Warning: mb_substr() expects parameter 2 to be long, string given in /home/slonykk/domains/slonyk.com/public_html/classes/hooks/HookAdminlogs.class.php on line 41 Ірця Лаб'як / Пошук по теґам / Рожевий Слоник - творчість без рамок
  
 

причини ідуть

А скільки ще буде таких от написаних
Таких наболілих, відвертих віршів…
І стільки ж ночей, таких не заколисаних
Незнаних тобою, бо не захотів…
Та море причин, як би не зарікалася,
Казала, що сталь, що воля і все.
І знову оте «блін, ну знов закохалася»,
Знову зламалася, знову несе…
Віршами — схилами, горами, ріками
Серця, душі, традиційних метеликів.
І, як завжди, затремтять під повіками
Сльози під музику львівських генделиків.
Згодься, у цьому ти геть невиправна,
Любиш — пече і зализуєш рани.
От дочекаєш якогось там травня, —
Ті ж самі граблі. Пізно чи рано.
Скільки ще буде таких от написаних
Слів, що кульгають, які спотикаються;
Різних ночей чомусь не заколисаних…
Причини ідуть, а вірші залишаються.

спокою

Я напилася літрами спокою, а не вина.
Ним тепер зловживаю – така новина.
Купідонам – відпустка, амури – на пенсію.
Сплю я тільки з ведмедем і слухаю «Placebo»

"Захід" 2012

На фестивалі носила сандалі,
На фестивалі мене обікрали.
Поряд жили принцески-кралі,
Йогурти тільки постійно жували.

Кожна палатка — суцільні п'янки,
Мене чіпляла якась лесбіянка.
Біля вогню зустрічала світанки,
Так і не стала для когось коханка.

Його звуть Лоліта

Його звуть Лоліта, йому двадцять три.
Він любить жіноче, та любить мужчин.
І він, переважно нічної пори,
Приходить в найт-клуб з тих чи інших причин.

Причина існує, він в клубі танцює.
Мужчини підморгують часто Лоліті,
Допоки один хтось із них не з'ясує:
«Агов! Пацани, то мужик перевдітий!»

Нерідко Лоліті кидають образи.
В гримерці скидає він весь антураж
І думає:«Стьопа, ми будемо разом.»,
Стираючи сльози і свій макіяж.

Бог не дасть нам більше...

Справжній Еверест — всередині, я знаю.
Тільки би добратись на вершину, доповзти.
Кажуть, що одного у горах не покидають.
Шкода, що у тебе всередИні тільки ти.

Мусиш добиратися, ламаючи коліна,
Мусиш не залежати від когось, тільки сам.
Будда говорив, що не прив'язуйся, людино.
Слухай і довірся тільки власним голосам.

Власною горою ти не бійся заблукати,
Хоч у різні нетрі нею можна забрести.
Справжні Гімалаї, справжні Альпи і Карпати…
Бог не дасть нам більше, ніж ми можемо пройти.

Соу-сеп

Пишеться не від великого щастя мені.
Я витрачаю свою другу ночі на кухні.
Місто заснуло і тільки рекламні вогні
Ніби підтримують, саме тому не потухли.

Чайник — в розетку, цукру — три з лишком,
Це звичка, як намотати на палець волосся.
П'ю соу-сеп, пишу, сподіваюся, книжку;
І здобуваю застуду, бо ходжу я боса.

Канфорки — пеклом, на вулиці 30 і мінус.
Ти не згораєш, не вимерзаєш, болишся.
Я допиваю соу-сеп, іду спати й надіюсь,
Що ти вже, нарешті, сьогодні мені не наснишся.

Блін, а я про ізотопи

Знайшла старенькі зошити, конспекти
Зі школи ще. Там щось про ізотопи.
Тоді ще була зовсім not expected,
Що саме львівським бруком йтимуть стопи;
Що сто по сто я питиму і ступор;
Що перестану забавлятись алкоголем;
І, що кричати про любов захочу в рупор,
І в той же рупор плакати від болі.
У школі було якось все простіше:
Домашнє зроблено, тинятись містом, друзі…
А зараз так… Аби лише не гірше…
Та не шкодую я про твою «милу Сьюзі»
І про «пузате емо» і так далі;
Про твоє «Квіточка» і моє «Пташок».
Якби медалі за любов давали,
Я взяла б золото… Життя поблажок
Нікому не дає і це безвинятково.
Я вже колись казала, життя — це автостопи.
Не варто шкодувати «як кльово чи хреново»,
Лиш просто жити. Блін, а я про ізотопи :)