Warning: mb_substr() expects parameter 2 to be long, string given in /home/slonykk/domains/slonyk.com/public_html/classes/hooks/HookAdminlogs.class.php on line 41 Whois / Профіль Tryndjuk / Рожевий Слоник - творчість без рамок
Сила
1.14
Рейтинг
+0.41
голосів:
0
avatar

Tryndjuk

Василь Триндюк

Особисте

Стать: Чоловіча
Дата народження: 1 січня 1971
Місцезнаходження: Україна!, над Дніпром
Про себе: Здрастуйте. Ну, що, давайте знайомитися. Звати мене Василь. А прізвище - Триндюк. А по батькові я Терентійович. От і маю: Василь Терентійович Триндюк. Народився в селі над Дніпром. Тут зараз і живу. Довелося пожити й у місті. Навчався спочатку в ПТУ на тракториста. Мало не сів там за бійку. Випадково проходив поряд, а міліція замела разом з усіма. Мене з бурси через 2 роки мама ледь забрала. Вже скільки усього їм вивозила, щоб через вечірку атестат видали. Потім відправила до інституту на історика. Поступив. Отримав диплом. Майже два роки вчителював. А, потім, спочатку лікарі, а потім і воєнком, остаточно зневірилися в моїй непридатності до стройової служби й у 24 роки й 11 місяців відправили в армію у стройбат. Де й донабув, такби мовити, на практиці професію тракториста. Після служби повернувся в село до батьків. Не втерпів – майже одразу женився, народив дітей і угруз у землю по самі помідори. Щось на стройбаті в мені змінилося. Пішов працювати трактористом у агрофірму, яка утворилася, як тепер кажуть, на базі колишнього нашого радгоспу “Червоний винороб”. Мабуть зів`яли в мені ще нестійкі паростки інтелігенціі, що намагалися засіятися у ВУЗі та під час вчителювання. Але трішки корінців таки залишилося. Люблю іноді похвалитися незвичним для села слівцем. Живемо в своїй хаті, окремо від батьків. Вдома держу господарство. У спадок від діда отримав автомобіль - старенький Москвич 412. Поважаю сало з цибулею. Буває вип`ю. А можу й не випити. Коротше: живу, як усі в нашому селі... Оповідки мої, то випадки з реального життя. Всі вони десь, колись і з кимось відбувалися. Розповідаю я їх здебільшого на перекурі після обіду, як слово зайде. Слухачі – такі самі трактористи як і я. Іноді ще, буває, підійдуть, як посуд помиють, дівчата з бригадної їдальні, а ще кладовщиця тьотя Маня й обліковець Тетяна. То я тоді збавляю оберти в деяких подробицях. Вуха жіночі по-іншому влаштовані... Буває оповідаю й десь у дорозі, як кудись їду... Отож, тепер ці історії взнаєте й Ви...


Активність

В складі: Проза
Зареєстрований: 24 квітня 2010, 12:25
Останній візит: 8 жовтня 2010, 12:20