Осінь…Він сидить на площі…Дощ…
Вона…Біжить без парасольки…
«Привіт...» біжи до мене…подих…
Погляд…блиск в очах…сльози…

Міцні обійми…важкі схлипування…
Тремтіння у душі…розрада є важка…
Мовчання німе…спілкування думками…
Рука в руці…долі разом…очі в очі…

«За що?»...«Кохаюж його...»«Неможна...»
«Чому неможна?»...«а Ти пробувала?...»«Ні...»
«Чомуж Ти плачеш?...»«Немовчи?...»«Ти зрозуміла?...»
«Так...»«Зумієш?...»«Я підтримаю Тебе»...«Я побігла...»

Сонце засвітило…кіт знову гріється на лавці…
Погляд на Нептун…сумне лице…хода…
«привіт...»«привіт...»«Що сталося?...»Батьки...«
»А Ти?...«»А що я?...«»оО...«»Це все вони...«

»Ти впевнений?...«»Ну...«»Згадай усе...«»Змінеш?...«
»Так...«»Повіриш в себе і вних?«»Так...«Іди...»
Кроки…кіт знову гріеється…думки літають…
Ой…стіна…стіна..і ще одна стіна...«Що це?...»

«Привіт Сократе...»«Привіт народ...»«Чому такі закриті?...»
«Та ні все добре...»Усі поросходились по площі…
«Можливо всетаки розкажеш?»«Та плани всі накрились через мене»
«Так цеж дрібниці?...»«Для них ні...»«Повір це все поверхність...»

Кіт…лавка…його хтось пестить…
Чухає за вушком…мурррр…мур…
Спокій класно…тепло є душі…
Проблема…стривожиність…біг.

«Привіт...»«допоможи...»«а Ми знайомі оО?»
«Ну яж тобі поміг...»«Я тебе не знаю йди!»
«Привіт...»«допоможи...»«а Ми знайомі оО?»
«Ну яж тобі поміг...»«Я тебе не знаю йди!»

Кіт…дощ…маленькі кроки…сльози…
«Неплач тиж Кіт!...»«Я Котеня...»(Чітко заявивши!)
«Я сам невстою у житті..»«Не такий вже я міцний...»
«Поможу всім...»«подайже руку і мені...»

Тут єхтось?…Тут єхтось?…Тут єхтось?…
Тут єхтось?…Тут єхтось?…Тут єхтось?…
Тут єхтось?…Тут єхтось?…Тут єхтось?…

я…шепіт…вітер…щастя в серці…
голос блукає…він є…значить не один я у житті…
Ти Є! І я тебе знайду…Кохаю.і люблю…знайду…
знайду…знайду…знайду…знайду…знайду…знайду…
знайду…знайду…знайду…знайду…знайду…знайду…
знайду…знайду…знайду…знай…