то було далеко не вчора
знав що забуду про це на роки
вухо бажало почути знайоме слово
ноги тремтять…
повторити забуті кроки

птахи давно віднесли той день
і листя з дерев пожовкло й опало
повернулась
я думавзабута
мігрень
почуття що втекло ще й розум вкрало

збудую човен і подамся у відкритий космос
і відстань між нами на тисячі лє під воду
ти не подумай…
насправді я не тікаю… просто
не можу паплюжити твою квітучу вроду