Катехізіс українського патріота.

Помолись за соборну Вкраїну,
Простягни руки тихо до Неба.
Покохай свою домовину!
Так сказав нам наш бог і так треба!

Надягай вишиванку, сука, негайно!
Шаровари не забувай, мудозвоне!
Завжди, розмовляючи, кажи «файно».
«Європу» завжди пиши з букви «Е».

Москалів ненавидь щиро від серця,
Виколюй їм очі та шаблею бий по хребту.
У бога вір, тільки того, що їсть сало із перцем,
Себто того, що Київського Патріархату.

По вулицях ходи гордо із козацьким чубом.
Відгукуйся тільки на українське ім’я (Святославе чи Зорро).
Хрестись не хрестом, а православним тризубом.
Ніколи не кажи «харашо», бо це диявольське слово.

А ще завжди називай жидів жидами,
Пригнічуй їх, бо кожен з них — біоробот.
Але Фройда люби, бо він казав, що можна єбати маму.
А це кльово, особливо, якщо ти патріот.

Згадуй свою Батьківщину хвилини кожної.
Хай буде вона тобі батьком і дівчиною.
Слався, Українське Святая Імперіє!
Вчора, сьогодні, завтра — навічно.

Сікєль

Я тупа пизда і я пишу вірші…

Я серце своє поклав на долоні,
Три крапки поставлю в кінці, щоб було…
Ми в світі цьому так бездомно самотні…
Суспільство негідників так заєбло…

Ніхто на планеті не розуміє
Душевні мої безнадійні пориви…
Коли-небудь світ цей вкінець просвітліє…
Загояться рани, зникнуть нариви…

Коли-небудь всіх підарасів потравлять…
Поставлять до стінки й натиснуть курок…
Коли-небудь мене на вогнище спалять…
За цей вкрай тупий, єбанутий віршок…

слеза поэта

тяжело нынче стало поэтам
а особенно юным, как я
раздражаю своим силуэтом
всех; отвернулась даже семья

я вам душу, скоты, изливаю
над стихами я сутки крягчю
за компом, молодой, усыхаю
для вдохновенья водку пью

и на каплю себя не жалею
но извесность обходит меня
где то в сердце надежду лелею
что примет публика любя

не пишу гениальные строчки
но могу еще стих написать
печень здохла, измучены почьки
любую поэзию я готов сочинять

я плюю уже на извесность
не успешен я, не богат
и готов написать хоть попсовую песню
Буду работать за ЖРАТ

Трапеза

мы с папой сидели, обедали,
доедали остатки борща,
в них тихо и мирно плавали
кусочки живого хача.

сидели и ложкой кушали,
а хач был похож на снег,
как кости хрустели мы слушали,
зубов ускоряя бег.

бедняжечка хач — кто-то скажет.
но хуй пусть сосет гринпис.
мы с папой непрменно докажем,
хачи повкуснее пицц.

и да, я — скинхед

Лапидарность

Пью пиво у стенки,
Плюю в потолок,
Борода моя в пенке.
И с Тимофеем веду диалог.
Я ему: «Политикаа ваша
Сплошная тупая хуйня.
Я, фрезеровщик второго разряда,
Вам заявляю: „Все еботня!“
Вот так анализ состоялся
Геополитики страны.
Макиавели, видать, ошибался,
Занимаясь изученьем хуиты.

Говнарка, або випадок у переході [з елементами постмодернізму]

Твої усміхнені пальці, обгорнуті листям фольги,
Контрастують з очами золотом налитими,
Обличчя твоє, наче того смарагда стрибки,
Що відбиваються палімпсестів палітрами.

Серед мороку сердець системи зруйнованих,
Жорстоких сатрапів безмовного голоду,
Я побачив тебе мов піском намальовану,
Таку достеменно самотню і горду.

І от я підходжу до тебе, пригорблений,
Соромлюся, падло, бо я не бувалий.
А ти дістаєш гітару з чехолу,
Розчіхлюючи своє горло, і спльовуєш.

І пісня твоя починає лунати.
Співаєш ти, наче той синенький Крішна.
Посміє хай хтось «говнарка» сказати,
Тому пофарбую я пику у вишню.

Розпилюєш ти переходом басіння.
І от вже співаєш ти Віктора Цоя,
За ним пролунає гімн краси і спасіння,
«Одесса-мама, жемчужина у моря».

Дочка

Я плюю в твої цнотливі очі
Такі свіжі, але все ж тупі
Я думав у нас буде дочка
А ти родиш тільки хлопчаків

Я не ісламський хлопець
Я не люблю дітей-пацанів
Але вже в минулому році
Ти завагітніла на багато днів

Я дрочив у парашу, бо любив тебе!
СУКА!
Я хотів дівча, а отримав мужика
Шо ж це за доля така?
Я хочу любові, а мені сують під ніс козла!
Всі мужіки сволота і гопота
А дівчата оповиті красою любов*ю та іншою хуйньою
Мене манять своїм задком і цицятами
Я нормальна людина, зовсім не дибіл
Хоча мушу зізнатись:
я П-Е-Д-О-Ф-І-Л

Прогрес

При Леніні нас народили
При Сталіні нас росстріляли
При Брєжнєве ми постояли
При Кравчуку ми знову сіли

При Кучмі ми типу сильно страждали
При Ющенку ми розвитися мали
А тепер ми ГЕНОЦИДИ.
Мораль: Українці — це божі діти

високе почуття

ти трансцендетна, наче Брахман
і мудра, наче давні риші
до тебе тягнеться мій Атман
але ти значно мене вище
та зараз предімною на колінах
виконуєш смачний мінєт
вахахахахахаха
така крута, а я тебе в рот їбав!!!

я йду в запой!!!

я йду в запой!
звучить так гордо
я йду в запой!
я йду в запой!
тепер плюю на заборони
і на амбіції свої
тепер лежу я під забором
оббльовую тини
пабарабану на здоров'я
змішалися життя і сни
тупе народу поголов'я
втопилося в своїй слині
вони так заздрять
я все бачу!
вони так хочуть
я все бачу!
усі бажають у запої жить
і на роботу не ходить
не трахати дружину по суботам
і показати фак всім заборонам
лише бухать
лише бухать
лише бухать!!!