Warning: mb_substr() expects parameter 2 to be long, string given in /home/slonykk/domains/slonyk.com/public_html/classes/hooks/HookAdminlogs.class.php on line 41 Рожевий Слоник - творчість без рамок

Бувають моменти

Бувають моменти,
коли стає тісно
серед руху листів
про осінь,
що стільки років поспіль
налипають на тротуари,
їх темні сліди — цвіль мемуарів
передзахідної людини — пахнуть деревиною
і тютюном.
Тоді усвідомлюєш
свою не-присутність,
своє забуття
серед виру думок
і дрібного сміття
у спрозорілих парках,
закиданих арках
з сивиною на стінах
і власною психічною енергією;
і очі набутою вологою
міряють небо
(передзнання
колапсу
воронячим колом
безглуздим,
без часу)
і думається:
а скільки руху
може витримати
твоя одиниця
простору,
доки в силу ввійде
твоє
«всюди-ніде»?
  • +2
  • 14 грудня 2008, 12:55
  • Oeri
  • 5+5

ЧОТИРИ КРОКИ ДО УТОПІЇ

<недбало кинувши сорочку
на тепле ліжко
чорну каву
ти вправно кип’ятив повіям
мовчало радіо
ти паралельно ладив ніжку
старого крісла
з шпарин холодним вітром віяло
ліфт не спинявсь на цьому поверсі
повз ледве-ледве далі
ковтав зіржавіле повітря,
не дихав, брів від точки відліку
на сходах ті, без імені
й без місця проживання спали
вночі їм снились брудні вікна,
двері в нори, тюрми й відділки
за холодильником
знесилено хрипіло радіо
нестача живлення
давалася взнаки
ти на шнурі від телевізора
повісився би радо
якби дізнався, що туман
на смак такий терпкий
і до утопії чотири кроки
з ельдорадо
тобі лишилося всього
знайти дорогу
і дійти...>

зимне

виговорення думок виговорення слів перші
тріщини на тілах філіжанок
довгі й глибокі тріщини у стосунках все завжди так зразу і глибоко
теплі вологі сутінки
накликання снігу
молитви
зради
він зрадив свого ісуса він просто не приїде до нього
хоч як би він не чекав хоч якби не вирізав
з-під його шкірі вірші вхідними дзвінками

всі ці історії ні крапельки не цікаві
кричи кричи коли ще можеш кричати
які до біса які до біса карпати
коли так перехоплює подих
від близькості цих заводів
і смаку напівфабрикатів

замовчування дрібниць недопалки в писки темних провулків
суцільний ігнор алкоголь шо ніяк не скінчиться
день не заповнений справами тягнеться як презерватив
хоча він думав шо все має межі
навіть його терпіння і навіть клубняк у сусіда ліворуч
ріки прості і рівні як траса на столицю
беруться кригою
беруться за розум друзі повертаючись в дим
з далеких зелених рівнин

встромлено в площі скелети святкових ялинок
день вже вкотре надовго висне у просторі
і ніби з похмілля все просто:
світ тримається на маленькій дівчинці
шо по розбитих сирих бордюрах
йде і тихенько насвистує моцарта

вересень осторонь

Вечір на крихту холодний, на дещицю вітряний
Вересень осторонь, ми у приморському літньому
Сонячним блиском і медом налитому просторі
Я тобі вкотре повторюю: вересень – осторонь

Вересень осторонь, вересень тільки формально
Він на шорстких сторінках корабельних журналів
В мить, коли ми пароплав споглядаємо з берега
Хтось на борту неквапливо записує: «… вересень…»

Літо триває, нічого довкіл не змінилося
Сонце лишає солодкі веснянки на вилицях
Поки стежки наче змії пірнають у верес
Вересень чинний хіба що лишень на папері

Поки ще можна по гальці ходити босоніж
Поки відкрите вікно і обійми спросоння
Поки не хочеться зовсім ставати дорослими
Літо триває, а осінь лишається осторонь

"Д.Л."

Польща 20.06
Німеччина 21.06
«Д.Л.»
Цікаво,як ти кохаєшся?-Певно мовчки. Обіймаючи(трепетно) ледь торкаючись,своїми худорлявими руками, плечей.Тихо стогнеш,немов сопілка і дримба,ту ж мелодію виграють тіла.
Певно,заплющуєш очі і вливаєшся хлюпітливим спекотним дощем у рохолодну розбурхану землю.Палко і та-а-к ніжно ковзаєш по тілу,мов весняні хмари по блакиті неба. А потім губи — ці сплетіння мовчазности з гомоном рожевих пелюсток.І тиша… криклива,спокійна,неймовірна,яскрава,болюча – тиша.
Ти пронизуєш тіло блискавицею, ніби нанизуєш прозорий, але до болю в очах яскравий бісер…Своїми стрункими стегнами прикриваєш безодню в яку щосекунди входиш,так ввічливо і ніжно. Цей вузький хребет,твоєї лагідної спини, вигинається,немов билина у легке плесо враннішньої роси.
І наче бризки гірського потоку по тілу – ти увіходиш в екстазу(дику й спокійну).Наоcтанок пурхнувши губами в солодкому цілунку…
P. S.
Певно це виглядає саме так.
Чи зможу я колись у цьому переконатись..?

Schizein

1.

Колекціонер першого досвіду
старанно збирає враження
від своїх нових почуттів

( Читати далі )