Deprecated: Assigning the return value of new by reference is deprecated in /home/slonykk/domains/slonyk.com/public_html/classes/lib/external/DbSimple/Generic.php on line 113 Deprecated: Assigning the return value of new by reference is deprecated in /home/slonykk/domains/slonyk.com/public_html/classes/lib/external/DbSimple/Generic.php on line 133 Deprecated: Assigning the return value of new by reference is deprecated in /home/slonykk/domains/slonyk.com/public_html/classes/lib/external/DbSimple/Mysql.php on line 70 Warning: mb_substr() expects parameter 2 to be long, string given in /home/slonykk/domains/slonyk.com/public_html/classes/hooks/HookAdminlogs.class.php on line 41 Рожевий Слоник - творчість без рамок

307 коротышки

с кореи все голубые?
скорее всего любые…

Я буду трубити

Я буду трубити у тендітну барабанну перетинку твою
Про ФОРЕВА ЯНГ ТРУ ЛАВ.

І трубитиму тромбонно і трембітно
З трохи убитим горлом
По рідному місту
Про альтернативну ЛАВ СТОРІ ФО ШУЕ.

Не перетруби, — чутиму з-за рогу,
Як сурмлять набурмосені сурмоноси
З торбами через плечі.
У них усе тече-і-пече-і-тріщить,
Тому їм ЕНД.

Вони сурмлять
І сум-об-сон мнуть.
Вони не ТРУблять,
Тож ми СУПОУЗЛІ ЗЕ БЕСТ!

коромысло

моих сомнений вялая река…
твоих удач — танцующие звезды.
к тому же я, прости, не вышел ростом,
и мимо звезд все время пробегал.

ты не перестаешь меня ругать.
признаться — перейти пустыню — просто…
ладони — на груди твоей — короста.
следы мои — под звездами курган.

сомнений нет, я полный идиот,
я разжиревший даун в этом смысле.
но два ведра весят на коромысле,

водой полны. там небыль звезды пьет.
и только утро хрустнет под ногами,
в объятьях растворюсь искусной дамы.

Ночь

Карабкалась, кажется, так неумело,
Может, впервые мерила силы.
Она – облака оттеняла мелом
И горизонт угольками чертила.

Она не хотела романсов слушать:
Какая, на фиг, телячья нежность…
Мою отыскала в печали тушку
И поделила на «до» и «между».

ви

ми не ви.
у наших руках порожнеча,
як згадка про втрачений час.
на наших плечах хрести,
на ваших — шкура овеча.
срібні монети, весла, кохані жінки
— ось що в руках у вас.

не ви.
на наших вустах зневіра,
як найдревніше з проклять, хоча
на ваших — жива, як світ тисячі років тому,
неприхована радість звіра
зі знову стиснутим у кулаці
валькнутом на руків'ї меча.

у наших очах тьмяна бліда тривога
за те, що буде і що нам судилося,
ми панічно кидаємо власні інстинкти за ґрати.
у ваших — полум'я і дорога,
і віра у те, що судилося вам самим
обирати.

у наших грудях пригнічення і приреченість
— здобиччю обертаються ті, що її не вполювали.
а з ваших лунає оглушливий крик
переможця, шлях якого натомість
пролягає у єдиному напрямку
— до Вальгалли.

нашим келихам відсихають ноги,
наші вина снують нам тунель,
укінці якого, кажуть, є світло.
ваші чаші наповнені розбурханим життям
гримають і дзвенять одна об одну,
а ваші підлоги
вмиває пролитий ель.

ми боремося з нашими пристрастями
і отримуємо ворогів. це як плями
синців від своїх пальців на своїй же шиї.
ви ж поклоняєтесь їм і вони вам
за вірних союзників, зісланих богами.

ми не ви.
наші боги — безпека і затишок,
ваші — дарують вам нагоду
випробувати себе.
знайти себе.
стати великим.
і врешті-решт
сісти за одним бенкетним столом
з ними.

ми не ви.
нам не стати вами.
ви воздаєте хвалу їм битвами,
ми воздаємо віршами.

у нашій цивілізованості
ми себе обманюємо,
у вашій здоровій дикості
ви зі собою відверті.
і близькі з природою,
в якої не боїтесь просити більшого.
яка не боїться давати більшого.
ми не ви.
ви значно кращі за нас.

ми як ви
хіба що в одному,
бачить Фрейя,
іноді відчуваємо, як воно
губами, руками, волею
у когось пускати корені,
цілувати чиєсь лице,
проклинати свою підкореність
і кохати його за це.

і все ж.
як смертні ніколи не стануть вічними,
як істина праведників ніколи не перетвориться у правду рідновірів,
так і ми ніколи не будемо вами

Марья Сергеевна

Марья Сергеевна курит и смотрит в упор.
Я ретируюсь и голос дрожит слегка.
Марья Сергеевна уговорит на аборт —
Вынесет мозг мой куриный из рюкзака.

Я не хочу стесняться — говно итог
Вывернутых наизнанку душевных мук.
День стекленеет в пальцах. Под ноготок
Каждое слово загонит мне самому.

Марья Сергеевна курит. Смотреть в глаза
Не набираюсь смелости… что потом?
И отпустить нет сил. Овладел азарт
Мысли на ушко шальные тихонечко, шепотом.

Солнце ласкает узор на стене по ковру,
Солнце готово меня превратить в раба.
Я берегу удачу, момент, пока вру —
На пол ковер опрокидываю — пропал…

Сам себе намекаю — улыбку спрячь,
Ей исповедаюсь, слушай по чесноку…
Марья Сергеевна доктор. Лечащий врач,
С этой историей я ее познакомил.

Приготування

Я готуюся до болю
Впевнено та з розумінням
Майже так само як Мирослав
Готується до війни
Він мені сказав я вже бігаю три км
З повним наплічником
Записався на курси самооборони
Та вже місяць ходжу до тиру

Я готуюся до болю
Знаючи наперед де саме болітиме
Де саме тре блокувати удари
Посмішкою

Світлана сказала що вона записалася
В лікарню не далеко від дому
На безкоштовні уроки з надання
Першої допомоги.
Віталік повідомив що переживати не має сенсу
Ми ж з тобою знаємо місцевість
Я вмію стріляти з калаша
Та і тебе навчу
З нас вийдуть непогані партизани
В лісі дід казав прийняти смерть це благородно

Я готуюся до болю
Але від цього не стане менше боліти
Від цього не стане легше
Від цього навіть не стане спокійніше.