Warning: mb_substr() expects parameter 2 to be long, string given in /home/slonykk/domains/slonyk.com/public_html/classes/hooks/HookAdminlogs.class.php on line 41 Джордж Терен / Пошук по теґам / Рожевий Слоник - творчість без рамок
  
 

Темний Володар

Темний Володар виринув із наших нічних кошмарів…
тисячі років тому Він прийшов до локального і задрипаного військомату.
десь у жмеринці, або у крижополі, або ще де-небуть, де люди просто не народжуються —
я вже мовчу про те, щоб там жити.

і Він проходив свій шлях від простого салабона до Чорного Капітана,
проходив, рубаючи з плеча ворогів Нації,
заслуживши сотні медалей, кілька дірок у черепі і хвору печінку,
яка постраждала, прикриваючи Темного Володаря від ворогів Нації,
які регулярно труїли Його дешевим портвейном.

І ось тепер, через тисячі років, його списали в запас,
викинули з життя, з бою за майбутнє, не подбавши про те,
як житиме Нація, затиснута ворогами, яких вправно гасив Темний Володар,
випаливши їх попередньо вогнем та мечем.

і ось тепер він майже ніхто, скинутий цар, блудна вівця,
а його безпосередній шеф ніколи не підіймався вище сержанта,
вище третього поверху сходами і десятого — ліфтом,
не відтискався від підлоги більше п'ятнадцяти разів
і лежав втомлений обличчям в суцільному лайні,
що, втім, не змінилось — коли він став шефом, над ним теж виявились шефи.

я щиро вражений Силою Його Волі,
хоча це може бути сила простого Відчаю,
або у нього просто немає Іншого Виходу,
ну, тобто є, але ж бляцька печінка…

тому Темний Володар не буде здаватись,
він летить над світом на Чорних Крилах
і товче лоби Чорною Печаткою — приймає в Касту,
а також цілодобово муштрує Чорну Армію Демонів.

і знаєте, всім глибоко байдуже,
що площа Його світу складає один гектар,
що Його Печатка хріново друкує синім чорнилом,
а в Чорній Армії — всього лише шестеро тупуватих бевзів
із претензією на гегемонію і алкоголізм.

і головне, Темний Володар Вірить!
вірить, що Чорна Армія зробить своє,
що Його час настане і Чорні Прапори Перемоги
замайорять у Серцях, у Душах та на Майданах.

ранкова педофілія як ранкова кава

вона сиділа переді мною — така проста радість життя — симпатична лолі
і ніжний профіль її личка доповнювали ключі…
так саме ключі, із прозорим кулястим брелком,
який вона так сексуально тримала у роті.

внаєш, кажу я їй… (ключі звисають з її рота
неначе кишки нещасного кролика із зубів хижака —
чорт, як класно це виглядає силуетом на фоні вікна —
ці кишки, тобто ключі, ну і ніжний профіль її личка...)

ти, кажу, навіть не знаєш де валялись оці твої ключі,
які ти так смачно смокчеш, скерувавши погляд кудись в далечінь.

В кишені, каже.
ха!, кажу я, в кишені!
в кишенях, в які ти кладеш свої казково приємні на дотик руки…

руки, яким тепло, зручно і затишно торкатись м'якої тканини кишень,
руки, якими перед тим ти так еротично торкалась перил занюханої маршрутки,
які перед тим лапав невідомо хто
і, що важливо, невідомо що лапавши перед тим!

адже знаєш, наші люди не привчені мити руки
після усіх цих туалетів, замін прокладок і кондомів,
лапання кудлатих і смердючих улюбленців,
які, лиш уяви собі, невідомо де лазили і невідомо в чому валялись!

її це ще не зовсім до пуття вражає, тож я піднімаю градус:
чи ти задумувалась, що коли ти їси хотдог, ти разом з тим поглинаєш
все те, що було на немитих руках людей, що з любов'ю його готували,
а потім цими ж руками брали гроші, які перед тим встигли перелапати тисячі людей!

тисячі! тисячі людей, котрі не помили двох тисяч своїх рук
після тисяч туалетів, після тисяч шкіровенеричних диспансерів…

ні

— перебуває вона мене,

не продовжуй, прошу тебе, не продовжуй,
бо так я багато чого не зможу їсти, зрозумій мене!

і я задумуюсь. чорт, вона ж зовсім худа.
а якщо тепер ще й перестане їсти — особливо всі це хотдоги,
ковбаси і варені фарші, зроблені з немитих і смердючих кудлатих улюбленців,
якщо така прикрість станеться і вона не їстиме —

це ж буде на моїй совісті, я понесу відповідальність за її анорексію,
за її гастрити, виразки, діабети і отруєння пивом,
за її смерть, голодну і холодну смерть, в кінці-кінців!
як би там не було, всім веселощям, як і житюю, настає кінець.

тому я кажу, от якби на цих ваших уроках біології
вам розповідали хоч щось корисне — наприклад, щО можна підхопити з немитих рук,
акцентуючи увагу на всяких смачних подробицях
типу відпадання вух і носів або типу двадцятиметрових червів у кишках —

ех, мрії, мрії…

смажені каштани

людство вкінець втратило любов і пошану до матінки-природи
при тому що лиш недавно перестало бути її частиною
…я ходжу по опалих горіхах
і вони смачно хрумтять під моїми ногами

виглядає що таке розкидання їжею є ознакою високих соціальних стандартів
а в Індії люди живуть навіть не в наметах
то ж мені залишається хіба дивуватись
хоча дивуватись — справа відверто невдячна

колись я думав що нікого і нічому не навчив тридцять третій
тепер вважаю таке ставлення аморальним…
мій знайомий політик переконує що їх необхідно вести
направляти в світле майбутнє батогом і пряником

Круглі штуки

ці круглі штуки переді мною
наче дивляться просто на мене
дивляться наче із того світу
просто на мене ось так

ці круглі штуки так близько-близько
я навіть можу простягнути руку
я можу торкнутись оволодіти ними
бо що іще я можу вдіяти

ці круглі штуки у полі мого зору
я не знаю чого від них чекати
вони можуть подарувати спасіння
ох ці подарунки від вищих

круглі штуки що вхопили мене за живе
сховані від мене у металево-прозорому корпусі
дивно метали ще ніколи не бували прозорими
а круглі штуки такі круглі

тим часом момент істини зовсім поруч
бо я у полоні цих круглих штук
що вражають як удар урановим ломом
хто я без них
а з ними хто я