Deprecated: Assigning the return value of new by reference is deprecated in /home/slonykk/domains/slonyk.com/public_html/classes/lib/external/DbSimple/Generic.php on line 113 Deprecated: Assigning the return value of new by reference is deprecated in /home/slonykk/domains/slonyk.com/public_html/classes/lib/external/DbSimple/Generic.php on line 133 Deprecated: Assigning the return value of new by reference is deprecated in /home/slonykk/domains/slonyk.com/public_html/classes/lib/external/DbSimple/Mysql.php on line 70 Warning: mb_substr() expects parameter 2 to be long, string given in /home/slonykk/domains/slonyk.com/public_html/classes/hooks/HookAdminlogs.class.php on line 41 Обране / Профіль Dyshleva / Рожевий Слоник - творчість без рамок

Шелест і дзвін

Море облизує теплим язиком долоню
Наче величезний вовк якого чомусь зовсім не боїшся
У темряві ж нічого не страшно

Як легко знайти тут знайомий будинок
Як легко знайти чужий
Найкрасивіший на світі

Зі ще мокрим вовчим слідом на тілі
Почуваєшся закінченням нитки яка проходить крізь вушко міст
Зачіпає краї видобуває шелест і дзвін

Як легко знайти тут знайоме слово
Як легко вигадати нове
І кожному з них радіти

Але радість прилипає до цих місць безпорадною мухою
Лишається на деревах дорожніх знаках кріслах міського транспорту вокзалах
Без сили злетіти тільки дзижчить

І свято довкола здається таким нелогічним
Як шапка на голові чи рукавички на руках таких пустих тепер
Гірлянди стрічки чортові колеса сувеніри ятки з їжею
Усе шелестить і дзвенить

Треба тільки повернутись сюди пізніше
З холодною долонею в руці
З можливістю боятися і радіти

Розмова

І що того життя
поглянь на них щасливих і мокрих
чують імена у піснях де немає ніяких імен
тут пахне дощем травою і землею

Кричать від радості зблискуючи зубами
про кохання кричать про кохання
раптове наче найвища гілка під ногами
які не слухаються і тремтять від висоти
але жодних слів
розмова закінчилась
розмова не починалась

Ловлять власну тінь за руку
а торкаються тих кого називають коханими
носять у голові частинки їхніх тіл
але без слів любові
тільки гул копит
жодних слів любові
жодних слів

І що того життя
хоча б раз та залізти на вершечок дерева
чи скотитися донизу крутим пагорбом
з думкою що контролюєш падіння
щоби бути щасливим там укінці
пишаючись власними ранами та переломами
у бруді й знемозі

промов ч

Мовчиш та згасаєш, як біль в плечі
Безліч облич у тиші
Зламані сонячні вмикачі
Як хочеш погратись іще-
Навчи
Як збільшити нуль удвічі
Вагітна уява слизька, мов дощ
Стікає дахами в місто
Папір для листів тобі досі зжовк
Як хочеш полегшення, то зроби
Ковток
Із келиха піаніста
Хворітимемо поволі, допоки дні
Не стануть пусті й прозорі
Та навмання шукатимемо в мені
Як хочеш — отруту, а хочеш — ліки
Від божевіль
Голі й чужі надворі.
Квітки на кістках посходили-
В бур’янах ховатимемо ще довго
Зрадливості острах, та щастя страх
Як хочеш продовження
На хмарах
То не дивись під ноги
Кволе бажання торкнеться твоїх колін
Мов пір'я впадуть дороги
Химерам безодні – сум найрідніший дім
Як хочеш пустелі, замкнися
На карантин
Бо до води ще довго
Заручнику мій, не страшись пітьми,
Розхристаної зірками
Кроки твої — то вени в сирій смолі
Як хочеш прозріти, заплющуй
Сни
Дійсність заплющ так само
Ітимемо всесвітом… вимкни мої думки,
Що попсували очі.
Наївшись каміння з стомленої руки
Запам’ятай із ким
Ти мене більш не схочеш.

ночь для белой птицы

Входя не смотри на дырявое
Как на хлам
Шаги нетерпеньем ширя
отдай все что сможешь отнять
от себя углам
разросшимся по квратире

из битой бутылки на пол
течет вино
подставь ладони под алые эти реки
пьянея, не бейся в агонии,
как стекло
мозаики в человеке
вся эта пауза просто программный сбой
сутки без доступа к кислороду
знаешь цветы что мы сеяли под водой
наконец взошли
я ухожу под воду

полоборота ключа между тобой и…
и
не более
хорошо бы

Мыльная пена на лужах бездомных глаз
Безжизненной бледной жрицы
я тут стою такая на чистом листе
бумаги
/хуже/
мечтаю
прошедший дождями
как потом зловонного джанки
джаз
в наших
ненастоящих лицах

я ночь разрастила как атлас, иконостас
для белой подбитой птицы

земля на вулканах между тобой и ….
и
Воздух в узлах табачьих
Луна не видна из космоса, а с земли
Лишь глядя из бездн собачьих

Входя, не смотри, что я здесь одна
Зеркалюсь в пропащем прошлом
Сгустки дневного света спутались
В ДНК
И прорвались сквозь кожу
и
Дверь в потолке ни капельки не видна
Из липких тисков прихожей.

Заголовок має бути наповнений змістом

Ты прав и легок, в этой простоте
Я слишком сложная, завязанная в узел
Мне неба мало, мне мала постель
Грудную клетку бог до щели сузил

И сквозь нее так сложно о вещах,
В которых я устала. Признаваться?
Я одиночество растущее в корнях
В глубины неотесанного сланца

Ты теплый, светлый будто нло
Щекочешь плечи, я боюсь щекотки
И прячусь инстинктивно, не назло
На каждой нашей неудачной фотке.

И гром таится дрожью между слов,
Ждет повода, чтоб выкрикнуть все разом
Но диалог никчемен, слог не нов
И он не слышен уху, недоступен глазу

Мне сложно слов клейменных, и потом
Зачем тебе они во внутреннем кармане
Спи. Спи же. Не сравнить со сном
Все то что невозможно между нами.
  • +11
  • 5 жовтня 2012, 02:11
  • Psiheya
  • 1

Ганнуся Кареніна

Знаєш, завжди мріяла
Майнути куди-небудь з тобою потягом,
Щоб цілу добу наші серця
Розбивалися об рейки.
Знаєш, я страшенно боюся
Їздити потягами,
Я не можу в них ні спати,
Ні жити, ні дихати,
Бо позаду – минуле,
А попереду – Ганнуся Кареніна.
Проте з тобою хочу ще раз відчути:
Жовтий чай провідниці
І чорну, настояну на кістках і вугіллі
Залізничну каву,
Протяги, які вночі міняють місцями душі пасажирів,
Згусток морської хвороби
Десь глибоко в горлі,
Яку ні ковтнути ні виплюнути,
Як сперму некоханого,
Від якого залежиш.
Ми лежатимемо поруч
На тонких хитких полицях,
Я тремтітиму,
А ти будеш спокійний,
Бо позаду – минуле,
А попереду – Ганнуся Кареніна.

мельница

Ты будешь маньяком,
я — бензиновой зажигалкой.
Станем отталкиваться палками
от пристани, одинаковые,
точно морские камушки.
Наросту ракушкой
вместо пуговицы
на твоей курточке.
Уточкой, нарисованной
лаком для ногтей
на кружке.
Окажешься Бонни,
я — буду твоей подружкой,
говорящим ослом,
осликом,
пони,
конем в пальто.
Считай, пересчитывай,
лодка не перегружена?..
Я в радиусе сочувствия,
разве со-чувствуется — кто?

Ты будешь мельником,
мне достается бродить
по берегу,
отращивая суеверия,
обрастая перьями,
будто и в самом деле,
оно мне так нужно — вверх.

На трех фотографиях из пяти
я думаю о тебе.
  • +28
  • 8 серпня 2012, 12:38
  • PLMN
  • 12

два

Два ведра
Смотрят на меня
Копейками на донышке
Выпавшими птенцами
Потерявшимися котятами
а водица спокойная бархатная
как же им сказать
как намекнуть хотя бы
что коромысло добрых помыслов моих
по швам разошлось
треснуло
упало с плеч
стою над ними
кидаюсь то окурками
то шелуху семечек сплёвываю
словно стало всё равно
то следы свои запылённые
из кармана вытаскиваю
любуюсь в них будто в зеркальце
а на заднем плане
все игрушки мои пустотелые
босоногие
безголовые
бесноватые
танцуют под дудочку
зверёныши
и светят во тьме
глаза-бусинки
огоньки путеводные
колыбельная моя
лай собачий
плюю в ведра те
обглоданными косточками
чёрной мантией
раздорожья
а у самого на душе
что-то чешется
что-то проклёвывается
будто свет из битой лампочки
что ни раскаяться
ни раскланяться
лишь откашлявшись
бежать без оглядки

чёрная песня

В чёрные дыры бокалов
налейте чёрного неба

там вы быть может найдёте
погасшие чёрные звёзды

без примеси всякого света
вы чёрного неба испейте

и чёрной тропою ступайте
путями глубин и расщелин

и грудью проломленной насквозь
разбитым хрустальным бокалом

вы черпайте чёрное небо
и дикие чёрные тайны

Вікно на Захід

Сонце йшло з роботи на відпочинок

Заглянуло у наше вікно
і почервоніло
  • +28
  • 27 червня 2012, 23:26
  • Usetobo
  • 1