Warning: mb_substr() expects parameter 2 to be long, string given in /home/slonykk/domains/slonyk.com/public_html/classes/hooks/HookAdminlogs.class.php on line 41 Куликовъ / Пошук по теґам / Рожевий Слоник - творчість без рамок
  
 

о вечном

на крыше
дома луна рыжим
котом и
все потом
все потомкам
только
игривые тени
растений
по стенам
дня остатки
разденут
скукожится
тепло по кожице

коромысло

моих сомнений вялая река…
твоих удач — танцующие звезды.
к тому же я, прости, не вышел ростом,
и мимо звезд все время пробегал.

ты не перестаешь меня ругать.
признаться — перейти пустыню — просто…
ладони — на груди твоей — короста.
следы мои — под звездами курган.

сомнений нет, я полный идиот,
я разжиревший даун в этом смысле.
но два ведра весят на коромысле,

водой полны. там небыль звезды пьет.
и только утро хрустнет под ногами,
в объятьях растворюсь искусной дамы.

Ночь

Карабкалась, кажется, так неумело,
Может, впервые мерила силы.
Она – облака оттеняла мелом
И горизонт угольками чертила.

Она не хотела романсов слушать:
Какая, на фиг, телячья нежность…
Мою отыскала в печали тушку
И поделила на «до» и «между».

Марья Сергеевна

Марья Сергеевна курит и смотрит в упор.
Я ретируюсь и голос дрожит слегка.
Марья Сергеевна уговорит на аборт —
Вынесет мозг мой куриный из рюкзака.

Я не хочу стесняться — говно итог
Вывернутых наизнанку душевных мук.
День стекленеет в пальцах. Под ноготок
Каждое слово загонит мне самому.

Марья Сергеевна курит. Смотреть в глаза
Не набираюсь смелости… что потом?
И отпустить нет сил. Овладел азарт
Мысли на ушко шальные тихонечко, шепотом.

Солнце ласкает узор на стене по ковру,
Солнце готово меня превратить в раба.
Я берегу удачу, момент, пока вру —
На пол ковер опрокидываю — пропал…

Сам себе намекаю — улыбку спрячь,
Ей исповедаюсь, слушай по чесноку…
Марья Сергеевна доктор. Лечащий врач,
С этой историей я ее познакомил.

В души моих друзей подселился Нерон...

***
В души моих друзей подселился Нерон.
Киев — это Европа, только не Рим…
Рим обучает чаек и серых ворон,
Те голубей гоняют. А мы — горим!

Каждый горит по-разному, кто совсем,
Тридцать отмерив, сердце рвет из груди.
Кто-то при помощи еврофашистских схем
Палит резину. И на весь Киев коптит.

Мне говорят, что я трус, не иду на майдан,
И не ору там бей москалей и жидов!
Только опомнитесь, это не трусость, когда
Я восстаю против смерти «друзей» и «врагов».
  • +3
  • 2 лютого 2014, 00:08
  • const07
  • 1

303

я у жени такая
я уже не такая

Роздуми про Фест 2013

«То, что приглянулось
Заблестело ярко
В одеяле шерсти
Маленький комок»
(Ігор Бігун)

Нарешті те, що відбувалось протягом трьох місяців, завершилось 30 листопада 2013 року — заключним етапом відкритого фестивалю – конкурсу «Поетичний марафон «Оксія».
Почався він о 12.00 у Літературному музеї, де фіналісти фестивалю змагалися за перемогу.
Фіналістів було 19. Присутніх журі – 5 —
Астрахан Наталія — завідувач теорії та історії світової літератури ЖДУ ім. І. Франка, кандидат філологічних наук, доцент,
Куліков Костянтин – поет, бард, голова НАМЛМО „Оксія”,
Ковальов Валентин – поет, пародист, психолог,
Паламарчук Ларіса – поет, вчитель світової літератури ліцею № 2,
Шнайдер В’ячеслав – літературознавець.
Відсутні члени журі – Кондратюк Юрій – поет, директор ЖОЦНТ (Житомирський обласний центр народної творчості), Левченко Галина – кандидат філологічних наук, доцент ЖДУ ім. І. Франка — залишили свої резюме, прочитавши попередньо твори фіналістів. Їх думка врахована була.
Кожен з журі мав свої міркування щодо розподілення місць, щодо виступів конкурсантів. Кожен з виступаючих отримав оцінку від журі. Оцінки складалися, журі сперечалось. Тож дійшли згоди не давати Гран-Прі.
Білобровець Володимир – поет, письменник, старший викладач кафедри української літератури та компаративістики ННІФЖ ЖДУ ім. І. Франка, – прийшовши на нагородження, згодився з тим, що важке було журіння, оскільки в конкурсі брали участь поети-початківці й поети, котрі мають публікації.
Окреме спасибі модератору Гавриловій Ользі, що зустрічала гостей у Літературному музеї, господарювала, підказувала, пригощала кавою, чаєм, «піченькамі», бутербродами.
Далі дійство продовжилося для конкурсантів екскурсією по місту Житомиру. За це спасибі заступнику начальника з економічних питань – Турській Олені Олександрівні.
Дякуємо Управлінню культури Житомирської міської ради, в особі начальника управління – Харчук Лариси Петрівни — за фінансову підтримку фесту.
О 15.00 — у обласній бібліотеці ім. Ольжича «фестивальники» зустрілися з провідними поетами Літфесту – Антоном Полуніним, Євгенієм Півнем, Дмитром Казаковим, Сергієм Стойко, Ніной Паламарчук, Том Сойєром. Велика дяка модератору фестивалю Паламарчук Ніні – за проведення «Аллітеракції» — зустрічі з Літфестовцями. На рандеву до бібліотеки прийшли не тільки конкурсанти, але й творча інтелігенція міста Житомира. Різні сприйняття, різні емоції. Різні уподобання. Але поезія повинна зростати, навчати новому, підіймати до висот сучасності, відроджувати, спонукати, та й, взагалі, жити за своїми законами.
О 17.00 — пройшло головне святкування у Будинку культури. Воно почалося музичним виступом – Богдан Сарнавський та Олександр Ковальчук виконали пісні у супроводі гітари.
Костянтин Куліков – директор фестивалю – розповів про подальші плани НАЛМО «Оксія», подякував всім за підтримку поезії.
Журі відмітило гарний рівень віршів наймолодших учасників фестивалю – Ковтун Дар’ї – учениці 9 класу ліцею № 2 м. Житомира та Туровець Анастасії – учениці школи № 21 м. Житомира. Диплом у номінації «Громадянська лірика» дістав Жалюк Вадим. Приз глядацьких симпатій – Міфтахова Олеся, яка, до речі, одержала диплом у номінації «Поетична оригінальність».
Далі номінації розподілені були таким чином:
«Екзотика поетичного мислення» — Бігун Ігор
«Майстер поетичного слова» — Борозенцев Леонід
«Артистизм» — Грицик Наталія
«Поетичний натуралізм» — Кондратюк Зоя
«Теплота поетичних почуттів» — Масляна Ліна
3 місце у Поетичному марафоні було віддано Сіваченко Сергію.
2 місце отримали двоє – Євменчук Оксана та Цебоєва Глафіра.
Диплом за 1 місце увезла до Вінниці Кордонець Марина.
Тож, завершилось. Залишилось видихнути з полегшенням. Але поезія має таку властивість – не завершуватись. Далі – нові події, нові вірші, нові спілкування. Нові фестивалі, друзі. Нові заклики до сучасної молоді, до людей, застиглих у стазисі минулих лозунгів. Далі – далі. Не зупинятись, — світ поезії тим і цікавий, що кожного разу відшукаєш для себе нові горизонти, модерні розмови, сучасні тенденції у несучасному розумінні. Гасло «Зануртесь у світ поезії – різної – та від того ще більш цікавої» — актуально для усіх, навіть для тих, хто вважає, що не розуміє поезії, віршування. А ви приходьте, розкажіть, посперечайтесь. Раді усім небайдужим.
Ларіса Паламарчук