tldr
Коли дивишся в її очі, в її погляд,
що ковзає стелею і завмирає на горизонті,
ти наче чуєш її слова, які вона говорить тобі одними очима:
Виїби мене.
Виїби мене.
Виїбіть мене.
Виїбіть мене
хоч хто небудь.
Будьте ж, в кінці кінців чоловіками,
підійдіть, візьміть мене за зад і
виїбіть.
Будьте.
Виїбіть.
Будь-де,
Виїбіть.
Адже я так усього боюся,
я так через це переживаю —
через великий і старшний світ,
що погрозливо дивиться в мої очі —
я так його боюся,
що аж виїбіть,
виїбіть мене хто-небудь, виїбіть.
І чомусь
не виникає жодного бажання — не то що виїбати її,
чи зайняти солодким коханням,
чи повернути їй течію кундаліні,
чи просто взяти і поцілувати —
ні, від неї
лише починаєш відчувати відповідальність,
відчувати страх і преживання,
що вона буде являтись тобі у нічних кошмарах,
а потім і в денні кошмари пролізе,
під час роботи, бо на роботі
кошмар,
і вона подзвонить
у найневідповідніший момент,
і ти аж чуєш у голові її голос, що каже:
Коханий, чому ти не водиш мене до парку?
Коханий, чому ти не водиш мене до парку?
Коханий, чому ти не водиш мене до парку?
Коханий, чому ти не водиш мене до парку?
Коханий, чому ти не водиш мене до ресторану?
Коханий, чому ти не водиш мене до ресторану?
Коханий, чому ти не водиш мене до ресторану?
Коханий, чому ти не водиш мене до ресторану?
Коханий, чому ти не водиш мене до себе?
Коханий, чому ти не водиш мене до себе?
Коханий, чому ти не водиш мене до ліжка?
Коханий, чому ти не водиш мене до загсу?
Коханий, чому ти не водиш мене до загсу?
Коханий, чому ти не хочеш від мене дітей?
Коханий, чому ти не заробляєш достатньо?
Коханий, чому ти не любиш мою маму?
Коханий, чому ти мене не хочеш?
Коханий, чому ти мені зроджуєш?
Коханий, чому ти мене не виїбеш?
Коханий, виїби мене,
виїбіть мене,
адже я
цього
так
боюся.
що ковзає стелею і завмирає на горизонті,
ти наче чуєш її слова, які вона говорить тобі одними очима:
Виїби мене.
Виїби мене.
Виїбіть мене.
Виїбіть мене
хоч хто небудь.
Будьте ж, в кінці кінців чоловіками,
підійдіть, візьміть мене за зад і
виїбіть.
Будьте.
Виїбіть.
Будь-де,
Виїбіть.
Адже я так усього боюся,
я так через це переживаю —
через великий і старшний світ,
що погрозливо дивиться в мої очі —
я так його боюся,
що аж виїбіть,
виїбіть мене хто-небудь, виїбіть.
І чомусь
не виникає жодного бажання — не то що виїбати її,
чи зайняти солодким коханням,
чи повернути їй течію кундаліні,
чи просто взяти і поцілувати —
ні, від неї
лише починаєш відчувати відповідальність,
відчувати страх і преживання,
що вона буде являтись тобі у нічних кошмарах,
а потім і в денні кошмари пролізе,
під час роботи, бо на роботі
кошмар,
і вона подзвонить
у найневідповідніший момент,
і ти аж чуєш у голові її голос, що каже:
Коханий, чому ти не водиш мене до парку?
Коханий, чому ти не водиш мене до парку?
Коханий, чому ти не водиш мене до парку?
Коханий, чому ти не водиш мене до парку?
Коханий, чому ти не водиш мене до ресторану?
Коханий, чому ти не водиш мене до ресторану?
Коханий, чому ти не водиш мене до ресторану?
Коханий, чому ти не водиш мене до ресторану?
Коханий, чому ти не водиш мене до себе?
Коханий, чому ти не водиш мене до себе?
Коханий, чому ти не водиш мене до ліжка?
Коханий, чому ти не водиш мене до загсу?
Коханий, чому ти не водиш мене до загсу?
Коханий, чому ти не хочеш від мене дітей?
Коханий, чому ти не заробляєш достатньо?
Коханий, чому ти не любиш мою маму?
Коханий, чому ти мене не хочеш?
Коханий, чому ти мені зроджуєш?
Коханий, чому ти мене не виїбеш?
Коханий, виїби мене,
виїбіть мене,
адже я
цього
так
боюся.
Шкіряна флейта
Спешал фор Дишлева
От говорять люди про таку собі містичну шкіряну флейту на якій можна грати, хехе, губами. І всі, сука, знають, що це — хєр. А я собі от що подумав, флейта — так флейта, щоб все по-справжньому.
От наприклад. Всякий фалос має трубочку всередині. І є кадри, які цю трубочку дірявлять (пірсингом Принца Альберта, наприклад). Так чому би не замутити вздовж фалоса 7 тунелів, які з’єднують трубочку із зовнішнім середовищем? От і маємо, хехе, шкіряну сопілку. А щоб гігєнічно було, дірочки оформлюємо не тунелями, а гайками такими собі — типу тунелі із внутрішньою різьбою, в які у вільний від репетицій і концертів час можна вкручувати… Ну, шипи, наприклад.
От говорять люди про таку собі містичну шкіряну флейту на якій можна грати, хехе, губами. І всі, сука, знають, що це — хєр. А я собі от що подумав, флейта — так флейта, щоб все по-справжньому.
От наприклад. Всякий фалос має трубочку всередині. І є кадри, які цю трубочку дірявлять (пірсингом Принца Альберта, наприклад). Так чому би не замутити вздовж фалоса 7 тунелів, які з’єднують трубочку із зовнішнім середовищем? От і маємо, хехе, шкіряну сопілку. А щоб гігєнічно було, дірочки оформлюємо не тунелями, а гайками такими собі — типу тунелі із внутрішньою різьбою, в які у вільний від репетицій і концертів час можна вкручувати… Ну, шипи, наприклад.
Суть і перспективи постмодерну
Я переглянув свої старі спроби в’їхати в суть постмодерну, визнав їх цілком тупістичними, після чого увійшов у контакт із Вищим Інтелектом (таким собі Духом Чегевари) і от що мені вдалося з нього витягти.
В мозку/свідомості/підсвідомості кожної живої особи є така собі програма/область як інтерпретатор. Така система перетворює сигнали органів чуття у мислимі образи, які передає далі на обробку. Умовно кажучи,інтерпретатор пережовує інформацію, яку виймає із навколишнього світу, у доступний своєму мислячому апарату код. Відповідно, отримати інформацію мислячий апарат (він же мозок/свідомість етс) може лише з інтерпретатора.
Люди пішли далі, придумавши мову і письмо. Це є засоби запису інформації в чистому вигляді — інтерпретувати/пеежовувати таку інфу не потрібно, вона просто входить в мозок як по маслу. І якщо наскельні малюнки ще задіювали інтерпретатор, так як були примітивні і мало зрозумілі, то мова вимагала уже значно менше пережовувань, а письмо не вимагає такого пережовування взагалі, письмо суть чиста інформація. Тобто свідомість людини може отримувати інфу з інтерпретатора, затрачаючи деякі зусилля, або з письма та мови — із значно меншими зусиллями. Така, хехе, зміна парадигми призводить до накопичення у людському середовищі пережованої і готової до ковтання інформації, тому потреба створення нової інформації (тобто інтерпретації) просто зникає. Що більше є готової інфи, то більше є слів, і тим менше ми інтерпретуємо. Відповідно, твори мистецтва несуть все менше нового і все більше цитат та культурних посилань (які теж суть цитати), і так воно усе вариться. Пропихати тут нове дуже і дуже важко, бо це все одно що плисти проти цунамі.
Висновок. Постмодерн припинить своє існування тоді, коли інтерпретація, тобто створення інформації, перевершить цитування, тобто відтворення нявної інфи. Для цього мають або зникнути мова та письмо (друга сигнальна система), або має виникнути новий тип комунікації (третя сигнальна система), при чому виникнути на рівні вкрай примітивному, інакше це буде все те ж письмо, але в іншій знаковій системі. Або ж нове виникатиме лише у врай складних галузях на рівні вкрай викручени і заплутаних наборів слів, де залишатиметься поле для їх вільної інтерпретації.
П.С. Що таке третя сигнальна система, ця сука — Вищий Інтелект — не сказала і обрвала зв’язок. От поц.
Оригінал на
В мозку/свідомості/підсвідомості кожної живої особи є така собі програма/область як інтерпретатор. Така система перетворює сигнали органів чуття у мислимі образи, які передає далі на обробку. Умовно кажучи,інтерпретатор пережовує інформацію, яку виймає із навколишнього світу, у доступний своєму мислячому апарату код. Відповідно, отримати інформацію мислячий апарат (він же мозок/свідомість етс) може лише з інтерпретатора.
Люди пішли далі, придумавши мову і письмо. Це є засоби запису інформації в чистому вигляді — інтерпретувати/пеежовувати таку інфу не потрібно, вона просто входить в мозок як по маслу. І якщо наскельні малюнки ще задіювали інтерпретатор, так як були примітивні і мало зрозумілі, то мова вимагала уже значно менше пережовувань, а письмо не вимагає такого пережовування взагалі, письмо суть чиста інформація. Тобто свідомість людини може отримувати інфу з інтерпретатора, затрачаючи деякі зусилля, або з письма та мови — із значно меншими зусиллями. Така, хехе, зміна парадигми призводить до накопичення у людському середовищі пережованої і готової до ковтання інформації, тому потреба створення нової інформації (тобто інтерпретації) просто зникає. Що більше є готової інфи, то більше є слів, і тим менше ми інтерпретуємо. Відповідно, твори мистецтва несуть все менше нового і все більше цитат та культурних посилань (які теж суть цитати), і так воно усе вариться. Пропихати тут нове дуже і дуже важко, бо це все одно що плисти проти цунамі.
Висновок. Постмодерн припинить своє існування тоді, коли інтерпретація, тобто створення інформації, перевершить цитування, тобто відтворення нявної інфи. Для цього мають або зникнути мова та письмо (друга сигнальна система), або має виникнути новий тип комунікації (третя сигнальна система), при чому виникнути на рівні вкрай примітивному, інакше це буде все те ж письмо, але в іншій знаковій системі. Або ж нове виникатиме лише у врай складних галузях на рівні вкрай викручени і заплутаних наборів слів, де залишатиметься поле для їх вільної інтерпретації.
П.С. Що таке третя сигнальна система, ця сука — Вищий Інтелект — не сказала і обрвала зв’язок. От поц.
Оригінал на
Література в 201Х
Репост із
Були колись шістдесятники (шестидесятники?), про яких навіть в школі говорили, потім семидесятники, восьмидесятники і дев'яностники, про яких ніхто не чув — особисто я дізнався про ці терміни вже з приходом у літтусівку і задовго після того, як дізнався про двохтисячників.
Із приходом року 2010 і наступних ця дурна класифікація тотально маст дай — хоч би і через тупізну терміну «двітисячідесятники».
Алсо, проголошую піздєц постмодерну. Закалєбалі. І потрібен новий термін для домінуючого напрямку в поезії, при чому він має 1). бути самобутнім, а не похідним типу «постблаблабла» чи «необлаблабла» і 2). об'єднати єдино і повно те, що об'єднати єдино і повно неможливо — у зв'язку з абсолютною ґеніяльністю кожного писаки — починаючи від абізяни за клавою і закінчужчи… Гм. Ну, ким закінчуючи, ви зрозуміли.
Імхо, непогано було би назвати актуальний на сьогодні стиль — «унісекс», визначивши його як «все, що не постмодерн і попередні стилі». (Думаю, постмодерн уже склався як стиль — «цитата, філософія, глибина, метафора, інтуітивне відчуття того, що це — пстомдрне».) Алсо, це цілком відповідає оточуючим реаліям і домінуючому там стилі.
По-простому: хлопчики не гидуються писати жіночу лірику, а жінки — про сіські з пивом.
Були колись шістдесятники (шестидесятники?), про яких навіть в школі говорили, потім семидесятники, восьмидесятники і дев'яностники, про яких ніхто не чув — особисто я дізнався про ці терміни вже з приходом у літтусівку і задовго після того, як дізнався про двохтисячників.
Із приходом року 2010 і наступних ця дурна класифікація тотально маст дай — хоч би і через тупізну терміну «двітисячідесятники».
Алсо, проголошую піздєц постмодерну. Закалєбалі. І потрібен новий термін для домінуючого напрямку в поезії, при чому він має 1). бути самобутнім, а не похідним типу «постблаблабла» чи «необлаблабла» і 2). об'єднати єдино і повно те, що об'єднати єдино і повно неможливо — у зв'язку з абсолютною ґеніяльністю кожного писаки — починаючи від абізяни за клавою і закінчужчи… Гм. Ну, ким закінчуючи, ви зрозуміли.
Імхо, непогано було би назвати актуальний на сьогодні стиль — «унісекс», визначивши його як «все, що не постмодерн і попередні стилі». (Думаю, постмодерн уже склався як стиль — «цитата, філософія, глибина, метафора, інтуітивне відчуття того, що це — пстомдрне».) Алсо, це цілком відповідає оточуючим реаліям і домінуючому там стилі.
По-простому: хлопчики не гидуються писати жіночу лірику, а жінки — про сіські з пивом.
котЭ для Паші
<img src="http://slonyk.com/uploads/images/f/9/d/e/59/1dbc0f0d73.jpg" >сині фіалки
я дописав. Я ДОПИСАВ!
Я ДОПИСАВ СИНІ ФІАЛКИ!!!!!1.
аве мені, чи що…
^_^ i'm kawai, lol
шановні поетки!
я готовий заплатити 100 грн тій, хто погодиться переспати з Пашою, позустрічається, переспить таки і надасть докази.
доля воїна невидимого фронту
присвячується H. і N., алсо Е. і всім-всім-всім.
Навколо був вагон із сонними аж до синього киянами,
з не менш сонними одеситами
та іншими представниками великої родіни.
Кудлатий немитий представник культурної інтеліґенції
дер струни у присутності сонних киян —
про любов — в тому числі і до роідни,
про дороговизну — в тому числі і квитків,
про політику — в тому числі і про геополітику,
про зелених беретів, ДМБ і радную зону,
і навіть цілком бадьорі і не по-ранковому свіжі провідниці
боялись перевати концерт.
поезда, братан, поезда
ночью лавочки, утром пизда —
співав він про долю сучасних поетів.
Може, він і сам був поет —
п'яний буддист, він горланив свій намаз о восьмій годині ранку,
бляцькі вагони стояли в Стрию і в перервах між піснями герой почухував яйця,
після чого повертався у знайоме русло:
поезда, братан, поезда
ночью лавочки, утром пизда.
и пизде оставаццо ааадной,
ибо вечером еду дааамой
Чому він не помре, чому його пизда не засмокче його по самі вінця —
котився би назад у свій Київ, під її теплі і свіжовиголені крильця,
от мудак, думав я, щоб ти так жив, як твоя пизда, якщо вона дозволяє тобі подібні речі —
як от приїздити, від'їздити,
і пиздіти, пиздіти, пиздіти
у холодних нічних поїздах!
поезда, братан, поезда
ночью лавочки, утром пизда.
и пизде оставаццо ааадной,
ибо вечером еду дааамой
но весной я приеду опять
и любить тебя буду раз пять
ах ви птички, ах ёб твою мать
ах сирень да родина мать
и когда я приеду, встречай,
накрывай, пизда, наливай
поезда, братан, поезда
ночью лавочки, утром пизда.
Навколо був вагон із сонними аж до синього киянами,
з не менш сонними одеситами
та іншими представниками великої родіни.
Кудлатий немитий представник культурної інтеліґенції
дер струни у присутності сонних киян —
про любов — в тому числі і до роідни,
про дороговизну — в тому числі і квитків,
про політику — в тому числі і про геополітику,
про зелених беретів, ДМБ і радную зону,
і навіть цілком бадьорі і не по-ранковому свіжі провідниці
боялись перевати концерт.
поезда, братан, поезда
ночью лавочки, утром пизда —
співав він про долю сучасних поетів.
Може, він і сам був поет —
п'яний буддист, він горланив свій намаз о восьмій годині ранку,
бляцькі вагони стояли в Стрию і в перервах між піснями герой почухував яйця,
після чого повертався у знайоме русло:
поезда, братан, поезда
ночью лавочки, утром пизда.
и пизде оставаццо ааадной,
ибо вечером еду дааамой
Чому він не помре, чому його пизда не засмокче його по самі вінця —
котився би назад у свій Київ, під її теплі і свіжовиголені крильця,
от мудак, думав я, щоб ти так жив, як твоя пизда, якщо вона дозволяє тобі подібні речі —
як от приїздити, від'їздити,
і пиздіти, пиздіти, пиздіти
у холодних нічних поїздах!
поезда, братан, поезда
ночью лавочки, утром пизда.
и пизде оставаццо ааадной,
ибо вечером еду дааамой
но весной я приеду опять
и любить тебя буду раз пять
ах ви птички, ах ёб твою мать
ах сирень да родина мать
и когда я приеду, встречай,
накрывай, пизда, наливай
поезда, братан, поезда
ночью лавочки, утром пизда.
черничный пирог репост http://slonyk.com/profile/shusha/
Знаешь, а я ведь вернусь. И мы тогда вдвоем съедим тот злополучный черничный пирог, как в фильме.
И ничего, что в час ночи меня пробило на сладкое, и я выпила все запасы йогурта в доме. И ничего, что я снова слушаю Muse. И ничего, что я не отправлю это письмо.
Зато я помню тот вечер, который мы так и не провели вместе. У моей подруги был день рождения, и приходилось постоянно смеяться, пить с только что появившимися гостями, закутываться в простынь, бегать с кофемолкой по квартире, надевать на голову кастрюлю и желать ей (не кастрюле, подруге) кучу всяких глупостей. Потому что я не могу иначе, меня всегда должно быть много. Даже на чужих фотографиях, даже на твоей стене Вконтакте.
А знаешь, как я злилась, когда это длинноволосая эмо-девочка, мисс первый курс своего университета экономики и прочей фигни, писала на твоей стене, какой у нее только что был секс, как у нее болит после него спина, а потом просила тебя угадать, сколько веснушек у нее на внутренней стороне бедра? Какие нахуй веснушки на бедре?
А потом ты привез эту дуру с собой в мой Киев, и, казалось, ты даже жалел барабаны на концерте. А раньше ты всегда лупил по этим барабанам палочками, как будто хотел пробить до дыр. Раньше ты и играл с безумными глазами и открытым ртом, как идиот. И обязательно напивался и показывал всем свою задницу. Теперь задницу показывала она, и сиськи тоже.
Ну и что, если у меня сиськи меньше, зато я пишу грамотно.
Я знаю, тогда был выход: надо было взять бутылку водки и уйти с тобой на балкон, даже несмотря на день рождения подруги, она бы поняла.
Теперь я думаю: может, побриться налысо? Я учусь на режиссерском, меня поймут. Надо найти в шкафу стопку широких рэпперских штанов и майку с надписью «Сиськи здесь, писька там. Не перепутать» — вспомню детство. И назло тебе буду ходить в очках, в твоих.
И то синее платье я больше не одену, на нем пятно от черники – ты смеялся с того, как я корчу рожи, и начинка пирога вывалилась у тебя изо рта и упала мне на платье. Я за это столкнула тебя со стола, и ты набил себе синяк под глазом, ударившись об утюг. Я еще долго потом с тебя смеялась.
Ну все, хватит. Я так давно не писала от руки, что забыла, как выглядят буквы.
P. S. Но кусок пирога все еще валяется у меня в холодильнике, так что, если ты вдруг надумаешь… Правда, он уже покрылся плесенью, как и я без тебя.
* оповідання
*
* +1
* 6 лютого 2009, 14:31
* shusha
* Поділись |
0
Коментарі (37)
RSS згорнути / розгорнути
+
0
Та да
прикольно)
+
avatar
Yanichka
* 8 травня 2009, 19:11
* Відповісти
*
* ↓
+
0
клево)
avatar
MaryAnn
* 11 березня 2011, 11:13
* Відповісти
*
* ↓
+
0
таким записям место в жж, как минимум.
avatar
Irma
* 11 березня 2011, 23:02
* Відповісти
*
* ↓
+
0
а как максимум?
avatar
shusha
* 11 березня 2011, 23:15
* Відповісти
*
* ↑
* ↓
+
0
где-то в тетрадочке, в дневнике, но не здесь. как-то так.
avatar
Irma
* 11 березня 2011, 23:23
* Відповісти
*
* ↑
* ↓
+
0
боюсь, навпаки
макс — в жж
avatar
Andy
* 11 березня 2011, 23:28
* Відповісти
*
* ↑
* ↓
+
0
максимум-минимум, это не столь важно)
avatar
Irma
* 11 березня 2011, 23:29
* Відповісти
*
* ↑
* ↓
+
0
жж сакс.
avatar
Andy
* 11 березня 2011, 23:31
* Відповісти
*
* ↑
* ↓
+
0
Да ну не пизди.
avatar
Hiboplut
* 11 березня 2011, 23:32
* Відповісти
*
* ↑
* ↓
+
0
от нема мені роботи всяких підарасів наябувать
avatar
Andy
* 11 березня 2011, 23:33
* Відповісти
*
* ↑
* ↓
+
0
Ебучие хипстеры. Ванильная педовка детектед.
avatar
Hiboplut
* 11 березня 2011, 23:09
* Відповісти
*
* ↓
+
0
Бгггг)
avatar
Hiboplut
* 11 березня 2011, 23:18
* Відповісти
*
* ↓
+
0
я не дочитав
там э мате ы ткп?
avatar
Andy
* 11 березня 2011, 23:27
* Відповісти
*
* ↓
+
0
слухай, Хіб, ану відставили хуйню
она ж просто збирає слізливі каменти і стріли ненависті
нахуй підігравати?
avatar
Andy
* 11 березня 2011, 23:29
* Відповісти
*
* ↓
+
0
Ты шо. Я думаю, шо эта бот китса.
avatar
Hiboplut
* 11 березня 2011, 23:31
* Відповісти
*
* ↑
* ↓
+
0
тим більше.
avatar
Andy
* 11 березня 2011, 23:31
* Відповісти
*
* ↑
* ↓
+
0
посмотрите на дату поста, это написано больше 2х лет назад. на сайт я не заходила приблиз столько же, пока не начали приходить уведомления. ребята, вы смешные
avatar
shusha
* 11 березня 2011, 23:33
* Відповісти
*
* ↓
+
+1
Значит ты олдскульная ванильная пинда.
avatar
Hiboplut
* 11 березня 2011, 23:34
* Відповісти
*
* ↑
* ↓
+
0
ага
avatar
shusha
* 11 березня 2011, 23:35
* Відповісти
*
* ↑
* ↓
+
0
ого!
avatar
Andy
* 11 березня 2011, 23:35
* Відповісти
*
* ↑
* ↓
+
0
Но з тебя могут выйти люди, чесслова.
avatar
Hiboplut
* 11 березня 2011, 23:37
* Відповісти
*
* ↑
* ↓
+
0
И еще. Покажи кино, а?
avatar
Hiboplut
* 11 березня 2011, 23:43
* Відповісти
*
* ↑
* ↓
+
0
а в нас непогано виходить хороший коп — злий коп, а?
avatar
Andy
* 11 березня 2011, 23:35
* Відповісти
*
* ↑
* ↓
+
0
пока не начали приходить уведомления.
.
малаца!
ні, просто ми самотні підараси, насин персонал
avatar
Andy
* 11 березня 2011, 23:34
* Відповісти
*
* ↑
* ↓
+
0
А вообще. Походу у нас завелся некромант.
avatar
Hiboplut
* 11 березня 2011, 23:43
* Відповісти
*
* ↓
+
0
або МеріЕн — рестарт Шуші
avatar
Andy
* 11 березня 2011, 23:44
* Відповісти
*
* ↑
* ↓
+
0
мая падруга очєнь талантлива (с)
avatar
Andy
* 11 березня 2011, 23:44
* Відповісти
*
* ↑
* ↓
+
0
Хз… Уж слишком все законспирировано. И фотка и туда-сюда. Среди девушек не бывает таких талантливых параноиков.
avatar
Hiboplut
* 11 березня 2011, 23:47
* Відповісти
*
* ↑
* ↓
+
0
я би сказав, що конспіратура і параноя чисто бабські штуски
от ти уявляєш альфа-самця-параноїка?
або альфа-самця-підолодного-інтригана?
а от тьолку-маніпулятора в світі тупих брудних хтивих мужланів?
а бісексуала-хікі зі страхом світу і трьома паралельними особистостми?
вооось!
avatar
Andy
* 11 березня 2011, 23:50
* Відповісти
*
* ↑
* ↓
+
0
дети)
avatar
shusha
* 11 березня 2011, 23:46
* Відповісти
*
* ↓
+
0
хе.
хехе.
хехехехехехе.
ХАХАХАХАХАХАХАХАХАХАХАХААХА!!!!!!!11111
оооооХХХХ
АХХХХХХААААХХХГГРР
ХА
ХАХАААААХХХ
ХАХАХАХАХАХА
УУУУУУХУХУХУХУУУУ
ООООООО
ОООУЄ
avatar
Andy
* 11 березня 2011, 23:48
* Відповісти
*
* ↑
* ↓
+
0
А еще мне охуеть как нравятся эти коменты в никуда. Так по-хипстерски.
avatar
Hiboplut
* 11 березня 2011, 23:48
* Відповісти
*
* ↓
+
0
Я бы хотела блевать черникой и ванильным кофе с тауэрского моста, да так, чтоб очки не свалились.
avatar
Hiboplut
* 11 березня 2011, 23:50
* Відповісти
*
* ↓
+
0
жжошсцуко.
avatar
Andy
* 11 березня 2011, 23:51
* Відповісти
*
* ↑
* ↓
+
0
Мы бы крепко держались за руки и наши магнитные сердца, с серебряной обмоткой, бились бы в ритме радиохед. Я отражаюсь в твоих очках, ты в моих. Я ванильные мудаки под черничным небом Лондона. Юхуууу…
avatar
Hiboplut
* 11 березня 2011, 23:54
* Відповісти
*
* ↓
+
0
Мы, блять.
avatar
Hiboplut
* 11 березня 2011, 23:54
* Відповісти
*
* ↑
* ↓
[жирний] [курсив] [підкреслений] [закреслений] [вставити посилання] [цитувати] [код]
+
0
не скажи не скажи
може якраз і «Я ванильные мудаки»
avatar
Andy
* 11 березня 2011, 23:55
* Відповісти
*
* ↑
* ↓
И ничего, что в час ночи меня пробило на сладкое, и я выпила все запасы йогурта в доме. И ничего, что я снова слушаю Muse. И ничего, что я не отправлю это письмо.
Зато я помню тот вечер, который мы так и не провели вместе. У моей подруги был день рождения, и приходилось постоянно смеяться, пить с только что появившимися гостями, закутываться в простынь, бегать с кофемолкой по квартире, надевать на голову кастрюлю и желать ей (не кастрюле, подруге) кучу всяких глупостей. Потому что я не могу иначе, меня всегда должно быть много. Даже на чужих фотографиях, даже на твоей стене Вконтакте.
А знаешь, как я злилась, когда это длинноволосая эмо-девочка, мисс первый курс своего университета экономики и прочей фигни, писала на твоей стене, какой у нее только что был секс, как у нее болит после него спина, а потом просила тебя угадать, сколько веснушек у нее на внутренней стороне бедра? Какие нахуй веснушки на бедре?
А потом ты привез эту дуру с собой в мой Киев, и, казалось, ты даже жалел барабаны на концерте. А раньше ты всегда лупил по этим барабанам палочками, как будто хотел пробить до дыр. Раньше ты и играл с безумными глазами и открытым ртом, как идиот. И обязательно напивался и показывал всем свою задницу. Теперь задницу показывала она, и сиськи тоже.
Ну и что, если у меня сиськи меньше, зато я пишу грамотно.
Я знаю, тогда был выход: надо было взять бутылку водки и уйти с тобой на балкон, даже несмотря на день рождения подруги, она бы поняла.
Теперь я думаю: может, побриться налысо? Я учусь на режиссерском, меня поймут. Надо найти в шкафу стопку широких рэпперских штанов и майку с надписью «Сиськи здесь, писька там. Не перепутать» — вспомню детство. И назло тебе буду ходить в очках, в твоих.
И то синее платье я больше не одену, на нем пятно от черники – ты смеялся с того, как я корчу рожи, и начинка пирога вывалилась у тебя изо рта и упала мне на платье. Я за это столкнула тебя со стола, и ты набил себе синяк под глазом, ударившись об утюг. Я еще долго потом с тебя смеялась.
Ну все, хватит. Я так давно не писала от руки, что забыла, как выглядят буквы.
P. S. Но кусок пирога все еще валяется у меня в холодильнике, так что, если ты вдруг надумаешь… Правда, он уже покрылся плесенью, как и я без тебя.
* оповідання
*
* +1
* 6 лютого 2009, 14:31
* shusha
* Поділись |
0
Коментарі (37)
RSS згорнути / розгорнути
+
0
Та да
прикольно)
+
avatar
Yanichka
* 8 травня 2009, 19:11
* Відповісти
*
* ↓
+
0
клево)
avatar
MaryAnn
* 11 березня 2011, 11:13
* Відповісти
*
* ↓
+
0
таким записям место в жж, как минимум.
avatar
Irma
* 11 березня 2011, 23:02
* Відповісти
*
* ↓
+
0
а как максимум?
avatar
shusha
* 11 березня 2011, 23:15
* Відповісти
*
* ↑
* ↓
+
0
где-то в тетрадочке, в дневнике, но не здесь. как-то так.
avatar
Irma
* 11 березня 2011, 23:23
* Відповісти
*
* ↑
* ↓
+
0
боюсь, навпаки
макс — в жж
avatar
Andy
* 11 березня 2011, 23:28
* Відповісти
*
* ↑
* ↓
+
0
максимум-минимум, это не столь важно)
avatar
Irma
* 11 березня 2011, 23:29
* Відповісти
*
* ↑
* ↓
+
0
жж сакс.
avatar
Andy
* 11 березня 2011, 23:31
* Відповісти
*
* ↑
* ↓
+
0
Да ну не пизди.
avatar
Hiboplut
* 11 березня 2011, 23:32
* Відповісти
*
* ↑
* ↓
+
0
от нема мені роботи всяких підарасів наябувать
avatar
Andy
* 11 березня 2011, 23:33
* Відповісти
*
* ↑
* ↓
+
0
Ебучие хипстеры. Ванильная педовка детектед.
avatar
Hiboplut
* 11 березня 2011, 23:09
* Відповісти
*
* ↓
+
0
Бгггг)
avatar
Hiboplut
* 11 березня 2011, 23:18
* Відповісти
*
* ↓
+
0
я не дочитав
там э мате ы ткп?
avatar
Andy
* 11 березня 2011, 23:27
* Відповісти
*
* ↓
+
0
слухай, Хіб, ану відставили хуйню
она ж просто збирає слізливі каменти і стріли ненависті
нахуй підігравати?
avatar
Andy
* 11 березня 2011, 23:29
* Відповісти
*
* ↓
+
0
Ты шо. Я думаю, шо эта бот китса.
avatar
Hiboplut
* 11 березня 2011, 23:31
* Відповісти
*
* ↑
* ↓
+
0
тим більше.
avatar
Andy
* 11 березня 2011, 23:31
* Відповісти
*
* ↑
* ↓
+
0
посмотрите на дату поста, это написано больше 2х лет назад. на сайт я не заходила приблиз столько же, пока не начали приходить уведомления. ребята, вы смешные
avatar
shusha
* 11 березня 2011, 23:33
* Відповісти
*
* ↓
+
+1
Значит ты олдскульная ванильная пинда.
avatar
Hiboplut
* 11 березня 2011, 23:34
* Відповісти
*
* ↑
* ↓
+
0
ага
avatar
shusha
* 11 березня 2011, 23:35
* Відповісти
*
* ↑
* ↓
+
0
ого!
avatar
Andy
* 11 березня 2011, 23:35
* Відповісти
*
* ↑
* ↓
+
0
Но з тебя могут выйти люди, чесслова.
avatar
Hiboplut
* 11 березня 2011, 23:37
* Відповісти
*
* ↑
* ↓
+
0
И еще. Покажи кино, а?
avatar
Hiboplut
* 11 березня 2011, 23:43
* Відповісти
*
* ↑
* ↓
+
0
а в нас непогано виходить хороший коп — злий коп, а?
avatar
Andy
* 11 березня 2011, 23:35
* Відповісти
*
* ↑
* ↓
+
0
пока не начали приходить уведомления.
.
малаца!
ні, просто ми самотні підараси, насин персонал
avatar
Andy
* 11 березня 2011, 23:34
* Відповісти
*
* ↑
* ↓
+
0
А вообще. Походу у нас завелся некромант.
avatar
Hiboplut
* 11 березня 2011, 23:43
* Відповісти
*
* ↓
+
0
або МеріЕн — рестарт Шуші
avatar
Andy
* 11 березня 2011, 23:44
* Відповісти
*
* ↑
* ↓
+
0
мая падруга очєнь талантлива (с)
avatar
Andy
* 11 березня 2011, 23:44
* Відповісти
*
* ↑
* ↓
+
0
Хз… Уж слишком все законспирировано. И фотка и туда-сюда. Среди девушек не бывает таких талантливых параноиков.
avatar
Hiboplut
* 11 березня 2011, 23:47
* Відповісти
*
* ↑
* ↓
+
0
я би сказав, що конспіратура і параноя чисто бабські штуски
от ти уявляєш альфа-самця-параноїка?
або альфа-самця-підолодного-інтригана?
а от тьолку-маніпулятора в світі тупих брудних хтивих мужланів?
а бісексуала-хікі зі страхом світу і трьома паралельними особистостми?
вооось!
avatar
Andy
* 11 березня 2011, 23:50
* Відповісти
*
* ↑
* ↓
+
0
дети)
avatar
shusha
* 11 березня 2011, 23:46
* Відповісти
*
* ↓
+
0
хе.
хехе.
хехехехехехе.
ХАХАХАХАХАХАХАХАХАХАХАХААХА!!!!!!!11111
оооооХХХХ
АХХХХХХААААХХХГГРР
ХА
ХАХАААААХХХ
ХАХАХАХАХАХА
УУУУУУХУХУХУХУУУУ
ООООООО
ОООУЄ
avatar
Andy
* 11 березня 2011, 23:48
* Відповісти
*
* ↑
* ↓
+
0
А еще мне охуеть как нравятся эти коменты в никуда. Так по-хипстерски.
avatar
Hiboplut
* 11 березня 2011, 23:48
* Відповісти
*
* ↓
+
0
Я бы хотела блевать черникой и ванильным кофе с тауэрского моста, да так, чтоб очки не свалились.
avatar
Hiboplut
* 11 березня 2011, 23:50
* Відповісти
*
* ↓
+
0
жжошсцуко.
avatar
Andy
* 11 березня 2011, 23:51
* Відповісти
*
* ↑
* ↓
+
0
Мы бы крепко держались за руки и наши магнитные сердца, с серебряной обмоткой, бились бы в ритме радиохед. Я отражаюсь в твоих очках, ты в моих. Я ванильные мудаки под черничным небом Лондона. Юхуууу…
avatar
Hiboplut
* 11 березня 2011, 23:54
* Відповісти
*
* ↓
+
0
Мы, блять.
avatar
Hiboplut
* 11 березня 2011, 23:54
* Відповісти
*
* ↑
* ↓
[жирний] [курсив] [підкреслений] [закреслений] [вставити посилання] [цитувати] [код]
+
0
не скажи не скажи
може якраз і «Я ванильные мудаки»
avatar
Andy
* 11 березня 2011, 23:55
* Відповісти
*
* ↑
* ↓
