Привіт, як ти? Що нового в твоєму існуванні?
Ти знаєш, я за тобою дуже сумую… пам«ятаю як приїздила до тебе в гості на один день… ми гуляли по твоїх вулицях, дивились на фонтани… саме тоді до мене дійшло, я в тебе закохалась…
Часто згадую як відчула тебе в метро… це щось надзвичайне… вони такі смішні, нвіть не помітили як я на них дивилась. Одні читали свої художні романи Донцової, інші намагалися не пропустити свою зупинку. Дивно, як можна було не помітити такого красеня як ти В.М.
Дурні! Вони тебе зовсім не цінують… а я без тебе божеволію… незнаю куди подіти своє серце… якщо так буде продовжуватись, воно зникне взагалі… люди без сердець не помирають, вона стають або поетами, або янголами)))
Ти завжди знав, що особливий… вся справа в тоєму ароматі… В ньому весь ти і моя душа… Може здивуєшся, може ні, але цей запах — це аромат кави і метро… перед сном думаю про тебе…

П.С. Чекаю на нову зустріч, передавай привіт голубам на площі…