Warning: mb_substr() expects parameter 2 to be long, string given in /home/slonykk/domains/slonyk.com/public_html/classes/hooks/HookAdminlogs.class.php on line 41 Вавілон-XXI / Поезія / Рожевий Слоник - творчість без рамок

Вавілон-XXI

Та й вже,
як то сказав Бубела.
Пірнасті комунарики летять,
дудукаючи в труби тарантелу,
і тільки залишається чекать

гірких подій останнє
розгортання,
яке відоме нам заздалегідь.

Зоря у небі спалахне й розтане
зоря дрібна розтане та мигне
і згасне, мов піщина в колбі.
немов піщина жалюгідна.
Та за мить,

усе що досі міниться й болить
не буде більше та піде до Пана,
безвидну землю залишивши на воді
без кола рятівного.

На дорогу
нам хочеться, далеку, як і решта,
аби кінець — кукУ мені нарешті — і видиво криваве Курукшетри.

Такий собі позаторішній герць.
Таке-бо вештання чуже межи століть
не те що вдягнене, але не зовсім голе — якщо є мить,
тоді питаю — де ж ти? — де на землі влягає льодовий
щит із прорубаним хрестом –
мов океаном — і плеще
у безодню водохрещі,

і тільки серце висне на краю.

Коментарі (0)

RSS згорнути / розгорнути

Лише зареєстровані та авторизовані користувачі можуть залишати коментарі.