Warning: mb_substr() expects parameter 2 to be long, string given in /home/slonykk/domains/slonyk.com/public_html/classes/hooks/HookAdminlogs.class.php on line 41 Блоґ / Публікації Usetobo / Рожевий Слоник - творчість без рамок

Вуха і губи

Вона носила свої вуха
як дві долоні
які затуляли йому рота
які змінювали форму губ
його губи були піддатливі наче тісто

Тісто губ
ціла паляниця губ
губи гарячі наче щойно спечена паляниця

Вона розділяла губи ножем
наче хліб

Скибки губ
гарячі скибки губ
губи щойно спеченого хліба

Скибки хліба в її руках
були невпевнені і слабкі
наче перші кроки дитини

Дитячі ніжки хліба
дитячі ніжки губ
колінця губ
ступні губ

Його губи роблять перший крок
спіткаються

Вона не дає губам упасти

Експонат

Двоє молодих археологів
розкопали кістяк вітру
тепер він експонат Національного музею
тепер він дме тільки для Національного музею
і для його відвідувачів

Не пливуть млини човнами полів
нерухомі весла млинів
повітряні змії змирились
не рвуться носами на волю
повітряні змії як собаки на прив’язі
груди вітрильників обвислі
наче груди старої жінки
повітряні кулі як перегорілі лампочки

Але колись відламає хтось одну з вітрових кісток
і винесе під курткою з музею
неначе вогонь

Пейзаж, недовтілений в птаха (Юрко Ґудзь)

Н. М.
1
…я прокинувся в темряві (цокав будильник ), прокинувся
від того, що хтось плакав поряд мене,
нікого не було, кімната
просвітлена відблисками повного місяця,
на столі біля дзеркала
шурхотів крильми недомальований янгол,
під кожним вікном (за прозорими шибами)
манячіли сині постаті чорних коханців:
один двома руками притискав до грудей
сокиру,
тримав її так, ніби приніс оберемок
тюльпанів,
другий цілився в місяць з рушниці,
третій на шию незграбно припасовував
мотузяну довгу краватку, дурнувато
й безгучно сміявся…

я згадав, звідки прийшов і як звати
жінку, що пустила мене на нічліг
(третій день по зимі,
поминальна субота),
тільки власного імені я не міг
пригадати,
жіночий голос про щось допитувався в мене —
звідки в тебе цей шрам на щоці?
(ти так схожий на вмерлого брата)
звідки в тебе цей туск на обличчі?
(ти так схожий на тих, що приходять
запізно)

( Читати далі )

Знак №26




мене виявилось надрукували в знаці за січень
от такий я намальований

Сніг якого немає (вірш для проекту Місто Снігу)

Я примітив розбитого годинника
з якого випала перша зимова сніжинка
справжня зимова секунда

Несу її наче непотрібну тобі залізячку
бо раптом ти не подумаєш
яка вона холодна що навіть не тане
чи який він уважний і акуратний

Кладу залізячку непомітно до твоєї кишені
як першу зимову секунду
як справжню зимову сніжинку
якої не зауважив жодний синоптик

Сніжинка



У лютому 2012 художниця Марія Павленко розповідає про «Місто Снігу» відразу на трьох майданчиках: — на заводі «Теплозвукоізоляція» (спецпроект «Фабрика Снігу»), в Малій Галереї Мистецького Арсеналу (головний проект «Сніг») і в книжковому магазині «Чулан» (спецпроект «Сніжинка»). Фінал 29 лютого об'єднає інтерпретації образу Міста Снігу, створені молодими українськими поетами з графічними роботами художниці. Дмитро Лазуткін, Лесик Панасюк, Любов Якимчук, Олег Коцарев, Юлія Стахівська та Ярослав Гадзінський впишуть свої тексти в зображення сніжинок-креслень, які передають внутрішню будову снігу з промислової казки. Презентація колективної роботи відбудеться 29 лютого в 19:00 в книжковому магазині «Чулан», під час якої художниця особисто прочитає тексти поетів.

Залізні змійки (вірш для дітей)

Взимку залізні змійки
показують крижані язики

А влітку залишають на будинках свої залізні шкурки

*** (Михайло Григорів)

якби у той вівторок падав дощ
то й сьогодні був би вівторок
а так — ні дощу

ні вівторка

Повна ванна води

М. Декіній

Набрала повну ванну води
аж до самих країв
розрізала воду лезом
і почала виймати
наче асистентка ведучого лотареї

Рибу-золото рибу-срібло і рибу-бронзу

Ставала на табуретку з кожною рибою по черзі
і кожну кусала

Потім витягла рибу-вечерю і спустила воду
квартира одразу задзвеніла рибою-телефоном
сусіди знизу розхвилювались
чи чого не трапилось
бо вже восьма вечора а їх іще не затопило