Deprecated: Assigning the return value of new by reference is deprecated in /home/slonykk/domains/slonyk.com/public_html/classes/lib/external/DbSimple/Generic.php on line 113 Deprecated: Assigning the return value of new by reference is deprecated in /home/slonykk/domains/slonyk.com/public_html/classes/lib/external/DbSimple/Generic.php on line 133 Deprecated: Assigning the return value of new by reference is deprecated in /home/slonykk/domains/slonyk.com/public_html/classes/lib/external/DbSimple/Mysql.php on line 70 Warning: mb_substr() expects parameter 2 to be long, string given in /home/slonykk/domains/slonyk.com/public_html/classes/hooks/HookAdminlogs.class.php on line 41 Джордж Терен / Пошук по теґам / Рожевий Слоник - творчість без рамок
  
 

Вальс

Кораблі Кохання виписують навколо стовбура вальси.
Справжня краса може бути вічною, хоч може і тривати миті.
Кораблі Кохання виписують кола.
Вони сплять і їм сниться земля.
Сниться літо, коли все було так прекрасно
і не потрібно було покидати обсиджену птахами зону комфорту
і вирушати у всі ці сумнівні повітроплавання,
заправившись самими лише романтикою та голим ентузіазмом «дати нове життя».

<= Попередній Наступний =>
Вся серія

...

Краса може тривати окремі миті, як ранковий туман,
який сонце вже встигло підсвітити, але ще не здатне розігнати,
коли туман здіймається в небо над чередою смітників,
переливається через найближчий будівельний паркан,
земля під яким рясно всіяна кістяками Кораблів Кохання,
закриває собою все навколо, як це буває у гірських долинах
ранніми ранками казково сонячних днів
і найближчі висотки проглядають з туману
і прикидаються якимись сюрреальними грибами,
і, що важливо, гриби тут зовсім ні до чого…

А вже наступної миті, коли погляд звикне до сонця в очі,
Коли вітер розворушить підгнилі Кораблики,
коли ранкові мисливці за щастям полізуть за ним в контейнери —
магія раптом зникне.
І не тому, що їй хтось заважає,
просто справжня краса іноді триває лише миті.

<= Попередній
Вся серія

>[]

Любий Щоденнику!
Я не часто відкриваю тебе з метою зробити приємні записи.
Як не крути, а статистика говорить вперто —
неприємності трапляються.
Саме так, трапляються, шит гепенс, хай йому.
Хоча, це може бути лише та частина статистики,
яку невблаганно показують по широких вікнах у світ.

Наступний =>
Вся серія

02

Любий Щоденнику!
Так сталось, сьогодні твій день!
Я згоден зіпсувати незайманість твоїх сторінок хорошою новиною!
Ні, Карпати не програли у футбол і станція Мир не впала на Місто Гріхів, ні!
І хай станція Мир уже 8 років як неактуальна, але хто там рахує!
Просто моє серце переповнюється щастям і я навіть згоден ним поділитись.
Сподіваюсь, твої ніжні і шовковисті, такі приємні на дотик, обкладинки
будуть не проти.

<= Попередній Наступний =>
Вся серія

03

Любий Щоденнику!
Я повинен тобі зізнатись, інакше враження буде неповним.
Я повинен розкрити тобі найбільший секрет усього свого життя,
інакше усі наступні записи
(наступні наші з тобою сублімації, я б сказав)
просто будуть незрозумілими,
несправжніми,
надуманими.
І зважай, курво, — розпатякаєш хоч комусь — я. тебе. спалю.,
і що важливо, це теж буде моєю маленькою сублімацією.

<= Попередній Наступний =>
Вся серія

04

Любий Щоденнику!
Я готовий здійснити обряд.
Я навіть дістав із кишені олівець
цю страшну зброю.
Дістав і згадав дідуся Фройда.

<= Попередній Наступний =>
Вся серія

Страшна. Таємниця.

Любий Щоденнику!
Суть цієї таємниці важлива лише мені,
але тебе ніхто не питатиме, чи хочеш ти відповідальності за її збереження.

Суть таємниці проста і бентежна,
як розпивання безалкогольно пива, сидячи на асфальті перед відділенням міліції.

Отже так, суть.
(Я хвилюсь...).

Я ненавиджу ведмедиків із плюшевими серцями в руках!
Я ненавиджу всі ці веселі сердечка, в які жертви абортів,
білих порошків і прозорих, а іноді й мутних, рідин
сублімують свої почуття!
Я не розумію, що це за любов, якщо її символізує ароматизований рожевий кондом!
Я не розумію, що це за любов, яка помре, якщо кондом буде нерожевим або неароматизованим!
Я не розумію, як, ну як можна довіряти свої почуття тупим плюшевим ведмедикам, які здатні повторювати лише одну, вбиту в їх затирсовані мізки, фразу:
— я.лю.блю.те.бе.
— я.лю.блю.те.бе.
ялюблютебе
ЯЛюблюТебе
ЯЛЮБЛЮТЕБЕ
І що характерно, вони віддадуть своє життя,
намагаючись змусити безодню слухати,
намагаючись змусити безодню почути,
намагаючись змусити безодню відчути,
намагаючись змусити безодню відповісти,

і так і помруть, намагаючись,
так і помруть, вичавлючи з себе останні звуки,
на які вже банально немає сил, бо всім батарейкам вже давно і остаточний,
тому слова їхні стихають, уповільнюються і понижуються —
ну, як це буває на старих магнітофонах, коли і їхнім батарейкам настає остаточний.

Це нагадує Звучання Чорної Діри: кажуть, що час на їх поверхні викривлений і спостерігач, перш ніж перетне горизонт подій,
побачить Долю Всесвіту
побачить тисячі ведмедиків,
які злились в крикливому екстазі свого я-лю-блю-те-бе,
щоб за мить стати купою нікому не потрібного плюшевого сміття.

Біда в тому, що на горизонті подій мить може тривати вічність.
Або, чого доброго, навіть навпаки.

Любий щоденику…
Тепер ти знаєш.
Сподіваюсь, розумієш.

<= Попередній Наступний =>
Вся серія

Краплі

Любий Щоденнику!
Вибач за все, що між нами сталось.
Я витираю з твоїх ніжних поверхонь краплі і щиро сподіваюсь, що то сльози.
В найгіршому і найогиднішому випадку — краплі поту.
Я справді. щиро. сподіваюсь., що це сльози.

<= Попередній Наступний =>
Вся серія

Маруся

Любий Щоденнику!
Сьогодні сталась чудова подія.
Якщо бути точним, вона трапилась зі мною уже тричі за останні кілька днів.
Я навіть згадав дідуся Брєжнєва та його глибокі знання в питаннях Воскресіння.
Я не писатиму тобі, що всі ці люди і події вигадані, ти все одно не повіриш.
Ну і мій олівець надто цінний, щоб витрачати його на подібні дурниці.

Мене повідомили. Мені. раптом. розкрили очі.
Новина потрясла мене.

Маруся виходить заміж.
В цьому немає нічого дивного, я би сказав, що виходити заміж в її віці — правильно.

Маруся виходить заміж.
Не можна сказати, що я заздрю, хоча це для мене щось, та й символізує — невідомо, я ніколи про таке не думав…

Маруся виходить заміж!
Блін, і що? Ну яка мені, якщо подумати, різниця?
Невже, невже це якось зробить моє життя
теплішим і кращим, веселішим і приємнішим?
Що мені тепер, стрибати від щастя??

Маруся виходить заміж!!!
О!!!
Блін, ну сходиться ж іноді світ клином на якихось незрозумілих подіях!
Ну що, ЩО тут такого?

Чому, чому Доля так неодноразово наголошує мені на цей факт?

Маруся. Виходить. Заміж!
Так, можна я буду вважати себе параноїком?
Можна я буду думати, що глумливе і велике Щось
робить незрозумілі і невидимі помахи крильцями,
піднімаючи пласти тонких енергій і впливаючи на моє життя,
так, наче хоче сказати мені, мужик,
тобі, блін, стільки ж років, як і людині, яка от-от матиме власну сім'ю,
а що в цьому віці є у тебе?
Давай, чоловіче, візьмись нарешті за голову, бо іноді ж трапляются халепи,
ти добре про це знаєш, навіть якщо ігноруєш тіві,
ми ж недарма створили тіві, ти в курсі, так?
просто може трапитись халепа, ти ж не пов'язуєш це з об'єктивними причинами?
просто може трапитись так, що раптово, несподівано і зовсім непередбачувано,
саме тоді, коли ти саме зберешся прикурити черговий бичок,
тебе зустріне в темному провулку який-небудь, наприклад, Кендлмен,
прикурить тобі від своєї свічки, спитає як там погода, скаже якісь приє


<= Попередній
Вся серія

Докторе Шрек

Докторе Шрек, давайте по сто амнезії,
забудемо хто ми і що ми — і буде нам добре,
а потім візьмемо фізрозчин, до архіву залізем
і будемо разом сміятись з історій хвороби.

Докторе Шрек, давайте по сто седативних,
залишимо поруч усю метушню і проблеми,
ми не будемо битись об стіни, неначе тварини,
ми будем тягнутсь до сонця — так, наче ростемо.

Докторе Шрек, давайте по сто кетаміну,
так втомили ці ночі і дні, що знову і знову.
А ті молоді, що за нами вийдуть на зміну
відкриватимуть наші полиці, щоб вести розмову.

Докторе Шрек, давайте по двісті наркозу
можливо, ми не помремо від болю у спинах,
бо від болю у серці лікують лише морози,
вічні морози і темні полиці у стінах.

Докотре Шрек, давайте по триста спирту,
простого спирту, наче нам знову п'ятнадцять.
Всі радощі й біди життя складемо у скирти,
і будемо їх палити навіть тут, у палаті.

Докторе Шрек, ви добрий пілот, я вірю,
наш корабель минає поля формаліну,
це правильний курс, ви добрий пілот, я знаю,
ми летимо у далеку-далеку країну.