Warning: mb_substr() expects parameter 2 to be long, string given in /home/slonykk/domains/slonyk.com/public_html/classes/hooks/HookAdminlogs.class.php on line 41 Блоґ / Публікації elina / Рожевий Слоник - творчість без рамок

Вірш про день коли я завагітніла від повнолітнього чоловіка з іншого міста і перестала їбати дітей

На світанку за місяць до першої крові
захлинаюся кавою вмираю у легшій утробі.
Ми живемо у різних містах, читаємо назву нової станції
я тікаю від совісті на різні дистанції

бо спочатку було лиш слово

байдуже що це -золото чи олово.

Є рядки що ніколи тепер не згадаю
лиш коли вже на страту вестимуть до раю
янголи з тілом христовим, свистками і трубами
ми дізнаємось правду — простір наш малозалюднений
  • +5
  • 20 листопада 2009, 22:00
  • elina
  • 15+15

вірш про любов: я закохалась а він виявився євреєм-сіоністом і сказав що ненавидить мене

в землі і з води відрізняти одне від іншого
відкладати світло на потім у довгий ящик
забиратись у теплі і довгі потяги
так ніби ми народились в Німеччині чи у Польщі

так ніби ми були євреями чи циганами
змучившись з інших просили когось у темряві
подати нам спокою серед священних індійських танків
прийняти те чого вже не змінимо чи повернемо

і нарешті відчувши на смак дні підкинутих вгору вишень
знов над Рейном прийшли постояти
заховавшись в молитві між інших
Ми не перші хто чув ці вірші із вуст роздягнутих
  • +6
  • 19 листопада 2009, 13:49
  • elina
  • 14+14

Пошта п'яного Йони

Десять років тому щотижня приходила пошта-

листи щастя що не збуваються, бажання які не виконуються, журнали із церкви свідків єгови.

І ось тепер я доросла приходжу до інших, п'ю, кохаюсь, згадую про минуле

вранці думаю- в череві кита нарешті немає для тебе місця

у темряві ночі рибалки загинуть через блакитні холодні очі

вечірні молитви схожі тепер на нічну мастурбацію

кохання до тебе — наче волстрітські знецінені акції

та кожної ночі я буду світитись любов'ю, хлопчиком, місяцем, чоловіком

можливо навіть навчуся жити

лиш свідки все ходять і ходять, співають, збирають гроші, моляться

приносять свої журнали в твою квартиру

приходять, дзвонять удвері, можливо навіть тебе торкаються чи відчувають твоє заніміле дихання

я так ніколи не зможу. як шкода що я не віруюча
  • +2
  • 17 листопада 2009, 21:38
  • elina
  • 4+4

літо влагаліще

наша більша частина написана в травах і квітах

кажуть, ти вже тепер починаєш старіти

ми раніше не вміли розмовляти з чужими дітьми

і за цим океаном нам вже не бачити золотої орди у криму

вказівки на дорогах ніби патрони у другу велику війну

а колись ми збирались про все здогадатися вчасно

ще до того як нас розпізнають: ти жінка, я — чоловік

і розселять по різних планетах збирати намисто
  • +13
  • 16 листопада 2009, 23:16
  • elina
  • 51+51

дєвочковий блюз в рамках проекту "недойоб"

Я намагаюсь читати другу сторінку своєї пам'яті
вісім томів карла маркса
наклейки на цитрусових
етикетки на нижній білизні
всім чоловікам які залишали мене
і так само тим кого я залишила
вдячна
до тебе приходжу сьогодні востаннє
між з хворого горла свіжою піснею
між черствим чоботом що її стисне
ти дістаєш мені мій коньяк — про мене добре або ніяк
знімаєш із мене все зайве наче втікаєш від спалахів грому
наче ховаєшся від холоду світу змиваєш тривогу
вдень ти сильний але вночі тебе треба любити
через моє тіло ходити- я спробую тебе прихистити
ти змусив мене вивчати анкглосаксонську
так наче я маю тобі що сказати після чи навіть доти
ти міг би втікати разом зі мною небом й водою
але і ти не зявився на світ раніше ніж мої колишні

Я залишаю десять годин щоб тебе дочитати,
спати біля твого стегна, шукати губи, зривати цитати,
дякуювати морям, які відпускають, любити коханих з якими стихаю,
молитись свободі, говорити віршами,
залишатись такими або ж зовсім іншими,
згадувати назву вулиці де вже завжди буде свято.

вранці краду собі трохи світла з твоїх обіймів
я не хочу іти від когось назавжди з пустими руками
  • +19
  • 16 листопада 2009, 00:22
  • elina
  • 23+23

я виросту і виїбу Павліка

соки стікають підземними стоками
листя холоне і б'ється з-під скроні
я заганяю назад їх стукотом
дятлів і пальців
голосу теплим стогоном
я мушу вирости і посадити дерево
я мушу вирости й закласти фундамент
а потім я виросту і виїбу Павліка
а потім він виросте і я його виїбу
ось так я завершу безхмарне дитинство
а поки пускаюся берега у товаристві торішнього листя
  • +46
  • 12 листопада 2009, 02:11
  • elina
  • 89+89

еліна півроку як не

бо було слово
а стане день
і піде вона у тихе паломництво, про що повідає у листах
і добра рука наливатиме в кавовий автомат для неї карпатський коньяк

так перетворюєшся з людини в залізного фелікса
з тією різницею -перейменовувати вулиці ніхто не збирається
так дізнаєшся що таке благодать і її різновиди
так забуваєш що це за річ- любити когось тверезою

на цих мокрих вулицях міліція буде молитися
а що їм робити коли всі борделі продані
той хто вигадує воду — стає фінікійцем чи мрійником
слова були першими
дні стали коротшими
  • +23
  • 12 листопада 2009, 01:37
  • elina
  • 11+11

блог зі мною

Акції падають наче літаки Ер Франс над атлантикою
До тебе треба ще дорости як до несолодкої чорної кави
опівночі ти розпочнешся цілодобовою торговою точкою
і я загину переписаним на християнську молитву шекспіром

наші стелі це море змокрілих полотен
під тобою є біль, мої зранені руки, відкриті стегна
після двадцяти одного почну рахувати всіх хто був до й замість тебе
В моїй посірівшій від ночі гарячці
  • +27
  • 11 листопада 2009, 20:38
  • elina
  • 4+4