Я помітив тебе коли ти пила з фонтану своїми крихітними
блакитними рученятами, ні, твої рученята були не крихітними
вони були маленькими; і цей фонтан був у Франції
звідки ти мені й написала цього останнього листа і
я відповів але ніколи більше про тебе не чув знову
ти здається писала божевільні тексти про
ЯНГОЛІВ ТА БОГА, і все з великої літери й ти
знала всіх знаменитих акторів і більшість із них
були твоїми кохнацями й як я вже писав, все класно,
йди навскрізь, входь в їхні життя.Я не ревнивий,
бо ми ніколи більше не зустрілися.Ми побачилися якось в
Новому Орлеані, в під’їзді багатовповерхівки,але ніколи не зустрічалися
жодного разу не торкалися один одного.то ж ти пішла зі знаменитими
й писала про цих знаменитих, ну і звичайно, ти дізналася,
що цих зірок хвилює
проте їхня слава — не та молода красива дівчина в ліжку
поряд з ними, яка їм її дає а опісля прокидаючись зранку,
пише з великої літери вірші про
ЯНГОЛІВ ТА БОГА.ми знаємо Бог помер, вони нам
це сказали, але слухаючи тебе я вже вагався.
Можливо, це все назви рубрик. ти була найкраща
з поетес й я казав видавцям,
редакторам,«надрукуйте її, надрукуйте.вона трішки не від світу сього
але така чарівна.немає брехні в її поривах.» Я кохав тебе
як тільки чоловік може кохати жінку якої він ніколи не торкнеться, лише
буде писати до неї, зберігати її маленькі світлинки. Я кохав тебе
більше якщо би сидів у маленькій кімнатці скручуючи
самокрутку і слухаючи як ти пісяєш в туалеті,
але цього не трапилося.твої листи ставали печальнішими.
Твої коханці зраджували тобі.Це не допомагало.ти казала
що маєш плакальну лавку і вона недалеко біля моста
а міст над річкою й ти щоночі сиділа на тій
лавці і тихо плакала через коханців які
тебе образили і забули.Я відписав але більше ніколи не чув
про тебе.мій приятель написав мені про твоє самогубство
через 3-4 місяці потому.Якби я тебе зустрів.
Я можливо був би нещирим з тобою або ж ти
зі мною. Так було б найкраще.