Warning: mb_substr() expects parameter 2 to be long, string given in /home/slonykk/domains/slonyk.com/public_html/classes/hooks/HookAdminlogs.class.php on line 41 Джордж Терен / Пошук по теґам / Рожевий Слоник - творчість без рамок
  
 

Футбол і німфоманки

Я ніколи не зможу зрозуміти німфоманок.
Та що вже там, ніколи не зрозумію осіб жіночої статі,
ніколи не зрозумію, як це, що це, чому і взагалі,
ну ви розумієте про що я.
От наприклад, не зрозумію, як це,
коли на тебе насівся якийсь мужик,
до якого ще й присутні якісь почуття —
в плані, не зрозумію, як це —
бути особою жіночої статі,
на яку насівся цей самий мужик,
до якого у згаданої особи жіночої статі
ще є якісь, які-не-які, почуття,
які, до всього доброго, зникнуть просто з самого ранку,
коли це кудлате немите чмо проміняє її на футбол і пиво.

Інвертність і кислота

Розуміння осіб жіночої статі є для мене чимось стратегічно важливим.
Це зрозуміло із міркувань банальної побудови стосунків,
але ні логіка, ні уява, ні ЛСД
(фак, я ніколи не їв ЛСД...) —
навіть ЛСД може не допомогти — подумати тільки!
Так от, все це не допоможе мені уявити ключового — як це — володіти певною системою органів,
яка є неілюзорно інвертною до моєї власної…

Подружні обов'язки як форма закону і диктату

Питання порозуміння статей наводить не думку про подружній обов'язок…
(Блін, і про що я тільки думаю, замість спокійно спати
і бачити сни, у яких я міг би бути чимось більшим, ніж те, чим я є —
хоч би кавайненькою японською школяркою із добрим серцем,
або милою лесбійкою з усе тих же кавайненьких анімешок,
або навіть трансом у червоній сукні — Вано, ти геній —
такий хороший образ!

Блін, якими дурницями зайнятий мій мозок…

Так от, з плутанини випадкових кадрів може народитись блоксхема класичного подружжя:
— починається все із тупої романтики типу сексу на уроках математики,
зведеного до лапання один одного за коліна
(гаразд, зізнаюсь, тоді лише я її лапав, вона ж слухала про якісь інтеграли);
— переостає у відверту безвідповідальщину типу вступання в один вуз;
— потім хтось обов'язково перейде на заочне і поїде в Ізраїль,
або в Іспанію чи Францію, що загалом байдуже, скоро все це буде однією великою Африкою;
— потім глумлива доля зведе їх на конференції з прав знедолених дітей
(зовсім випадково місцем проведення виявитяся звичайний ол-інклюзів — з усіма
наслідками);
— далі — зовсім банальщина, яка стається десь так між літром випитого пуншу і позитивним тестом на вагітність…

Я веду до того, що абсолютно різні і не пристосовані, не притерті,
можна навіть сказати, не притрахані один до одного люди
опиняються в умовах, наближених до концтабору,
при чому обоє є і наглядачами, і жертвами,
і щоденне перетинання у ванній і бачення один одного без косметики
зводиться до чіткого виконання пунктів суспільного договору,
таких собі десяти і тисячі заповідей доброго сім'янина,
де на першому місці — не вбий,
а закон ще й змушує цих людей любити, поважати, кохати і підтримувати — в радості, горі, біді, щасті, на війні, під водою і в умовах кризи —
і, що важливо, без презервативів, що неначе зобов'язує, чи що —
хоча які обов'язки, яка відповідальність — з таким от коханням…

Карма маленького людського щастя

Карма маленького людського щастя визначається дуже простою математикою,
дві людини — під однією ковдрою, одна людина — під двома ковдрами,
і головне, виглядає все так, наче температурний режим має значення,
наче до осінніх дітей причетні зимові холоди,
наче любов до партії спричинена недостачею вітамінів,
наче недостача вітамінів спричинена кількістю розстібнутих однією рукою бюстґальтерів.

0 - Вступ до чергової серії

Будь-що, за природою своєю, прямує до гармонії —
до певної магічної ситуації, коли життя видається прекрасним.
Для багатьох речей навіть відомі заклинання,
які викликають непізнавані сили на допомогу,
приносячи тим самим ту саму гармонію, наприклад:

— тіло-тридцять-шість-і-п'ять
— кохане-тіло-дев'яносто-шістдесят-дев'яносто
— сонце-в-бокалі-сімдесят-п'ять-тричі-на-тиждень
— сто-двадцять-один-канал-за-вікном-у-світ
— курс-п'ять-нуль-п'ять-у-світле-майбутнє
— і-звичайно-плюс-двадцять-за-бортом,
Наша-Авіакомпанія-Бронює-Вам-Місця-І-Обіцяє-Зустріч-Із-Майстром-По-Той-Кінець-Коридора-Одразу-Біля-Лампи
БачитеСвітлоВКінці?

наступний в серії =>



( Читати далі )

00 - Вступ триває

… Так от, раптом на поверхню води падає крапля —
і стає зрозумілим, що світ навколо
є лише відображенням, банальним міражем на поверхні,
на яку щойно впала ця сама крапля
і хвилі від неї розбіглись колами,
і розуміння прийшо, впало на голову водоспадом...

Ні, стоп, малося на увазі зовсім не це.

Мабуть, я влітку перегрівся на сонці,
бо моя внутрішня душевна температура знаходиться в області кипіння;
це призводить до дивних змін у стані свідомості —
ну, напитись іноді хочеться і все таке,
а також скельця окулярів набувають властивостей очей психа —
їх колір змінюється від моменту до моменту, від настрою до настрою.
Навіть на погоду іноді реагує, невже це старість? Страшно…
І саме зараз, коли внутрішній термометр показує кипіння,
коли пара майже виходить вухами і готова вибити дно котла —
я починаю бачити дивні речі,
ну, не нестільки дивні, щоб не хотіти спробувати ЛСД чи мескаліну
(фак, я ніколи не їв ні ЛСД, ні мескаліну, невже я багато втратив?
Невже я втарчений для суспільства через таку дрібницю?) —
мені ввижаются всього лише усякі марення жовтих динозаврів.

нaступний в серії =>

000 - Вступ затягнуто

000
Філософи давнини вивели формулу приблизно такого змісту:
якщо подивитись зверху, то збоку може видатись, що (з)низу
нічого немає.
Додають, однак, що невідомо, «з низу», чи «знизу»…

Якщо довго дивитись в одну точку, то з часом очі почнуть робігатись,
точок стане дві, потім три, потім шифровку доведеться з'їсти
за відвертою непотрібністю,
(Шифровки з Центру — також форма любові?)
викинути, як викидають презервативи, загортають у папірець —
і випроваджують булкати світом.
Але точок може стати і чотири, потім навколо них сформується яблуко,
воно зістариться, розсохне і розсиплеться кісточками,
кісточки проникнуть у теплі і вологі нутрощі землі —
життя чомусь має звичку зароджуватись у теплих вологих нутрощах,
кісточки пустять коріння, яке проникатиме все глибше і глибше
в тіло землі, висмоктуючи і поїдаючи його…

Горобці сидітимуть на гілках дерева і співатимуть пісні
про те, що в маленькій кісточці вмістилось дерево,
про те, що у маленькій піщинці може вміститись всесвіт,
про те, що все є у всьому і з усім пов'язано,
про те, що всепроникність — головна риса цього буття,
і про те, що коли все глибше занурюєшся у всепроникність,
що більше всепроникаєшся нею, що більше плетеш невидимі нитки,
які в'яжуть буття, приникають крізь нього і буття стає чимось всеосяжним,
що більше віриш у всепроникність
то більше її стає,
і все раптом стає одним великим всесвітом,
замкненим самим на себе.
І виявляється, що, крім всепроникності, можна більше нічого не бачити.

наступний в серії=>

1 - Вулиці Розбитих Ліхтарів

Зграйка самців невідомого біологічного виду,
що знаходиться в своїй еволюції десь посередині між…
Хоча байдуже, між чим, бо там тепло і затишно,
так от, зграйка виходить на вечірнє полювання:
будь у них забрала, вони би їх опустили,
будь у них хвости, вони би їх підняли вгору
і, тримаючи ці хвости руками,
розмахували би ними в напрямку потенційних жертв,
що вже є примітивною формою сексу.
Cексу? Hі, я хотів сказати «сублімацією тупих природних інстинктів».

Нарешті з'являється щось схоже на розвиток ситуації,
а разом з тим і потенційні жертви на горизонті подій
і можна навіть не думати про те, що буде далі —
можна просто насолоджуватись красою палаючих уламків,
втішаючи себе думкою, що в тебе є парашут,
а також думкою про єдність і знаходження на одній хвилі
із тими от доісторичними хижаками, з їхньою жертвою,
бо і між ними там, і між мами — парашутом, уламками — тут
відбувається все той же обмін емоціями,
а може, навіть обмін рідинами,
що безумовно є формою сексу,
ну, тобто сублімацією тупих природних інстинктів.

наступний в серії=>

2 - Кіберсекс

Не слід займатись фалометрією їз представниками далеких галактик,
особливо коли вони живуть всього-на-всього на сусідній півкулі —
справа навіть не в морально-етичні стороні питання,
та і взагалі, що таке морально етична сторона питання,
якщо за прекрасну стать свого виду починають змагаютися,
заледве відростивши один кіготь, і продовжують,
продовжують це змагання протягом свого короткого життя,
а особливо здогадливі і схильні до гурманства черепахи
навіть дозволяють переможеним опонентам спостерігати найцікавіше із перших рядів…

Яка, в кінці-кінців моральна сторона питання,
якщо навіть природа породжує неприродні, як кажуть зля язики, речі,
ні, подумайте лише, що це таке — коли якісь збочені качури
відвідують свої мертвих друзів, не подруг, а друзів, що важливо,
і відвідують відверто не з метою покласти квітів на могилку,
бо квіти на могилку — чисто людська опція, яку вигадали злі гуманісти,
так от, це сильніше, ніж дати переможеному попкорн і колу…

Але мова була навіть не про це, а про наших сусідів,
які, за не такі вже і тривалі роки свого існування
змогли винайти не лише багато цікавих і корисних фраз,
але ще і навчились добряче ілюстувати своє чоловіче домінування,
і роблять це навіть з-за океану — от так обсяг можливостей!
Може, справа тут у їхньому генофонді, чи що —
бо у перших переселенців, яких виперли з колиски культури і мистецтв,
де вулиці артово обливали помиями просто з вікон,
просто не було чого-небуть іншого, чим можна було би мірятись…

Хто не вірить всяким пустим словам, може піти почитати історію.
І тим, хто розкриє цю бездонну яму знань, цю камасутру,
і хто проведе паралелі в теперішнє, тобто в сьогодні,
а ще проведе меридіани, перпендикуляри і еліптичні орбіти,
може раптом, несподівано так прийти розуміння, що стара добра холодна війна
була найпотужнімим і найглобальнішим в історії випадком кіберсексу,
(так, так, все вірно, я надягаю свій магічний плащ і капелюх чаклуна)
що важливо — в ті часи, коли про кіберсекс іще навіть не чули…

наступний в серії=>

3 - Ентропія

Боротьба Добра і Зла іноді настільки Примітивна…
Наприклад, те, чим лякали мене батьки із раннього дитинства —
бардак, безлад, протилежність порядку, стан із завищеною ентропією,
і моя проти нього війна, що нагадує уже відому всім сублімацію.
Сублімацію? Ні, я хотів сказати «секс».

Бардак нагадує мені таку собі німфоманку —
що більше уваги ти йому чи їй приділяєш —
то більше їм потрібно, тим страшніші і небезпечніші вони обоє стають,
розростаються, розкриваються, піднімають таємні методі впливу —
і так допоки хтось із них (із нас?) не помре.
І що мене не тішить, так це те, що жінки, а особливо німфоманки,
в таких випадках витримують помітно більше тортур,
помітно довше і помітно сильніше тримаються за життя.

наступний в серії=>