Junk may refer to:
1) Waste, any undesired thing or substance
2) «Junk», slang for drugs considered «hard»
3) «Junk», heroin, a semi-synthetic opioid
© Wikipedia

сьогодні я цілий день спостерігав

як протікає над головою нефарбована стеля

й слухав одкровення розшатаних пружин

під дірявим старим матрацом

сьогодні я багато курив у кімнаті

й дим обтікав розбещені тріщини у білій шкірі

а в сусідній кімнаті протікав кран

й кожна крапля створювала окремий всесвіт в моїй голові

кожна крапля опалювала надлобові долі мозку

наче концентрований спирт чи бензин

й навіть прості кроки по підлозі

звучали як гімн самотньому нереальному господу

сьогодні я вдумливо слухав святого Яна-Себаст'яна

й ноти повільно зникали в срібному мороці

танцювали у мене на посічених пальцях

сплітались у повільне подіб'я жовтня на вулиці

вночі я буду стежити, як на порожньому шосе

усіяному наче стиглою жовтою черешнею

минатимуть порожні тролейбуси як довгі гусені

біжуть до води щоб врешті заснути як Кант у коконі

там наповнені вщент жовтою кучерявою порожнечею

розквітнуть великі стада овець бігтимуть за хмарами

а одинокий синій пес буде од безвісті втомлено гризти

одиноку сіру гумову шину загублену кимсь на дорозі

допоки ти бачиш
свої опівнічні видіння
загорнувшись в порепану хустку
в кутку великого незграбного вокзалу

допоки ти лічиш
кількість дрібних ліній
на схоплених артритом потертих пальцях
намагаючись не втратити ґлузд від холоду

твій демон наближається
випалюючи за собою вугільний шлях

твій демон наближається
змітаючи випадкові дерева й погляди

і крила його сірі як армійське сукно
і крила його широкі як зіниця у наркомана

а над ним горить Бетлеємська зірка
зірка — путеводна провісниця
наче забитий в гумове небо
блискучий цвях

спостерігай за вікном
на ньому тихо ворушить
своїм прозорим крихким волоссям
стара і байдужа до всього мексиканська хвойда зима

спостерігай якомога уважніше
як циганські вуглинки-діти
перекидуються гарячими бісеринками
своїх колючих, як циганські голки, чорнявих поглядів

та не забувай твій демон в дорозі
з пронизливим до кості кришталевим поглядом

не забувай він уже в дорозі
нестримний як лють парової машини

пекло замерзло
він їде до тебе
зігріти
своє заморожене
серце

заколисай мене серед тихого шурхоту
колес, що невтомно долають відстань
серед стін, що пошорхло побілкою муркають
міцно схопивши себе за кисті

заколисай мене під блакитним неоном
під водою в повітрі, що б'є наскрізно
щоб я несвідомо і дуже сонно
говорив про тихі горні обійстя

заколисай мене ніби щиро і марно
ніби господа що не поминають всує
заколисай мене серед розбитої тари
і розбуди мене,
чуєш?

Ален Гінзберг помирає
про це пишуть газети
говорять вечірні новини
великий поет помирає
та його голос
не помре
його голос на землі
в Нижньому Манхетені
у власному ліжку
він помирає
і нічого з цим
не поробиш
він помирає так само, як кожен
він помирає смертю поета
у нього в руці телефонна трубка
він дзвонить усім
з його ліжка в Нижньому Манхетені
й скрізь по світу
пізно вночі
лунає дзвінок
«Це Ален»
каже слухавка
«Ален Гінзберг на лінії»
як часто вони чули це
скільки довгих років
йому не треба казати Гінзберг
скрізь по світу
по світу поетів
є тільки один Ален
«Я хотів розказати», каже
розказує, що відбувається
що опускається на нього
темна коханка смерть
Його голос летить супутником
над землею
над Морем Джапи
де він колись стояв нагий
тризуб в руці
як молодий Нептун
молодик чорнобородий
що стоїть на кам'янистому пляжі
Прилив високо й чайки плачуть
хвилі ламаються над ним
й чайки плачуть
на узбережжі Сан-Франциско
дме сильний вітер
Гігантські білі шапки
заповнюють Ембаркадеро
Ален на лінії
Його голос у хвилях
Я читаю грецьку поезію
в ній море
в ній коні плачуть
Коні Ахілла
в ній плачуть
тут, на узбережжі
Сан-Франциско
де хвилі плачуть
вони тихо шиплять
вони тихо пророцтвують
Ален
шепочуть вони
Ален

коли хлопчик помре від голоду
в нутрощах його оселиться маленька чорна діра
поступово згорнеться в себе шлунок
а кишковий тракт перетвориться у червону зміюку

холодний березневий ранок
слоїться підморожена шкіра душа від тіла
вислизає кішкою із згаслих обійм
погрітися до вогняних комісарів

вийди на міст подивися як падає в ріку сніг
подивися як тихо вплітається в воду трава
подивися як серед сніжинок непропорційно товстих
б'ються цементні серця й небо водою става

вийди на міст подивися на сонце якраз навпроти
випусти у студень холодного ранку всі наруги
торкнися пальцем реальності але в польоті
будь ласка спіймай мене за руку

Привіт
Мене звати Вівіан Джонсон
Я бачив вашого профілю сьогодні (slonyk.com) і став зацікавлять вас, я також хотів би знати, ви більше, і я хочу, щоб ви відправити листа на мою електронну адресу, щоб я міг дати Вам мою фотографію для вас знати, з ким я є. Ось мою електронну addre (vivianjohnson0@yahoo.com)
Я вважаю, ми можемо рухатися звідси! Я чекаю вашу пошту на мою адресу вище.
Вівіан.
(Пам'ятаєте, відстань або колір шкіри не має значення, але любов питань багато в житті)
Будь ласка, зв'яжіться зі мною тут (vivianjohnson0@yahoo.com)

Hello
My name is vivian johnson
i saw your profile today(slonyk.com)and became intrested in you,i will also like to know you the more,and i want you to send an email to my email address so i can give you my picture for you to know whom i am.Here is my email addre (vivianjohnson0@yahoo.com)
I believe we can move from here!I am waiting for your mail to my email address above.
vivian.
(Remeber the distance or colour does not matter but love matters alot in life)
please contact me here (vivianjohnson0@yahoo.com)

гарна робота для Будди — сидіти в книгарні на ксероксі

медитувати на тихе дзижчання внутрішніх коліщаток

зранку спостерігати, як дим над стеклами стелеться

ввечорі замкнені двері, йдучи, за собою лишати

чисто голити лисину, пахнути струнко озоном

в зеленому набувати ледь мрійливого вигляду

варити собі чаї тільки з води негазованої

щоб ці чаї остигали й їх було можна вилити

читати сутри серед величезних завалів ватману

посміхатись, дарувати цукерки відвідувачам

поступово приводити в досконалість свій Атман

й йти у нірвану, кудись далеко, на Видубичі

я помру серед стомлених запальничок
під вікном, що повільно стікає униз
абсолютно позбавився я старих звичок
до нових же, на жаль, іще не доріс

серед порожніх та зимніх бляшанок
які вже розтратили свою снагу
серед паперів, залитих віршами
що ледве тримають їхню вагу

серед будинків, утиканих цеглою
серед трамваїв, стрижених під каре
серед думок, в міжусобицях вже полеглих
серед самого себе, що скоро помре

я знала одного хлопця
в голові у якого оселилося пір'я
легке і біле, ніби стая
раннього осіннього снігу
й таке ж ледь помітне

пір'я потихеньку вбирало в себе
його трохи притомну свідомість
про це ніхто не знав, навіть сам хлопець
та навіть його їбонутий дідусь
що грав його в жопу, коли той не приносив
достатню кількість порожніх пляшок чи бабла

пір'я всотувало всі його переживання
і всю його любов до світу, так що
коли ми зустріли його разом з братом
одного тихого літнього дня на вулиці
хлопець зізнався нам, що він боїться всього, як вогня
-бо ж вогонь може спалити його окупантів

легкі пір'їнки настільки витіснили його думки,
що нав'язували кожен день йому нове ім'я
а своє перше ім'я він згадати уже не зміг
-замість спогадів були лише тихенькі мушки

і коли пір'я остаточно з'їло людину
воно вирвалося назовні великим сивим лелекою
серед сухого зимного колючого вітру
а суха оболонка лишилася лежати на землі
збирати пляшки, палити дешеве курево
й бути по-справжньому, неосознано
шасливим