За мить до того, як ти підеш,
Я прошепчу твоє ім'я.
Наповню келих в котрий раз,
Зранку неодмінно – похмілля.
Дитинка, ти покинула мій світ,
Як душа покидає тіло.
В пошуках інших, кращих принад,
Ніби птах відлетіла за вирій.

І десь там, серед нічного неону третього Риму,
Вся у блиску найдорожчих прикрас,
Пригадаєш смак Львівського пива,
Пригадаєш втрачених нас.

І якось вранці візьмеш свій плащ, тихо вийдеш за двері,
Купиш перший квиток на літак, напрямок – Україна.
Вперше закуриш за весь цей час,
Хоча завжди цього хотіла.
Сльози збігатимуть по щоці,
А ти стоятимеш щаслива.