Warning: mb_substr() expects parameter 2 to be long, string given in /home/slonykk/domains/slonyk.com/public_html/classes/hooks/HookAdminlogs.class.php on line 41 Блоґ / Публікації Starfire751 / Рожевий Слоник - творчість без рамок

Відьма

Над нашим містом під зірками
Літає відьма на мітлі.
Не над Берліном чи Делі —
Над нашим містом під зірками.
Дивлюсь на неї я з землі
І тріолет пишу ночами:
Над нашим містом під зірками
Літає відьма на мітлі!

Баляда про драконів

Місяць грудень добіг вже до свого кінця,
Не літають у небі ворони,
Бо прийшов новий рік, і над містом летять
Дракони, дракони, дракони,

На сходах, при входах і на прапорах
Не стоять більше леви в коронах,
Бо прийшов новий рік і по місту стоять
Дракони, дракони, дракони.

Утікають з студентських голів таргани,
В когось мухи, а в когось бізони…
Бо прийшов новий рік і у цих головах — Дракони, дракони, дракони.

Я зроблю собі меч зі складного ножа,
Вдягну шолом з каструлі на скроні,
Списом буде карниз — хай бояться мене
Дракони, дракони, дракони.

П'яні свині

Пили самогонку,
записали пивом,
Нализались свині
курам всім на диво.

Дивувались кури,
пес обуривсь в буді:
«Знову ті свинюки
напились ЯК ЛЮДИ!»

Ілля Муромець і Соловей-розбійник

То не буря ліси валить, не земля дрижить — Богатир Ілля з Муромлі в Київ град спішить.

Чимскоріше поспішає, цінна кожна мить!
Раптом чує: хтось до нього з-за кущів свистить.

Зупинивсь, питає грізно: «Чого тобі, враже?»
«Я інспектор Соловей. Документи — каже. —

Отже, прав у вас немає, а техпаспорт де?
Вогнегасник є? Аптечка? Так, брат, не піде…

Зараз пишем протоколи, додаєм… і от:
Треба штраф Вам заплатити гривень так сімсот!»

Ну то що його робити? Богатир зітхає,
Сімсот гривень щирим сріблом з калитки виймає.

Їде далі Чобіток долом та горою,
Якась думка його мучить, не дає спокою.

Раптом враз аж зупинився: «Ну я і вчудив!
В мене ж кінь, а не машина — за що штраф платив?

От хитрюга Соловей, а я — дурний віник!
Не інспектор він ДАІ, а таки розбійник!»

Рекламний ролик

Заплакало небо дрібними дощами,
Заплакали очі гіркими сльозами,
Плакали пси і всі кошенята —
Він різав цибулю собі до салату.

Очі червоні гірко ридали,
Очі червоні йому докоряли:
«Садисте проклятий, ти нас не катуй —
Приправу „Мівіна“ в „Арсені“ купуй!»

Ой летіли дикі гуси...

Ой летіли дикі гуси,
Ой летіли через поле, через ліс,
Їх убив один мисливець
І додому їх усіх приніс.

А удома їх общипав,
Випатрав і в піч він їх поклав:
«Хай печуться, буде смачно»
І поволі він собі там задрімав.

Прокидайсь,, мисливцю швидще,
Подивися, що ти, дурню, наробив,
НЕ кажи своїй подрузі,
Що гусей ти на обід спалив.

Муха

Коли набридла підла муха
Кімнатою весь день дзижчить —
Поцілити велика штука
Газетою в потрібну мить.

Газету треба взять рукою,
Розрахувати точно рух,
Підкрастися попід стіною
Й газетою по мусі БУХ!

Валяється десь під стіною
Проклята муха не живе,
До нас приходить смерть з косою,
З газетою до мухи йде.

Дорога смерті

13-ом збитим котам на трасі Львів-Ужгород присвячується...

Там до міста Львова дорога біжить,
А на тій дорозі мертвий кіт лежить.

Він лежить, не дише, навіть не нявчить,
Шерсть його в асфальті, труп його смердить.

Над ним його кішка чорная стоїть
І коту на вушко стиха муркотить:

«Котику сіренький, вже настав твій час,
Ти б живий лишився, якби не „КАМАЗ“.

Жило вас в смітярці, семеро котів,
З них лиш ти дорогу перейти хотів.

Як ти був маленький, тато тут гуляв,
І на цій дороі під „КАМАЗ“ попав»

«Стелиться дорога, асфальтова путь,
Там котів збивали, ще не раз зіб'ють.

Про смерть Курочки Ряби

Як я їхав з Дрогобича до Львова,
перейшла мені курка Ряба дорогу.
Що то буде, що то буде? Не знати.
Доведеться Курку Рябу із асфальту зшкрібати.

Бо ж від неї залишилось тільки пір'я —
Навіщо вона покинула своє подвір'я??
Може це був акт самогубства?
Або просто куряче глупство?

Не стара була і могла б іще жити,
Яйця нести, куряточок водити,
А тепер вже Курки Ряби немає —
Еконеміка держави дуже сильно страждає.

Бджолиний

To bee? or not to bee?
Важке питання.
Їсти бджіл чи ні —
Дилема не остання.

Якби в Китаї ми жили,
Було б все зрозуміло,
Та в Україні ми росли
І жерти бджіл — хіба це діло?

А може й так… Тобі давно
Казали Джон і Пол і їхні фани:
«Послухай, друже: let eat bee,
Вона в пательні смачна стане».

Отож, на кухні ти сидиш,
Бджолить бджола у банці;
Її руками не бери,
Бо будуть дикі танці!

Two bee, or not two bee?
Продовжуєш гадати:
Чи дві бджоли, чи ні
Під соусом подати?

Та кількість — то не головне,
Для гурманів й мікроб — пожива…
Бджола й одна, і дві піде
Під самогон з домашніх сливок.

Тож годі вже тобі
Від дум важких сивіти… —
Їжмо бджіл і — let it be!
Смачного, Бітли.
Від дум важких сивіти