Warning: mb_substr() expects parameter 2 to be long, string given in /home/slonykk/domains/slonyk.com/public_html/classes/hooks/HookAdminlogs.class.php on line 41 Джордж Терен / Пошук по теґам / Рожевий Слоник - творчість без рамок
  
 

Контрактність

(вступ до серії)

Сфери впливу записують кров'ю
на сторінці «сім'я» у паспорті.
І справа навіть не в символічності —
жінки вміють елеґантно мірятись.

Наступний =>
Вся серія

...

Диявол — хитрий жук.
Мало того, що переконав усіх
у елементарній неможливості власного існування,
так ще і ніколи не знаєш, в якому костюмі
і на яких підборах він прийде по тебе наступного разу.

І ЛСД тут ні до чого.
А жаль, бо була би об'єктивна причина.

<= Попередній Наступний =>

Вся серія

Диявол носить "Прада"

В руках — квіти…
А також контракт.
А також білети в театр.
Квіти — троянди звісно —
щоб не тягати за собою голку.

Я готовий підписати конракт.
Я навіть готовий забризкати кров'ю квитки,
але Диявол у «Прада» не прийде на запах крові —
в Диявола в «Прада» є цікавіші ферарі.

<= Попередній Наступний =>
Вся серія

Наркозалежність

Британські вчені доводять обґрунтовану думку…
Або i так, обґрунтовано ілюструють об'єктивну дійсніть:
і ми, і ви є однаково наркозалежними,
але саме ми готові продати вам свої душі.

Скептики скажуть, що всі ви — продажні шкури.
Підлабузники скажуть, що всі ви — квіти життя.
Скептики скажуть, що ці квіти — на нащих могилах,
а винаші вдови — багаті, заплакані і щасливі.

Кожен з нас — і ви, і ми — однаково наркозалежні.
Хтось готовий віддатись, а хтось і продатись
головне, щоб, як кажуть, в хороші і теплі руки.

Гадаю, торг тут просто зайвий.

<= Попередній Наступний =>
Вся серія

Закоханий погляд

Є такий старий і бородатий анекдот
про жінок, схильних думати про колір і якість стелі,
при тому думали вони про цю стелю при будь-якій,
хай, навіть, далеко не найкращій, нагоді.

Я думаю, літописець припустився помилки.
Насправді, всі могли думати зовсім інакше.

Наприклад:

Він бачить її закохані очі і думає щось на зразок:

< Я
> Кльовий
< Я
> Успішний
< Мене
> Люблять
< Мене
> Поважають
< Мене
> цінують
< Мене
> Люблять
< І
> саме
< < < < Зараз
> Я
< Виражаю
> Свою
< Любов
> > > > Своєєееее… Кооооххаааанняяяяаааа....

Я не знаю і, з об'єктивних причин, знати не можу,
про що там думає вона,
закоханими очима вивчаючи стелю.

Одна з версій:

< Вона
> Дивиться
< В стелю
> Закоханими
< Очима
> Думає
< < < < < ОООООхххх, яка, блін, хороша стеля!!
> А також
< Думає
> Життя
< Вдалося
> Життя
< Вдалося
> ЖИТТЯ
< ВДАЛОСЯ
> ЖИТТЯ
< ДЛЯ ЛОСЯ?? (цю думку вона швидко проганяє геть)
> ЖИТТЯ
< ВДАЛОСЯ
> > > > ЖИТТЯ, куурРРваАа!, вдаааалоооооссссяяяяяяаааААА!!!!!!

...І її закохані очі, великі закохані очі
запливають слізьми у простому людському екстазі…

<= Попередній
Вся серія

Медитація на шляху до вершини Фудзі

Я, вочевидь, не Карлос,
я, швидше, схилом, як равлик.
повзу, на Шляху до Правди —
півлітри духовних практик.

Любов не минає ніколи

www.lnm.org.ua/cd.htm
Це варто послухати. Особливо трек номер 6. А також 10.

Масові вбивства

Чим можуть бути виправдані масові вбивства?
Чи можуть бути виправданими масові,
але логічно і об'єктивно обґрунтовані
вбивства?
Масові вбивства із конкретною метою,
які приносять конкретну праґматичну мету?
Навіть якщо це вбивства шкідливих організмів,
це ж все одно живі організми?
І чи вірно вбивати слабших і беззахисніших,
навіть якщо так робить вся природа?
Вбивати, щоб жити, а не жити, щоб вбивати?

Всі комарі мертві. Час спати.

Геніальний Винахід Людства

(черговий вступ до чергової довгої і нудної серії)

Починати краще з простого.
Взагалі, непогано було би і продовжувати простими кроками —
ну, так щоб в кінці виходило взагалі геніально.
Як фастфуди.
Фастфуди — це просто геніальний винахід людства.
Як і туалетний папір, наприклад, хоч справа взагалі не в цьому.

Візьмемо просту і зрозумілу річ — фастфуд.
Заклад громадського харчування.
Навіть якщо в ньому продають хрінові продукти —
це все одно заклад.
Все одно громадський.
Все одно харчувальний.
Навіть якщо там наливають бензин, або наливають сто грамів,
або дають можливість в когось позаливати —
в самі глибини, які знаходяться десь на глибині ліктя,
десь серед оцих паскудних жирових складок,
що висять клаптями, як вуха у старого бродячого пса,
там, куди так прагнуть дістатись,
за що готові платити і по що приходять у заклади громадського харчування…
І навіть якщо там немає що випити,
немає володарок жирових складок, тобто заливати просто немає куди —
туди все одно приходять.
Туди приходять і вірять.
Вірять в диво.
Вірять в те, що раптом з'явиться саме те, що потрібно —
хай навіть не в блакитному вертольоті і без кінопроектора,
і, хвіст з ним, хай навіть із жировими складками,
бо куди від них подітись у закладах громадського харчування,
куди подітись від жирових складок у сфері послуг?

Наступний =>
Лінк на всю серію

Пенетрейшн

Входження у що-небуть супроводжується легеньким стресом.
Все просто: людина, щойно самотня, одна на один із злим світом,
одна на один із собою, з усіма своїми демонами і порушеними циклами,
раптом виявляється комусь потрібною.
Навіть якщо це банальне «Каса вільна!»,
або іще більш банальне "ідіть нахуй, у нас перерва",
навіть якщо це банальне «задні двері, оплачуємо проїзд»,
навіть якщо не перелічувати банальщини,
то виявляється, що ти заходиш, а тебе не просто не ігнорують,
а навіть кажуть якусь стандартну вітальну фразу із уже відомих нам…

Так от, входження супроводжується стресом.
Таким собі переходом з того світу в цей.
Хоча, може і з цього в той, що загалом неважливо.
Але раптом їх виявляється двоє,
їх погляди перехрещуються,
думки співпадають,
навіть градуси неадеквату виявляються схожими —
як-не-як, півночі і літри пива позаду,
і виявляється, що навіть ця черга біля дверей із зеленим чоловічком
є нічим іншим як старою доброю сублімацією
старих добрих примітивних відтворювальних інстинктів.

<= Попередній Наступний =>
Лінк на всю серію