Откровення Іоанна Богослова (ἀποκάλυψις)
Коли динозавр помре, залишаться ребра, погризені термітами,
Від своду неба, впираючись животом у стелю, аж під землю до грибниць усесвіту
Простягаються. Сови там заручниками.
Шия динозавряча накриє собою Єфрат, і риби житимуть в темряві.
Голову його розберуть стерв’ятники на очі та розум по одному.
Вибухне атомна станція, проткне трубами червоно-білими кишковик.
І будинки подряпають ніжну шкіру скронь.
Прийди до мене, розіп’ятий, поки дихає ще небесна арка,
Ім’я твоє на дзьобах пелікани принесуть з Євангеліє вирване.
Єрусалим лежить під атомними бомбами, і день обмежується молитвами за упокій
Прийди до мене, з розп’яття зірваний.
Коли динозавр помре, місяць виклює тобі очі,
А внизу розквітне Едем, охоплений переймами.
Я розріжу тушу, щоби пустити соки,
І вагітна жінка, важко дихаючи, народить мені шакала.
Коментарі (18)
RSS згорнути / розгорнутиа шо таке «свод неба».
А шо це сталось що ти так перевтілилась образно?
PawlikDoc
Milicenta
тіки я оце слухаю класіку грозну а не сучасне
PawlikDoc
PawIikDoc
Milicenta
allaponomarenko23
Milicenta
allaponomarenko23
allaponomarenko23
Milicenta
allaponomarenko23
Argentina
Milicenta
це ти тіпу вирішила повчити мене, як писати гноящієся вірші на біблійну тематику?)
capelist
Milicenta
capelist
не понравился третий столбик
а вообще плюсссс
ValeryVolkovsky
Milicenta
Лише зареєстровані та авторизовані користувачі можуть залишати коментарі.