Warning: mb_substr() expects parameter 2 to be long, string given in /home/slonykk/domains/slonyk.com/public_html/classes/hooks/HookAdminlogs.class.php on line 41 Моя улюблена поезія / Рожевий Слоник - творчість без рамок
Рейтинг
+36.12
голосів:
8
avatar

Моя улюблена поезія  

Пейзаж, недовтілений в птаха (Юрко Ґудзь)

Н. М.
1
…я прокинувся в темряві (цокав будильник ), прокинувся
від того, що хтось плакав поряд мене,
нікого не було, кімната
просвітлена відблисками повного місяця,
на столі біля дзеркала
шурхотів крильми недомальований янгол,
під кожним вікном (за прозорими шибами)
манячіли сині постаті чорних коханців:
один двома руками притискав до грудей
сокиру,
тримав її так, ніби приніс оберемок
тюльпанів,
другий цілився в місяць з рушниці,
третій на шию незграбно припасовував
мотузяну довгу краватку, дурнувато
й безгучно сміявся…

я згадав, звідки прийшов і як звати
жінку, що пустила мене на нічліг
(третій день по зимі,
поминальна субота),
тільки власного імені я не міг
пригадати,
жіночий голос про щось допитувався в мене —
звідки в тебе цей шрам на щоці?
(ти так схожий на вмерлого брата)
звідки в тебе цей туск на обличчі?
(ти так схожий на тих, що приходять
запізно)

( Читати далі )

*** (Михайло Григорів)

якби у той вівторок падав дощ
то й сьогодні був би вівторок
а так — ні дощу

ні вівторка

Ууно Кайлас 1901-1933. Умные и глупые

Я смеюсь над солнцем.
И солнце смеется надо мною.
Оно смеется совсем как мама.
Глупо смеяться над солнцем.
Папа и мама и дядя и тетя
никогда не смеялись над солнцем.
Потому что они взрослые люди.
А взрослые люди умные.
А умные никогда ничего не увидят.
Умным нельзя ничего понять.
Умные ничего не знают о солнце.

Но я глупый-глупый
и смеюсь над солнцем.
Я даже думаю, солнце,
что и ты не из умных.

Давай смеяться над умными, солнце.

TYHM;T JA VIISAAT.

Min; nauran auringolle.
Sekin nauraa minulle.
Se nauraa niinkuin ;iti.
On tyhm;; nauraa auringolle.
Is; ja ;iti ja eno ja t;ti
eiv;t koskaan naura sille.
Sill; he ovat isoja ihmisi;.
Ja isot ihmiset ovat viisaita.
Ja viisaat eiv;t saa n;hd; mit;;n.
Viisaat eiv;t saa ymm;rt;; mit;;n.
Viisaat eiv;t yht;;n tunne aurinkoa.

Mutta min; olen tyhm;
ja nauran auringolle.
Min; melkein luulen, aurinko,
ett; sin;kin olet tyhm;.

Me nauramme viisaita, aurinko.

Грицько Чубай

КОРИДОР ІЗ ДВЕРИМА ЗАВБІЛЬШКИ З ОКО

не відаю як ми обоє потрапили в цей
коридор із дверима завбільшки з око
не відаю

мабуть ми були випадковими слізьми що
випадково сюди вкотилися мабуть що так
і тут собі раптом згадали що люди ми

та вже немає нам назад вороття немає
навіть якщо наші сльози звідси крізь
двері викотяться то ми все одно
залишимось тут

там за стінами заметляється про
нас листя язиків на деревах тіл

то ті щасливі що можуть нас лише…

Ингеборг Бахман. Из песен на дорогах бегства

Из песен на дорогах бегства

Суров закон любви! Хоть он двуликий,
Ему покорствуй, ибо он привносит
На землю небо, вечный и великий.
Петрарка, «Триумфы»

1
Ветвь пальмы сломилась об лёд,
зияет лестниц провал,
светом чужой зимы
город, застыв, засиял.

Дети, крича, бегут
к подножью Голодной горы,
молят небо о белой муке,
и небо им шлёт дары.

Блёстки и мишуру,
мандаринов златой загар
бешеный вихрь закрутил.
В небе кровавый шар.

2

Я тут лежу одна,
в ранах, затертая льдом,
снег ещё мне глаза
не завязал бинтом.

Трупы вокруг молчат
на всех языках планеты.
Никто не любит, никто
не ищет меня со светом!

3

Неистовый холод вторгся в чужие пределы.
Эскадрилья ветра море перелетела.
Залив сдался со всеми своими огнями.
Город пал.

Я безвинно в плену
в Неаполе покоренном,
где зима
громоздит до неба. Вомеро и Позиллипо,
где её белые молнии косят
под песни
и охрипшие громы
её права утверждают.

Я безвинна, и до Камальдоли
пинии размешивают тучи,
я безутешна, ибо не так-то скоро
дождь очистит заскорузлые пальмы,
я без надежды, ибо мне не спастись,
даже если рыбы загородят меня, плавники ощетинив,
даже если на заснеженном побережье
мне воздвигнут стену из пара
вечно тёплые волны,
даже если валы,
разбегаясь откроют путь к отступленью
для тех, кто спасается бегством.

4

Просвещённые в вопросах любви
десятками тысяч книг,
приобщенные к ней повтореньем
всё тех же жестов
и бессмысленных клятв,
посвящённые в тайны её,
но лишь здесь —
когда хлынула лава
и её дыханием нас обдало
у подножья вулкана,
когда изнурённый кратер
наконец разомкнул
эти замкнутые громады —

мы вступили в неведомые пределы
и озарили тьму
свечением наших пальцев.


( Читати далі )

Трістан Тцара (Пісенька дадаїста)

I

эта песня дадаиста
сердцем истого дада
стук в моторе не беда
ведь мотор и он дада
граф тяжёлый автономный
ехал в лифте невредим
он мизинец свой огромный
оторвал и выслал в рим
лифт за это
вот беда
сердцем больше не дада
вода нужна всегда
прополощи мозги
дада
дада
отдай долги

II

эта песня дадаиста
ни опти ни пессимиста
он любил мотоциклистку
ни опти ни пессимистку
муж негаданно-нежданно
обнаружив их роман
в трёх шикарных чемоданах
выслал трупы в Ватикан
не крути
с мотоциклисткой
ни с опти ни с пессимисткой
воде нужны круги
мозги твоя еда
дада
дада
отдай долги

III

песенка мотоциклиста
дадаистого душой
потому и дадаиста
что в душе дада большой
змей в перчатках и в белье
закрутил в горячке клапан
и руками в чешуе
римский папа был облапан
и скандал
был большой
проклял он дада душой
мозги не с той ноги
мозги одна вода
дада
дада
чулки туги

Б.Пастернак "Ненастье"

Дождь дороги заболотил.
Ветер режет их стекло.
Он платок срывает с ветел
И стрижет их наголо.

Листья шлепаются оземь.
Едут люди с похорон.
Потный трактор пашет озимь
B восемь дисковых борон.

Черной вспаханною зябью
Листья залетают в пруд
И по возмущенной ряби
Кораблями в ряд плывут.

Брызжет дождик через сито.
Крепнет холода напор.
Точно все стыдом покрыто,
Точно в осени позор.

Точно срам и поруганье
B стаях листьев и ворон,
И дожде и урагане,
Хлещущих со всех сторон.

жартівлива пісенька з ілюстраціями

         А література ж могла бути іншою.
         Вано Крюґер

павло коробчук іще той жук
інтеліґент! а сам
тільки й читає одну книжку
одну і ту саму
цілодобово
:

а ті двоє — коцарев і горобчук
взагалі
обходяться роздруківками:

п'ємо 100-грамівочку за 120 р. з д.н. ПГТ.

І Бєлий, і Блок, і Єсєнін, і Клюєв:
Росіє, Росіє, Росіє моя!
…Стоїть сторозтерзаний Київ,
і двістірозтерзаний я.

Там скрізь уже: сонце! — співають: Месія! —
Тумани, долини, болотная путь…
Воздвигне Вкраїна свойого Мойсея,—
не може ж так буть!

Не може ж так буть, о, я чую, я знаю.
Під регіт і бурю, під грім од повстань
од всіх своїх нервів у степ посилаю —
поете, устань!

Чорнозем підвівся, і дивиться в вічі,
і кривить обличчя в кривавий свій сміх.
Поете, любити свій край не є злочин,
коли це для всіх!



( Читати далі )

Нись 140 р. з д.н. А.Ю. Кримського

Леліється Бейрут… Блискучий сад тропічний,
Де пальма розрослась на килимі з лілей!
І ллється аромат гарячий, наркотичний
З пьянючих тубероз, роскішних орхідей…

або ще таке:

Тільки я ні на що не дивуюся,
Бо для мене зіма не минулася:
Я вдихаю не радість весняную,
А холодную смерть невблаганую.