Warning: mb_substr() expects parameter 2 to be long, string given in /home/slonykk/domains/slonyk.com/public_html/classes/hooks/HookAdminlogs.class.php on line 41 Чарльз Буковскі. Дружина-японка / Переклади / Рожевий Слоник - творчість без рамок

Чарльз Буковскі. Дружина-японка

Боже, казав він, японські жінки,
справжні жінки, вони не забули,
кланяються та посміхаються,
ховають побої, нанесені чоловіками;
а от американські жінки: вбити тебе — як
абажур розірвати,
в американських жінках турботи ані на гріш
вони з рейок зійшли,
нервуються надто, добро щоб чинити
хмурі постійно, чухають своє пузо,
без жодних іллюзій, у перевтомі;
але боже, поглянь на японок:
була якось одна,
я додому прийшов, а двері були зачинені
а коли я вламався вона наскочила на мене із хлібним ножем
і загнала під ліжко
прийшла її сестра
і удвох вони стерегли мене попід ліжком два дні,
а коли я все ж виліз, нарешті,
вона не згадала про адвоката,
лише сказала, ти ніколи мені не зрадиш,
і я не зрадив; та вона померла на моїх руках
і помираючи, проказала: можеш мені зрадити,
і я їй зрадив,
але знаєш, мені було куди гірше аніж
тоді, коли вона ще жила;
ані голосу, ані ножа,
нічого, крім крихітних японських гравюр на стіні
малесенькі люди сидять над червоними річками
й пташки зелені літають,
і я зняв їх й поклав, зворотнім боком нагору
в шухляду з моїми рубашками,
і саме тоді я усвідомив уперше
що вона вже померла, хоча я її й поховав;
і колись я витягну їх назовні ізнову,
всіх цих маленьких людей із засмаглими лицями
що сидять радісно біля своїх містків та хатин
і гір —
та не зараз,
іще не час.

The Japanese Wife
O lord, he said, Japanese women,
real women, they have not forgotten,
bowing and smiling
closing the wounds men have made;
but American women will kill you like they
tear a lampshade,
American women care less than a dime,
they’ve gotten derailed,
they’re too nervous to make good:
always scowling, belly-aching,
disillusioned, overwrought;
but oh lord, say, the Japanese women:
there was this one,
I came home and the door was locked
and when I broke in she broke out the bread knife
and chased me under the bed
and her sister came
and they kept me under that bed for two days,
and when I came out, at last,
she didn’t mention attorneys,
just said, you will never wrong me again,
and I didn’t; but she died on me,
and dying, said, you can wrong me now,
and I did,
but you know, I felt worse then
than when she was living;
there was no voice, no knife,
nothing but little Japanese prints on the wall,
all those tiny people sitting by red rivers
with flying green birds,
and I took them down and put them face down
in a drawer with my shirts,
and it was the first time I realized
that she was dead, even though I buried her;
and some day I’ll take them all out again,
all the tan-faced little people
sitting happily by their bridges and huts
and mountains—
but not right now,
not just yet.

Коментарі (0)

RSS згорнути / розгорнути

Лише зареєстровані та авторизовані користувачі можуть залишати коментарі.