Warning: mb_substr() expects parameter 2 to be long, string given in /home/slonykk/domains/slonyk.com/public_html/classes/hooks/HookAdminlogs.class.php on line 41 Коньячно-маньячна лірика / Конкурс / Рожевий Слоник - творчість без рамок

Коньячно-маньячна лірика

Відчуваю як падають зорі,
торкаючись горизонту звуком розбитої об асфальт пляшки,
випускаючи на волю
свої нутрощі кольору гарячого карамелю,
який ми з тобою так любили готувати в дитинстві.
Тендітні жіночі пальчики,
водять по обідку бокалу наповненого полудневою спекою,
і в цих медових відтінках,
крізь кришталь, просвічується ретроспектива минулого,
підкреслена замислуватим орнаментом радянської богемності.
Сонце позаторішніх весен
проникає в судини разом з тонким ароматом спогадів.
Крістіна Брондо чи то може так,
здалося, а насправді то образ
існуюче неіснуючої мене, зітканий з тонкого оксамиту іллюзій
невідзнятого фотознімку, де Я-П'Ю-КОНЬЯК…

тихо… тсссс… тиша…

Коментарі (12)

RSS згорнути / розгорнути
+
+2
+1
avatar

Notsin

  • 14 березня 2010, 09:28
+
+1
гарно!
якесь таке приємно, кльове, близьке…
avatar

maryspring

  • 15 березня 2010, 00:09
+
+1
дякую…
avatar

LiTera

  • 15 березня 2010, 11:11
+
+1
смотрю верлибры не любишь но пишешь верлибром)

/торкаючись горизонту звуком розбитої об асфальт пляшки
падають зорі/

— поменяй местами- не будет так бросаться в глаза падающие звёзды — и пышнее образ будет, если так мона сказать...(ин май онест опинион)
avatar

ValeryVolkovsky

  • 15 березня 2010, 11:44
+
+1
ну, я б не сказала що я їх так вже й не люблю… просто я мабуть не до кінця розумію їх манеру написання, а точніше її відсутність… і навіть часто з собою дискутую по поводу того чого в верлібрах більше — поезії чи прози?.. а може це взагалі, щось окреме, ні те, ні інше… як окремий жанр літератури…

крім того верлібри не допускають фальші… саме в цих віршах вона дуже відчутна… і пишучи їх, ніби душевну порнографію виставляєш… хоча хз… кожному поетові по-своєму… то ж чисто мої відчуття…

і ще вагомим фактором мого несприйняття верлібрів є те, що в наш час майже кожен другий хоче бути поетом і літератором, бо це типу модно… а верлібри то така штука, яка надає можливість «літературним нулям» (ніжно сказано) відчути себе одиницями… і читаючи такі дешеві творіння, відчуваєш лише огиду…

хоча є хороші тексти, он вірш Шубєнкова про поетів, мені дуже сподобався… з тих верлібрів що я читала останнім часом — перший, що відчувся на рівні душі, а саме такими на мій погляд мають і бути ці вірші — відчуватися…
avatar

LiTera

  • 15 березня 2010, 16:38
+
+1
«Единица — вздор, единица — ноль, один — даже если очень важный — не подымет простое пятивершковое бревно, тем более дом пятиэтажный.»
avatar

hlebimir

  • 15 березня 2010, 22:14
+
+1
а якщо таких одиниць багато наплодиться?
avatar

LiTera

  • 15 березня 2010, 22:17
+
+1
«Партия — это единый ураган, из голосов cпpeccoвaнный тихих и тонких, от него лoпaются yкpeплeния врага, как в канонаду от пушек перепонки.»
avatar

hlebimir

  • 15 березня 2010, 22:23
+
+1
потрясно очень понравилось
avatar

syra

  • 15 березня 2010, 21:59
+
+1
дякую Саня, так приємно бачити знайомі ніки =) ще й зареєстровані тут…
avatar

LiTera

  • 15 березня 2010, 22:09
+
+1
в тему +
avatar

Olcya

  • 19 березня 2010, 17:31
+
+1
дякую =)
avatar

LiTera

  • 19 березня 2010, 20:45

Лише зареєстровані та авторизовані користувачі можуть залишати коментарі.