все його ім'я приховане для нас навіки. Але тисячний, ну може і мільйонний, Безосібний продовжує у кращих традиціях розвиток теми, яка вже давно всіх дістала, і себе вичерпала, здавалося б, але напрям культури продовжує жити, розвиваючись. Що ж, цікаво як буде далі.
4. По-четверте, у самій вже сформованій безосібній культурі, аспект ідентифікації постів часто викликає купу драми та лулзів, спричинивши появу таких термінів як “неймфаґ” (названець), “сеймфаґ” (тожсамець) та “тріпфаґ”. Останні виникають через присутність можливості в полі імені вводити також індивідуальний тріпкод — псевдореєструючий набір цифр та літер для ідентифікації повідомлень від однієї людини. Просто підписуватись можна довільним чином і довільну кількість разів.

Як вже згадано, справді альтернативою до анонімного спілкування на іміджборді може бути лише тріпкод Щоб скористатися тріпкодом, напишіть після у полі для псевдоніму свій нікнейм, символ # і свій пароль (без пробілів). Наприклад:

Нікнейм#tripcode → Нікнейм!3GqYIJ3Obs

Після цього не забувайте ставити у поле для імені після імені символ # з ТИМ САМИМ ПАРОЛЕМ, який нікому не розголошуйте, не забувайте.
5. У зв'язку з присутністю нумерації постів, поширені поняття “взяття” (ґет) — навмисний пост, що має взяттєве число, і даблз — на дуже швидких дошках, вимогами є пост з двома однаковими останніми цифрами.
6. Останньою, і мабуть фінальною, в наслідковому плані, властивістю є давність спілкування різних безосібних на іміджборді. На відміну від форуму, де одного користувача не сплутаєш з іншим, на іміджборді, не реально відрізнити одного невдалого використавця мемів від іншого, тому часто до драм призводить печаль користувачів з досвідом спілкування у громаді — олдфаґів, над невірними тлумаченнями, занадто високим захопленням, чи просто самим намаганням негайно додати щось своє новоприбулими користувачами — ньюфаґами.

На відміну від частих міфів, меми є повсюдними, з самої суті людства, і не є особливістю іміджбордів.

Взяття
Мрія кожного безіменця, втім як і кожного неймфаґа. Традиція брати ґети (іноді вживається, з англійської get — отримувати), очевидно, пішла з незгаданних часів, як тільки хтось запостив соте повідомлення, вважав, щ міг цим пишатися, у всіх навколо виникало питання “чому ж я не можу запостити соте повідомлення?”. Так часи передґетових номерів стали на іміджбордах найбільш раковими та увінчаними вайпами та іншим блазнюванням різних мастей.
Ґет, по-суті, є звичайним повідомленням, що характеризується:
Ґетовим номером, він визначається згідно з такими критеріями:
1) Кругле число з трьома нулями. (165000, 8328000)
Для чисел до тисячі зроблено виключення: десятки, друга сотня — 1 нуль; Сотні(3-тя — 8-ма) — 2 нулі.
2) Повторенням натурального числа не менше двох разів (392392, 1111)
3) Чергування чисел не менше п'ятьох разів. (34343, 727272727)
4) Числом-паліндром, котре складаєть з не менше ніж чотирьох цифр, при тому, що середні цифри, якщо середина випадає на пару, є однакові. (1001, 93739)
5) Число прямої чи зворотної послідовності чотирьох і більше цифр за зростанням. (12345, 87654)
6) Число, де перше є довільним, але наступні однакові, не більше сотні і повторюються не менше чотири рази. (76666, 93434343434)
7) Число повторює відому математичну, фізичну константу чи знакове число. Якщо у константи є дробова частина, то необхідно, щоби в числі вона була присутня до четвертого символа (десятитисячних) у неокругленому вигляді. (3,1415, 2,7182, 404)
Бажано, темою чи змістом. Бо ментально порожнє (не вінрарне) взяття — називають фейлґетом.
Напис на пов'язаному зображенні повдомлення №#### “#### взято”, де #### — взяттєве число.
Окремо виділяють такі взяття, як таймґети, або “взяття часом” — для їх отримання ґетовим номером має бути не номер посту, а час.
Насправді, намагання отримати гарний номер чогось не виділяє іміджборди, і навіть інтернет загалом. Починаючи з номера ICQ та id в УКонтакті, і закінчуючи номером клієнта, що оселився в готелі та номерним знаком для автомобіля, люди завжди намагалися отримати гарний номер чогось, щоб якось виділятися. До речі, варто попередити ньюфаґів, що всі гарні номери з соціальних мереж та асьок, вже виключені для можливості отримування. Щоб не викаблучувалися.

Наступна частина (2)

Стаття файлом з повним графічним оформленням.

Хто захистить ВІЛ від людини?

Як ми всі знаємо, популяція вірусу імунодефіциту людини в небезпеці. З кожним роком виробляються усе більш небезпечні препарати, що одного дня поставлять ВІЛ на межу вимирання. Тому я, як ревний захисник природи та натурального середовища, виготовив кілька плакатів-мотиваторів на підтримку боротьби проти знищення ВІЛ.





  • 0
  • 1 березня 2011, 20:24
  • Kurka
  • 29