Warning: mb_substr() expects parameter 2 to be long, string given in /home/slonykk/domains/slonyk.com/public_html/classes/hooks/HookAdminlogs.class.php on line 41 Блоґ / Публікації Usetobo / Рожевий Слоник - творчість без рамок

Намальовані

Намальованими сприймаємо колір тонше
намальованими сприймаємо все у розрізі

У розрізі
тонкі що аж світимось

Сливки зробились такими синіми
що до них летіли птахи
і в синьому ховались
а ти з’їла сливку
і от твої губи уже не впіймати

Який твій третій колір
який твій розріз найбільший

Груші зробились такими жовтими
що треба мружитись
а ми гріємся

Найменші розрізи зі струмом
найкращі кольори всередині

Вишні зробились червоними
як рани
лікуємо вишню

Найкращі вигини всередині
найбільші розрізи гарячі

Яблука зробились такими зеленими
наче вікна трави
відчиняємо вікна
щоб знаходити брунатних чоловічків трави

Розріж мене тут
знайди мій п’ятий колір
вдар мене струмом
я намальований тут біля тебе

Інструменти тепла

Бобри сточили нас і загатили річку
лежимо слухняно у воді піднімаємо рівень води
зупиняємо течію

А скільки із нас можна було б зробити інструментів тепла

Тепер тільки слухати прозору тонку сопілку горизонту
бубон сонця з золотими калатальцями

А річкова риба бачить у нас чудовий ткацький верстат
стрибає човниками між нитками води
скоро буде чим укритись

Діти що біжать до річки не звертають на нас уваги
плещуться хлюпочуть псують візерунки на покривалі води
та й якби побачили нас то не впізнали б

Ніяк не можуть нами бобри натішитись
обіймають маленьких бобренят і розповідають
де знайшли і як сточили

Ми гілками зчепились
ми вкрились водою

Тепер тільки слухати валторни і туби хмар
тільки скрипки та альти перелітних птахів

Бобер плескає хвостом по воді
а наші волинки сердець виграють одна одній сонні мелодії

Три рибини і ласиця

Глек у білий горошок
фарба лущиться і відпадає
яблуня як глек у білий горошок

У клітці для кролів
яких уже давно не було
ще й досі лежала солома
дудочками тепла
придивившись я помітив що клітку облюбувала ласиця
бо дверцята були незачинені

Коли підходив ближче
ласиця стрепенулась і почала тікати
тікати невидимим бікфордовим шнуром
чомусь почав бігти за нею

Прошмигнула крізь штахети на город
на середині городу коли її нагнав
вона зупинилась засичала показавши зуби
і знову тікати
а я лишився стояти посеред городу
чи то кукурудзою
чи то колоском ячменю

Потім пішов у ту сторону куди побігла ласиця
до озера яке майже пересохло
риба ще хлюпотіла і її можна було ловити руками
риба хлюпотіла аплодисментами
я поклав у озеро яблуко з яким сюди прийшов
наче з білетом
з трьома окунцями повернувся додому

Після обіду здер усю фарбу з глечика
і намалював на ньому три рибини і руду ласицю

Сніг

Щороку з приходом зими
видруковую на папірці усі вірші
які носив у голові впродовж року
один на одний один на одний
створюючи щось подібне до снігових заметів

Бо ніхто так не любить сніг як ти
ніхто так йому не радіє

Я виліплюю снігових нас
а ти відламуєш з дахів бурульки про кохання
щоб не пробили нам голови

Чую крижані дзвоники твоїх очей
що прив’язані прозорими ниточками
до гілочок твоїх брів
про що вони дзвенять

Ти принесла у цю білизну
п’ятипелюсткові квіти рук
сніг-пилок сиплеться до голівок твоїх квітів
широко розкритих
і від цього вони ще більше розпускаються

І тільки й чути від тебе
поглянь
подивись
а там
а тут
яка краса
який сніг

Усі дерева цвітуть снігом
усі дерева вкриті мохом снігу
але мох снігу підступний
не вгадаємо де північ де південь
ми загубились

Ось на березі достигають снігові яблука
на липі достигають груші
горіхи на тополях на кленах сливи

Сніг сніг сніг сніг
сніг сніг сніг

Тільки потім він тане
і ти знову вважаєш що не пишу тобі віршів

Звідки тече ріка

Коли ношу тебе на руках
ти думаєш я поклав земну кулю до кишені
наче ключі

Коли ношу тебе на руках
ти думаєш мене намотало на вранішню хмарку

Коли ношу тебе на руках
ти думаєш я велика телефонна слухавка

На високому горбі
вкритому ще зеленою травою
видивляюсь звідки ріка тече
але у прозорий світанок
хтось долив молока

Насправді й поняття не маю
що там собі думаєш
коли ношу тебе на руках

Камінь дощу

Під ранок здійнявся дощ
ти ще спала й світилася зеленим

Я пішов за метеликами дощу
щоб знайти і врятувати ранкові квіти
бо квіти зовсім не гарні
поки їх не дарувати

Приніс тобі жовті білі і сині
і виявив що якби проліски світилися червоним
то твої щічки мали би бути снігом
з-під якого скоро проб’ються такі проліски

Під ранок здійнявся дощ
а в тебе під шкірою на шиї дзвеніло срібне калатальце

Я пішов за зміями дощу
які привели до яблук
вони ще не достигли
але я знайшов одне
воно здавалося стиглим

Коли приніс тобі то згадав
як ти співала мені тихо на вушко
і пісні лоскотали мені щоку і вухо
й мене всередині
тепер коли чую ті пісні то знаю
що їх співають неправильно
не так як ти

Під ранок здійнявся дощ
а твої брови були як середньовічна в’язь

Я пішов за птахом дощу
і побачив кущі малини
нарвав тобі тільки жменю
щоб не почавити

Ти їла по одній
і всміхалась
але я раптом згадав сльози
ті сльози вони твої
і вони гарні
їх не можна витирати

Під ранок здійнявся дощ
а в тебе з-під повік пробивався чорний вогонь вій

Я пішов за каменем дощу
я уподібнився каменю дощу
щоби повернутись

Вікно на Захід

Сонце йшло з роботи на відпочинок

Заглянуло у наше вікно
і почервоніло

Куди їдемо

Я бачив у маленькому прямокутнику скла
створеного не до кінця закритими шторами
тільки стрічку неба
що надто повільно пересувалась і її рух не одразу можна було помітити
і верхівки дерев
які виглядали як величезні клуби зеленого пилу
спричинених нашою швидкою їздою

В закоркованій пляшці
корчилась від задихання ледь прозора рідина неясного кольору
і коли поїзд зупинявся здавалось що корчі її передсмертні
але потім вона знову продовжувала задихатись

Жінка що часом помічала борсання рідини
відпивала її наче відтинала від неї якусь частину її рідинного тіла
а рідина так легко позбувалась тих частин наче якогось тягаря

Більш нічого вартого уваги
хіба окрім звуку
здавалося
що нас замкнули в підсобці якогось заводу чи фабрики чи комбінату
і що на одній станції коли ми знову починали рух під землею залунав дзвін
тричі

Тільки б сон

Радіо всередині пусте і чорне
і газети тепер друкують без букв

Я іду вулицею
але не чую власних кроків
помічаю знайомого з іншої сторони вулиці
і гукаю його щоб привітатись
але з мого рота вилітають кулі мовчання
які чомусь не схожі на кулі тиші

Я починаю кричати йому руками
але мої пальці вигнуті
мої пальці криві і покручені

Та це тільки сон
тільки сон

Зелений театр (вірш для дітей)

Поле
це такий зелений театр

Мати-й-мачуха
режисер-постановщик
або в хорошому настрої
або ні

Кульбаби
завжди дістають ролі
або сонця
або місяця

Будяки
дістають ролі
або опудала
або царя

Трава
дістає ролі
або фонтану
або частоколу

Квіти
залежно від кольору і форми
дістають ролі
або зірок чи розкиданих намистинок
або хмаринок чи диму

А подорожник
завжди грає равлика
або зі схованими ріжками
або ні