Warning: mb_substr() expects parameter 2 to be long, string given in /home/slonykk/domains/slonyk.com/public_html/classes/hooks/HookAdminlogs.class.php on line 41 Блоґ / Публікації Usetobo / Рожевий Слоник - творчість без рамок

Зі світлом

Прикладав до лампи вухо
наче до слухавки
і чув як світло говорило
ило ило ло

Просив говорити голосніше
сердився кидав лампу
кидав плями які одразу зникали
кидав зникали кидав зникали
кидав наче сіреньких пташечок
кидав зникали
али али ли

Знову брав слухавку
усе заливало сірою плямою
яка щебетала солов'ями
не чув світла просив солов'їв замовкнути
сердтвся і знову не чув що світло питало
ало ало ло

Там

Зуб

Незнайомцям так просто розказувати свої таємниці
хрущі-таємниці випущені з сірникових коробочок
що сідають на незнайомців
хтось дозволяє хрущам полоскотати себе вусиками
хтось лякається зганяє із себе таємниці

Цікаво де зараз вони
на світлофорі біля пішохідного переходу
чи в супермаркеті біля прилавку з молочними продуктами
де наші хрущі
в кишені непридбаного плаща
чи на поличці електрички підвищеного комфорту

Порожні сірникові коробочки
без таємниць і сірників
і ти бігаєш по сусідах аби позичити сірників
аби позичити таємниць
а мені болить зуб і я чомусь на тебе сердитий
ніби я хрущ якого замкнули в моєму зубі
і я кричу тобі випусти мене випусти
а виходить тільки сердитись
  • +17
  • 9 листопада 2011, 12:49
  • Usetobo
  • 6+6

Я читаю книжку

Я читаю книжку великого формату
і почуваюсь інвалідом
і почуваюсь вагітною жінкою

На мене кидають зацікавлені погляди
листя-погляди
люди як осінні дерева кидають на мене погляди
люди як осінні дерева зі зламанами гілками
що наче руки складені на колінах
їхні руки наче зламані гілки валяються на колінах

Мої руки
тримають книжку великого формату
я почуваюсь інвалідом
я почуваюсь вагітною жінкою
мені не поступаються місцем
навіть після чергового нагадування
голосу громадського транспорту
  • +22
  • 4 листопада 2011, 10:01
  • Usetobo
  • 5+5

Таких простих

Давно не говорила мені приємних слів
таких простих як стіл
чи як непомита тарілка
а я в свої 20 жодного разу не бачив гір і моря

Не говорю тобі прємних слів
таких простих як стіл
чи як непомита тарілка
напевно боюсь що будуть затиснені
між кутиками твоїх очей і губ
боюсь що ідучи в горах
мою тінь привалить каменем
йдучи босим по теплому піску
мою тінь змиє хвиля
і я стану безтінним
і стану один

Але може тоді ти скажеш мені
безцінний чи єдиний
а можливо я тобі скажу

Коли не за руку

Камінь вийнятий з води
вже скоро не має нічого спільного з водою

Птах зтрушує із себе синь
спустившись на землю

Хлопчина з неввімкнутим фотоапаратом
підходить до кожного
і робить вигляд що фотографує
перехожого робить піддослідним

Підходить до мене
а я не камінь у небі
підходить до тебе
а ти не пташка у воді

Вікно (гуртожиток)

Дерева за вікном схожі на макети вогню
непорушні
обхопили будинок чи точніше макет будинка

Вид із вікна штучний

А в кімнаті
старі-старі шпалери вчепились у стіни
розетки їх роздряпують відривають
а після заходу сонця
лампа ніжно торкається вікна
лишає відбиток-жовтийбанячок
і намальований ніби в тумані шматочок кімнати
де можна розгледіти репродукцію Еміля Клауса Промінь сонця
а за вікном зовсім темно
зовсім нічого
окрім ще гарячих вуглинок спаленого макета будинка

Принаймні для нас

Я міг написати одне слово
яке стільки значить для нас
і це був би найкращий вірш
принаймні для нас

Міг написати його безліч разів
усе одно запитала би чому написав так мало

Ніхто б не розумів цього вірша
але я завжди читав би його на людях
і ти одна вставала і аплодувала

Ми б раділи з нашої таємниці
яку усім розказую

Але у нас забагато слів
щоб написати лише одне

Пусть будет ливень*

Темное ухо озера
даю услышать ему камушек из берега
что становится камушком на дне дном

Белая ряска сверху проповедует зной
легким колебанием

Ладони ложу на гладь
уплывают темными листьями
как звучат мои ладони
ла до ни это не до нет не до
хотя наверное хотелось бы чтобы звучали ниже
все-таки мужские
а может шум
все-таки из города

Я уже давно не писал стихи
словно мои руки поплыли по воде

А вчера видел как уродливая мама
кричала на свою красавицу доченьку
за то что та рисовала крокодила
на затуманенном троллейбусном окне
вчера был ливень

*пераклад Наталії Дишлевої
**оригінал
slonyk.com/blog/11264.html

Ж(С)иві голоси

давно знайшов але хто не бачив і не слухав
dzyga.com/lv/

«Живі Голоси» — проект мистецького об'єднання «Дзиґа» покликаний зафіксувати літературні феномени сучасності саме у авторському баченні. Записи авторських читань текстів здійснюються на студії звукозапису «Dzyga.R» під орудою Романа Лозинського та викладаються на цьому сайті.