Warning: mb_substr() expects parameter 2 to be long, string given in /home/slonykk/domains/slonyk.com/public_html/classes/hooks/HookAdminlogs.class.php on line 41 Таке... / Рожевий Слоник - творчість без рамок
Рейтинг
+3.79
голосів:
7
avatar

Таке...  

Ліміти

Скажи, коли буде досить,
коли перевищу ліміти,
коли мій світ стоголосий
набридне твоєму світу.
Нехай врешті-решт схаменеться,
скажи, хай повчиться мовчанню
моє таке збуджене серце
— воно таке «made in China».
Коли твою скриньку знову,
скажи, переповню листами,
бодай відняло б мені мову
— все ж краще німою, ніж спамом.
Наскільки, куди, навіщо,
скажи, зникнуть твої скроні
укотре. А втім, я вічність
чекатиму на пероні.
Скажи, що наступного разу
удвох заночуємо в лісі,
«давай, — скажи, — може, разом
поїдемо до Тбілісі?»
Тобі міцного зеленого
— порушити всі ці ліміти?
Ну як, скажи, так безлімітно
тебе, скажи, не любити?
Мені це сподобалось, схоже:
скажи ще раз те «смішна ти».
Лише про любов свою можеш
нічого мені не казати.

триматися у твоїх межах

триматися у твоїх межах
обіймати твою спину
тулитися між лопатками
залишатись на тобі латками
залишати по собі провини
я за тобою стежу
хай це тебе дратує
жити тобою наполовину
наполовину тобою вмирати
без застережень
ненавидіти це ім'я
до нашої зустрічі
а тоді ним назвати
свого єдиного сина
*
не мати у списку пропущених
твого номера
бо, якщо трапляється диво,
він лише у прийнятих
боятися твоїх настроїв
не боятися нашої залежності
від алкоголю
тобто боятися не там, де треба
не застрягати на ніч
спішити щоразу додому
всюди шукати двозначності
бути нестерпно прямою
бути відверто нестерпною
це я вмію
*
дивитися на тебе
як на минуле
яке ніколи не настане
вбивати усе, крім надії
посміхатися
коритися
бунтувати
плакати
*
слухати серце нон-стопами
милуватись твоїми стопами
а ні, в першу чергу
руками. пальцями. тааак…
ненавидіти. ненавидіти усе це
тулячись між лопатками
зрікаючись останніх крапель
власної ницості
робити дурниці
і не вибачатися
дозволяти собі ревнувати
до кожної дверної ручки
за яку ти хапаєшся
до води, яку п'єш
до води, якою вмиваєшся
я теж хочу так розтікатися
твоїм тілом
*
якби ти знав, яка це каторга
твоя мовчанка
якби ти сказав
все було б по-іншому
помирати з усвідомленням правди
легше
*
вдавати байдужість
щоб не гнітити
вдавати прихильність
щоб не вирізняти тебе з-поміж них
ускладнювати все дурницями
це я можу
*
катувати нас обох
тебе надувагою і скаргами
претензіями
себе запитаннями
чи це все ще любов
чи може полювання
на заборонену здобич
на плід, занесений до червоної книги
стараннями щось змінити
очікуваннями на непрочитаний лист
якби ж твої стіни могли говорити
вони давно усе збагнули
вони пожаліли б мене
і попросили б вийти
за твої межі
бо сам ти цього не можеш
сам ти собі не межиш
сам ти мені не межуєш
*
впадати у крайнощі
з цим у мене як з дурницями
дуже добре
довести себе до повного безладу
коли вже не допомагають
ані спорт, ані молитви
кинути вчитися
розійтися зі здоровим глуздом
розпрощатися з найдорожчим
з їжею
множити на нуль те
що між нами
і отримувати ніщо
або ділити
і не отримувати
нічого
*
не знати, що буде завтра
тільки бути впевненою
що ім'я для нашого сина
вже обране.

р.

Ти моя неміч і німота
— не дібрати до тебе метафор, нот,
моє покликання, моя мета,
мій несподіваний поворот.
Мовчанням, молитвою я возвеличу,
вкарбую у пам'ять, зберу у ціле.
Хай там, де серця героїчні, величні,
лежить і моє ще занадто мале.
Із духом тріумфу, із покликом ВОЛІ,
з поклоном Всевишньому, в клятві стволам,
ти в мені, моя особиста трагедіє,
моя жива істино, мій внутрішній злам.

___

док табре, тек тапло
з рубою за токи
зі дною за мушу

у мої творози
у гаї морячки
тич нітає кушу

віхабно і нально
набі со майбутнє
снібе зя і вбегом теру

назашся заливжди
хлой міпчику любий,
не йди. я ж без тебе помру

Без тебе не можу

Дивлюсь у небо й закриваю очі
Сонце гріє і пече,
Розумію що тебе немає поруч,
Але й розумію, що ТИ тут зі мною, вголові
Не покидаєш і не треба…

ТЕБЕ я бачу у вісні, коли ти поруч –
Теплий і солодкий, а коли ТЕБЕ нема –
Холодний і самотній.

Я хочу бути поряд, біля тебе, обійняти, пригорнути
І сказати: «Кошеня не спи, поговорити зі мною»,
Але уста не завжди заворушаться, бо розумію,
Що ТИ і так зі мною, а це дорого коштує,
Тому не треба привикати, бо не завжди це можливо…

Мені від ТЕБЕ нічого не потрібно, але і в відповіть не маю я нічого,
Окрім слів і теплого плеча.
Сама ТИ маєш вирішити чи це тобі потрібно,
Але я хочу щоб ТИ знала, що без тебе я як «ОВОЧ».

ТИ все, і все ТИ маєш мати, ТИ це заслужила…
Я кохаю ТЕБЕ! Хоч і не взаємно, але я не боюся це казати.
Бо сам втрачаю голову без ТЕБЕ, і не хочу це тримати у собі…

Нажаль так буває

Сьогодні у моєї подруги трапилось те, до чого ми ніколи не звикнемо і ніколи не приймемо…
Так сумно… От говориш ти з людиною, смієшся, попрощались лишень на одну ніч, а зранку тобі кажуть, що його \ її вже нема… Ось так нема й все… І вже не можна набрати до болю знайомий номер телефону і почути таке рідне «привіт»…
В такі моменти навіть буденна тиша здається якоюсь особливою… Особливо мертвою…
Коли втрачаєш рідну людину, то здається що світ тускне разом з тобою… І зірки ввечері не так яскраво світять, і дворові собаки ні разу не подали голосу. Стає так порожньо і моторошно …до болі моторошно. Уява малює веселі моменти проведені разом, а свідомість, як на зло, пошепки нагадує, що це вже все в минулому… Час біжить швидше чим над швидкий літак чи потяг, якого наздогнати просто не реально. Ми завжди все відкладаємо до «кращих часів», але ж… сьогодні… те що ми робимо ЗАРАЗ це і є вони — «кращі часи»…
Ми ніколи не задумуємося над тим, що ми кажемо чи робимо тим, чи іншим людям… Іноді це просто слова образи, різкі рухи, але кожен раз втішаємо себе, що потім встигнемо все виправити… Час спливає так стрімко, що наше «потім» нічого не значить.
Не треба забувати про тих, хто дарує нам щастя. Потрібно частіше казати батькам та коханим людям таке мале, але багатозначне слово «кохаю», адже потім ми менше будем жалкувати про несказанні можливо не до сказанні слова.

спрага

холодна склянка мінеральної води
чи склянка апельсинового соку
сьорбати чорну каву з філіжанки
гріти руки горням чаю з медом
пірнати у кав'ярку ще теплого молока

С тихо(ном)

А знаешь, между мной пьяным и сильно особой-то разницы нет.
Я давно пребываю в этом… ну как его?!.. сука, опять забыл… ах да! равновесьи планет.
И не навязчиво, как-то честно, умудряюсь стирать имена
Тех, которые вот так прошли мимо и не оставили ни хрена,
Тех, которые вот так прошли уныло и не оставили за собой
Ни последнего слова, ни щетки, ни мыла, ни напутствия типа «Бог с тобой»,
Тех, которые опять прошли вяло, не оставив на мне и следа,
Ни разбитого носа, ни одеяла, ни уверенности «этот-нет, ну а этот — да!»
Знаешь, а сейчас вот сижу и маюсь — а тебя мне к каким таким отнести?!
Впрочем знаю, пришью..., а потом вдруг опять раскаюсь…
Вобщем, ладно, не парься… Очередной глупый стих!

Буратино

Курение вредит здоровью и клеткам мозга…
Бросай курить, если уже не поздно.
У меня в запасе последняя сигарета,
А в кармане, как в Буратино звенит монета.

А в кінці ... !

В кінці кожної вечірки, напівголі п’яні блондинки вологих футболках, витанцьовують «ча-ча-ча» на столі, під попсові пісні Сердючки.
В кінці кожного робочого дня, начальник «сука», виходить зі свого кабінету зі секретаркою, він постійно забуває застебнути блискавку на штанях.
В кінці кожної п’янки, мого друга Вітю, везуть на швидкій до лікарні зі зламаним носом та струсом мозку (цього разу вже третім) і я розумію, що не варто було купувати кастет саме сьогодні.
В кінці кожного алкогольного сп’яніння, я не встигаю до туалету і блюю просто килим, що лежить у кімнаті.
В кінці кожної ночі, прокидаючись зранку, я встаю зі свого ліжка і вступаю в своє ж блювотиння, від чого блювати хочеться знову.
В кінці кожного кінця, в кінці кінців, кінець закінчиться своїм кінцем.