Warning: mb_substr() expects parameter 2 to be long, string given in /home/slonykk/domains/slonyk.com/public_html/classes/hooks/HookAdminlogs.class.php on line 41 Рожевий Слоник - творчість без рамок

Осень запомнить

Ты запомнила эту осень,
Эту тёплую, насквозь лживую.
Солнце плавало, солнце жглось, и
Осень плакалась, что паршиво ей.

Я ладони спалил, не чувствовал,
Горизонту лучи прикладывая.
Сладкой дрожью лилась из уст твоих
Ситуация наша патовая.

Листья — каждое — свежим бубликом,
Только с солнышка, с жару-пылу…
Ты — работала. Дрожь — на публику!
А что действительно ты любила?

перемирие

Снова… Да что молиться,
Мысли пронзают насквозь.
Ночь — это только принцип
Выдержки? Выкусь-накусь!

Духу узнать дано ведь,
Чем ты меня прикончишь.
Вот и под сердцем ноет:
Убереги мя, Отче!

Я повторяю фразы
В день твоего согласия.
Солнце, наивный трассер,
По горизонту лазает…

Режется пуповина,
Мир ощутив на грани…
Утром придешь с повинной,
Нож затаив в кармане.

шелкопряды

прохожих забрасывала коконами шелкопрядов
мерно по три в каждого
сеять доброе-вечное.

не выросла.

маленькой до старости останешься.
прятаться в теле девочки
ни входа ни выхода
ни уточек ни деточек.

только бабочки.
  • +4
  • 6 листопада 2014, 12:07
  • Arina
  • 2+2

Pamięć za wiatrem goni (с.)

Я становлюсь плесенью
внутри яблока.
Я ударяюсь полом
О ртутный шарик.
Рубаха смиряет не лучше
Чем перфоратор
Внутри черепной пустыни
Соседи — пустите.
Соседи — палата слева — играют в кости
Меня связал караванщик
Повесил сохнуть
Теперь я играю в яблоню
Ты — в оракула.
Воздух вокруг расколется
Внутрь грозой
Я в сумасшедшей избушке
Ртутью кормлю соседей.
  • +4
  • 6 листопада 2014, 11:37
  • Arina
  • 2+2

чай в 17-00

Трубы в квартире мертвого дали течь
И ведьмы выходят в город толпами без одежд.

В чашках лужи, в них жертвы считают до девяти.

Я проспала твою смерть и все крысы вдруг
Вышли из под гробов и пустых квартир.

Мы рассыпаемся порознь
Ложась на песок песком.

Пока в чайных пакетиках нежно теплеют внутренности.
  • +4
  • 6 листопада 2014, 11:33
  • Arina
  • 1+1

улитки

я хочу разобрать по частям километры улиток
разложить их на *нас* и шкарлупки. особо жестоко.
между плесенью и вокзалом полтоны ракушек.
выдыхаешь поллитра скорбей за один полуметр.
где твои оскорбленья терются в дымном вечернем *ничтожестве*
я намеренно буду помягче. останешься избранным.
мне бы скорую скоро а ходит один только поезд.
а дыши-не дыши все равно помирать не спешиться
будто смерть подзависла на кромке ребра и не грузится
будто ты недо-жив не тушил не смеши меня
ты сплошная экзотика под улитковым соусом, золотце.
и твои *я люблю*я умру* разменяю на фантики.
и дарить. то коту то Аленке то Эрике.
и аквариум в поезд поставлю. с улитками. в панцыре.

***

шукаючи серце не йди там де позначка гаряче
де холодно скажуть де тепло де тепло зупинишся
можеш торкнутися вітру заслинивши пальчика
можеш заслинити слово й торкнутися тиші
небо тобі усміхнеться і місяць вишкірить

шукаючи серце не лізь не торкайся до персів
торкайся до спини до шиї до шиї і черева
до спини і черева шиї і так по черзі
мовчи у дорозі зі слів проростають вірші
не плач у дорозі зі сліз проростає дерево

цілуєш і ріжеш язик бо у роті листя
вітер вдихаєш і листя в тобі шелестить
спинися де тепло бо тепло це близько-близько
твоя рука – віть
моя рука – віть

Жовтень

Зранку очі закочуються до голови
наче кулі у лузу
закінчується світ
від тебе лишається тільки пульс

Ми годували хлібом диких качок
о як сідають вони на воду
навіть не помічаєш як струменить і підіймається
кров із вікон багатоповерхівок

Ніч і ранок був дикою качкою
вулиці були шиями
із пір'ям кав'ярень і магазинів
і пір'я росло між пальцями
і насправді ці два дні не закінчились
цей жовтень ніколи не закінчиться

Хотілося прикинутись демонами на будинках
чи перетворитись на речі з антикварної крамниці
нас все одно ніхто б ніколи не купив
я був би старим касовим апаратом
а ти порцеляновою вазою
тільки б лишитись
тільки б не їхати

Ніхто не бачив як ми падали в темряву
й лишались живі
лишались щасливі
не бачив ніхто бо дивились на кров
що підіймається і підіймається догори
а ми падали і забували
забували і падали

А качка одна силкувалася вихопити мої слова
із чужих ротів
наче найкращу поживу

Вкрадені слова тепер не сказати
язик не слухається
і серце як осінній одяг
з вирваними ґудзиками наче літерами

Сподіватись тільки на качину впертість
бо у кожному ательє говорять одне і те ж
немає у нас таких ґудзиків
можливо є тут
пишуть адресу на папірці
проводжають розгубленим поглядом

І тільки твій пульс
ходить за мною
і говорить до мене твоїм голосом

2 beer

Волосся підняте лаком
Забагато туші на очах
Трохи алкоголю в коктейлях.
Розмова по телефону з бойфрендом, мамою, бойфрендом, подругою, мамою
Енріке в лсд-телевізорах
На жаль, без жодних асоціацій з LSD
Самотніх відвідин пабів
Досить для вражень і випадкових спостережень
На роки щасливого сімейного життя
І латентного алкоголізму
… Прийшла сексуальна вагітна білявка
Я тут заcтряв.

Sehnsucht

Manchmal ist die Sehnsucht so groß
dass du Bauchschmerzen kriegst
nicht weil du krank bist, nein, nein,
jemandes Fehlen verursacht die Krämpfe
dann juckt es unter den Wimpern
dann reißt du die Augen weit auf
damit nur ja keine Träne entwischt
keine verfluchte Träne

Trinken willst du
aber da ist kein Wasser, was sich trinken ließe
nur kurz bleibt der Geschmack auf der Zunge
nur kurz bleibt der Geschmack auf den Lippen
du trinkst nicht
aber auch der Geschmack ist fort
und kein Wasser, was sich trinken ließe
und du weinst nicht um das fehlende Wasser

Wie im Sonnenuntergang
stehst du
wenn das Licht noch da ist, nur seine Quelle nicht mehr
wie im Winter, wenn kein Schnee fällt,
und du auch keinen Schnee willst
keinen verfluchten Schnee
nur trinken
trinken nicht weinen

Und der Durst ist so groß, dass kein Wasser ihn löscht
und die Sehnsucht so groß, dass selbst der Geschmack dir nicht bleibt

aus dem Ukrainischen von Beatrix Kersten

2014
i.A. von Meridian Czernowitz
im Rahmen des Internationalen Lyrikfestivals Meridian Czernowitz
vorgetragen im Rahmen der “Nacht der Poesie” am 6.9.2014


Оригінал: slonyk.com/blog/21719.html