Deprecated: Assigning the return value of new by reference is deprecated in /home/slonykk/domains/slonyk.com/public_html/classes/lib/external/DbSimple/Generic.php on line 113 Deprecated: Assigning the return value of new by reference is deprecated in /home/slonykk/domains/slonyk.com/public_html/classes/lib/external/DbSimple/Generic.php on line 133 Deprecated: Assigning the return value of new by reference is deprecated in /home/slonykk/domains/slonyk.com/public_html/classes/lib/external/DbSimple/Mysql.php on line 70 Warning: mb_substr() expects parameter 2 to be long, string given in /home/slonykk/domains/slonyk.com/public_html/classes/hooks/HookAdminlogs.class.php on line 41 Рожевий Слоник - творчість без рамок

Божий Сон

Божий сон

Століттями не знаючи спочину,
Господь спостерігав.
Повчав, переживав —
Бо сам створив людину.
Однак, якоїсь миті закуняв…
І він такого ще не відчував,
Коли у плоті дух його всесильний
Не може виходу знайти.
І кров прискорює свій рух повільний,
Знаходячи у скронях відбиття.
Але ж Він Бог і до пуття,
Здавалося привести в змозі себе сам.
Та на землі нема Богів і вороття,
Лиш тільки смерть – завершення життя!
Блука Всевишній по землі…
Дивуючись… що все не так
Як вигляда крізь темряву небесної імли.
Війна страшніша…
Коли ближче –
Постріли гучніше.
Любов здається й не така проста,
П’янка…

І бідкався Господь:
Відчув він страх нестримного бажання,
І горе з близька, й красоту кохання!
Заплакав Бог……
Прокинувсь …. Небеса
Знов янголи кругом, і тиша, і краса…

І

Яке закінчення найбільше пасує цьому творінню: Бубни б’ють. Ми йдем в атаку Підставляти свою сраку. Кожен мислить, як же краще Вбити велетня: із пращі Чи поцілити із лука…

Проголосувало: 13. Утрималось: 1

Паперова сутінь (andygarden.ucoz.ua)

паноптикум

Мов репетиція Страшного Суду,
Ця круговерть із слів і тіл,
І тиша тут подібна чуду,
І незлічити Пекла кіл.

Уся естетика збубнявілого трупа
Прихована в твоїх очах.
Простягуєш назустріч руку
Й злітає з неї сивий жах.

І що ти знати міг про сльози,
Коли виколював зіниці снам,
І всі несправджені погрози
висловлюєш колишнім нам.
  • +3
  • 19 січня 2009, 11:26
  • ArirA
  • 1+1

Світ на замовлення

Він ніжно цілував її руки в часи важкої грози куштував на смак губи
дякував дощу за можливість мати її тіло в руках… міцно стискав
стараючись додати ніжності дотику руки що ледь торкалась грудей
пристрасний поцілунок її викрадав розум його… відносило у інший світ
де побачив її окрилену з німбом що світить очі сліпить…
краса полонила на віки розум у серце запала гачком зачепила живе
комусь обіцяв кохати її до віку… не забуде цьго моменту пристрасті
вхопив за руку і потягнув у світла пучок що заломлювався у призмі
темряви формуючи місце лише для них двох… існував цей світ на замовлення.

Несподівано побачив смерть...

Відкрита діра і війною — лайном звідти несе
життя пішло к бісу бо забув вимкнути праску
спішив на роботу… перечипався і випав у вимір
болю вимір… завдав страждань невимовних
набридло спішити і вирішив сісти на міста верхівку
побачив вину свою важко зітхнувши жбурнув куди бачив
пляшку… пива знайшли на асвальті розбиту
забрала життя чоловіка що й так хотів його скінчити
сам… приставивши до скроні револьвер натиснув на…
веселки кольори залили потріскану бруківку
місто посипалось на жінку що серіал переглядала
вдовою стала… заблукала у коридорі свідомості
скрипнули двері лікарні що в палатах не розумні
обдирають стіни оббиті повззю… звільнитись хочуть
вдалося зламати ніготь і з біллю до крові прийшов
спокій… огортав він дитину що бачила смерть
перший раз… наказала мама сходити по хліб у
крамницю де продали цигарки уперше коли втік з
уроку… життя поховало останню надію…

Бо-же віль-но!!!

Коли біль переходить всі межі, то це вже не біль, а самогубство. Губимо себе самі… Страшно нестерпно…
У голові шумів вітер, в серці гудів ураган. Було бажання взяти щось важке і розбити стіну. Щоб кришилося, трощилося і розліталося. Щоб уламки здирали тонкий покрив – шкіру – до крові. Щоб порох засипав очі. А ще. Нехай би всі довкола зникнули. Стукати, кричати донестями і бити, бити, бити… Хочу крикнути так, щоб весь світ згорнувся вдвоє і розгорнувся по-новому. Ламати все! Знищувати себе в усьому тому! Перевертати свідомість і божеволіти. Напевно, надзвичайно хороше бути в стані несвідомості… Тоді ні проблем, ні болі не відчуваєш. Б’єш стіни і тішишся. Їх вже нема. Нічого нема. Лише я і моє божевілля. Боже, зроби мене такою! Кров. Тече по тілу, заливає всі уламки від світу, скроплює знищені душі. Повітря відсутнє… І це не астма. Це ЖИТТЯ! Отак треба жити. Бо-же-віль-но!!! Нищу… Зникаю. Самогублюся… Нема ні вітру, ні урагану…
Завтра настане.

Такая вот история...

Я попытался схватить улетающую осень,
но лишь несколько перьев в моей руке:
слишком мало для крыльев,
слишком много, что бы
дописать наконец
историю,
которая не войдет даже
в историю,
ибо сценарий давно уже утвержден.

заасфальтована любов...

вогонь загаслої свічі
темні ліхтарі вночі
і штучні квіти…
Невже ми діти?

заасфальтована любов
в полоні пристрасних бажань
нема для неї покарань
бракує їй лише зізнань

подивлюсь в очі я їй знов
о ні, це не моя любов
залишу я її у тьмі
і не прийде вона у сні

зна ти бо чим воно вмотивоване

я не навчуся ніколи писати жадібно…вибач…я просто якось невмотивовано вб'юся в цю тишу…зябрами.чуєш…тільки так і дихати…я не в пам'яті…лиш в присутності теплого стінного вихору вишу…вихід-вхід,яка різниця з якою табличкою…але я досі не знаю твого імені…хоча ти поволі чомусь стаєш конкретною звичкою…це,мабуть все нуклеотиди гуанінові…

І мертвим, і живим і непотопленим землякам моїм

І мертвим, і живим і непотопленим землякам моїм і чоботарям моїм
в Украйні і не в Іспаньї
моє дружнєє посланіє
Відійди від емоцій…
все просто, все спокійно

Silencio! Silencio!

Заплутались у власності майнових процесів суспільної демократизації, квартирних питаннях, хтось ще хоче заробити мільйон, мільярд?

Їхати ескалаторами цілодобово, бути наповненим по вінця

Зупиняючись, думаєш про рух далі, читати можливо лише речитативом, хаос не має

Не має

Не може хвилювати філософа

Вона була справжнім хробаком-замученим зубною біллю, чужими сонетами і мазь.

А?А звичайна мазь, можливо в«єтнамська „Звьоздочка“.

Так от, її дуже любили комарі. Кусали скрізь, навіть туди, куди не діставав Миколай Петрович, а лампочка перегоріла.

Дуже добре уявляти себе слоном. Слон – він дарує обсяг пізнання, у нього на спині якщо хтось сидить, то можна сказати, що весь алкоголь з холодильнику ти віддала дітям Африки.

Ну і чого ти стукаєш зубами по пляшці? Вона така брудна і зовсім не стучить. Подумай про майбутнє. Твоє майбутнє на тебе насрало, бо ти просрав своє минуле (с)

Не стукай. Не СтУкАй. НЕ стукай. Стукай не.а. ти безнадійний

Головне правильно, правильно читати. Як людина. Як серйозна і перспективна людина.

Ти людина? А, Симоненко, точно. Очі твої одні. Мда, мда, адм, дам, дам, не дам, задам по задам за дам – і только. Але ж як!ММмм.

Ти цокаєш життям. У тебе гниє спинний мозок. Подумай над цим. І продай мені, нарешті, анальгін.