Кров із носа кров із пальця кров із ока
одна і та ж кров
Але краще із пальця ніж із носа
краще із носа ніж із ока
краще кров кров-пам'ять пам'ять
капілярна-дитяча венозна-молодецька артеріальна-пристаркувата
Буває вколять пальця і беруть пам'ять на аналіз
висмоктують малими порціями місцями з пустотами
бо нехотя віддаєш
Інколи стаєш комусь донором пам'яті
бо не вистачає йому досвіду
вливати у нього свою нібикров це як сказати
ось моя пам'ять зроби висновки
Артеріальна сум за венозною і капілярною
капілярна то з усмішкою то з пересторогою сприймається
то зовсім не важлива а то всім показувати хочеш
венозну крізь шкіру видно
але для когось ріжеш вени і стікаєш пам'ятю
її одразу багато бо це для тебе це через тебе ти моє лезо
кохана друже
Скільки пам'яті-крові що тільки малювати картини
еретроцити деталізації тромбоцити тіней накладання червоного на червоне
твої власні кольори власні форми
скільки зможеш намалювати перед останнім подихом
Вишивати хрестиком
друкарська машинка
горобець
ловити радіохвилі на кимось подарованому приймачі
вітрянка
недоказане речення
зіниці при світлі
пам'ять
Усе точково
Кілька впевнених рухів
Кутики її очей на твоєму обличчі
комета
витирати ноги
біль
перші малюнки дітей
слиновиділення
відчувати свіже повітря
пам'ять
Пам'ять складають спогади що сушені фрукти чи ягоди
бо з часом втрачають сік висушуючись
Спогад покласти до рота
відчути його сухість
пережовувати
але колишнього смаку не повернути
тільки здогадуватись можна
ось яблуко грушка чорниці
Часом думаєш може усе записувати
але це ніби консервація
спогади закриті у буквенному сиропі
здається що куштуєш не сік а слова
так у них той спогад це якесь поєднання смаків
але не той смак що потрібно
Бо найкращий спогад тільки зірваний
соковитий що аж бризкає коли надкусуєш
аж бризкає і сік на обличчі і сік на руках
можна злизувати можна винюхувати можна ділитися з іншими
Слова розмерзаються
випускаємо їх наче маленьких зелених мушок нашому світлу
їх колір має бути саме таким
бо розповідають про те що крізь асфальт ніби трава пробивається
про те що спини лоскоче ніби трава
стискати ялинкову гілку в руці ось воно
ось про що ці зелені мушки
Слова розмерзаються
ми вкинуті кубики льоду в гарячий зелений чай
врешті ми чай одна чашка зеленого теплого
відчуваємо чаїнки в собі що ніби мушки
але тепер насичуємось ними кольором смаком запахом
перетікають у нас
з мене у тебе
з тебе у мене
кружляють кружляють і довкола тільки чай
тільки одна чашка теплого зеленого чаю
Панд випускають піжамки розірвані
За ними тягнешся мене подряпуєш
А панди тікають гуртами сім'ями
На наші тіла майже чорними крапками
Десь на мені розводять багаття
Десь на тобі розтоплюють кригу
Нас із тобою спалити ладні
Немов Прометеї з вогнями бігають
А пандам трьом що зібрались у гори
Я язиком допоможу дістатись
І найживішим і тяжкохворим
Бо вільні панди то тиха радість
Тиснява тиснява тиснява
він розкрився не вхідними дверима
не оком розкрився не парашутом чи боксером
а бутоном вулкану що осипався швидко
і накрив найближчі поселення пелюстками лави
але здається не було нікого
(на щастя на жаль)
Якщо він банка то його вміст і всередині і зовні
не виникає бажання взяти її до рук
якщо мати й мачуха то холодний зовні
а його квіти псують апетит
якщо небо він то Земля всередині
хоч зовні і Космос
Як я і ти чи/але розкрився
тільки ж закриті двері тепер і незряче око
неправильно складений парашут і боксер у нокауті
хто він тобі
банка
квітка
небо чи як я і ти але з нутрощами назовні
гидко бачити все одно гидко
хоч і наші мало чим відрізняються
І
Його стіни сосново безвухі
його вікна близорукі завжди заспані
він тримає за дверима людину-льодяника
висмоктує з нього сни у роті перекочує
насолоджується ним наче безтіла голова льодяником
і вмовляє порухом кожним застрягнути десь у горлі
ІІ
Саудівська Аравія ніби очі твої
людино-льодянику твої очі повні нафти
чорне золото для режисерів паливо для проповідників
ти ховаєш його в будинку за містом заляпуєш подушки нафтою
фотографії теж заляпуєш і вони горять у руках
і за вікном горить щось але ти не дивишся ти не виходиш
В. Ковальчуку і Дж. Унгаретті
Поезію потрібно не розуміти а відчувати
прокручував цю його улюблену фразу в голові
Вона читала Унгаретті в оригіналі
і я просто не міг не підійти
Поезію потрібно не розуміти а відчувати
Вона дозволила мені відкрити для себе ще один верлібр Джузеппе
In galleria
в галереї
зрозумів я й подумав що все має бути просто
так я не читав цього в перекладі
так у мене немає італійського словника
та я взагалі не знаю італійську
але поезію потрібно не розуміти а відчувати
Un occhio di stelle
ci spia da quello stagno
e filtra la sua benedizione ghiacciate
su quest'acquario
di sonnambula noia
Це означало для мене таке
Одне око на стелі
це спить кволе стегно
не пропускає світла бензинова квітка
бо призначення акваріума
сомнамбул рятувати
Таку сюрреалістичну картинку показав мені верлібр
але я не відчув його а намагався зрозуміти
але той хто володіє італійською розумів би його по-іншому
але кожен розумів би своє щось
а поезію потрібно не рзуміти а відчувати
саме це кинув я їй на прощання
і пішов з переписаним віршем у руці
