Warning: mb_substr() expects parameter 2 to be long, string given in /home/slonykk/domains/slonyk.com/public_html/classes/hooks/HookAdminlogs.class.php on line 41 Кіно/фільми / Рожевий Слоник - творчість без рамок
Рейтинг
+8.84
голосів:
7
avatar

Кіно/фільми  

про любов Бога-Отця

Nothing personal:

це і назва голландського фільму і домовленість між головними героями, яку можна вважати основною сюжетною лінією. Лише двоє на сцені: руда нахабна дівка, що їсть зі смітника і полюбляє слухати оперу та сухий вдівець, що живе в будинку осторонь від людей на узбережжі. Що їх з'єднує? Нічого. Нічого особистого. Угода проста: вона працює за їжу. Але жодних запитань, ніякого втручання у життя іншого, кожен сам за себе. Спільний побут та спільна самотність на фоні заворожуюче суворих ландшафтів Ірландії. Море і гори, ніч і день, старість і молодість, чоловік і жінка. Кожне слово, кожен жест і погляд — очки в зрозумілій лише їм двом грі, де головний приз — незалежність. Оператор бавиться у свою гру: «камерність» фільму викликає відчуття підглядання у шпарку, здається, що ти не маєш права дивитись на розкуйовджене волосся You чи зморшки на обличчі Old Man. Вони не називають один-одному навіть своїх імен. Дія фільму розгортається повільно і зосереджено і у кожній наступній частині все важче зберегти свободу, все непотрібнішою здається гра. «Я хочу бути як ти. жити самій у цьому будинку» — зізнається дівчина одного разу Мартіну (ми знайшли його паспорт поки його не було вдома). «Я люблю тебе» — здавалося б банальною фразою закінчується фільм. Хоча у цій грі так ніхто і не здався і не виграв…

Banksy: Exit Through the Gift Shop (2010)



Дуже раджу подивитися це кіно!!!

Изречения Banksy из июльского Esquire

( Читати далі )

(500) днів літа



Один з найкращих і найвартісніших фільмів. Тут ви не знайдете «сльоз і сАплЄй», тут кожен має знайти себе.
«This is not a love story, a story about love»

*рекомендую всім-всім.

Tatarak.Режисер Анджей Вайда



— за цією адресою можна подивитись фільм онлайн з російським перекладом

Назва: Аїр
Оригінальна назва:Tatarak
Рік випуску:2009
Жанр: Драма
Режисер: Анджей Вайда/Andrzej Wajda
В ролях: Крістіна Янда, Павел Шайда, Ян Енглерт, Ядвіга Янковська-Чешляк

'Аїр' то один з тих фільмів, які заставляють задуматись,
задуматись про смерть, яка завжди приходить невчасно, про те, що життя минає, а недоговореного, не зробленого залишається так багато…

У фільмі паралельно показуються дві сюжетні лінії — монологи актриси Крістіни Янди про її переживання підчас хвороби чоловіка, оператора Едварда Клозинськиого, який помер від раку,і розповіді про захоплення дружини лікаря, жінки зрілого віку, яка підозрює в себе рак, молодим хлопцем.

Цікаві характери героїв,їх стосунки.
П. Марта дружина лікаря, вона втратила на війні синів, освічена, культурна жінка.Богусь, яким вона захопилась, двадцятирічний хлопець, його батьки загинули на війні.Хлопця виховує бабуся.Богусь такий собі тупуватий хлопчина — читати, думати йому нудно, через це його дівчина і докоряє хлопцеві.Фізично він розвинений, а от розуму нема.
В п. Марті він бачить скоріше матір, ніж жінку, нею Богусь сприймається як коханець.

У фіналі Богусь хоче нарвати аїру для п. Марти і тоне.

Монологи Янди не описуватиму — то треба бачити.

Фільм про смерть, яка завжди десь поруч.

Swing!


… Так звати циганську дівчинку у фільмі Тоні Гатліфа, якому ( як я тепер думаю) Кустуріца таки поступається… Бо на фоні Гатліфа його фільми власне про циган видаються якимись декоративними. Короче однозначно фільм року, чи як там кажуть. Просто неймовірно красивий відеоряд, така проста і трагічна історія кохання двох дітей, пронизлива музика (А-а-а, яка та музика!), ніякої особливої філософії, але кожен кадр насичений змістом, і навіть у сцені де горить гітара старого цигана немає нічого пафосного, бо це нормальний плин життя… Це щось що наближаєтья до мого уявлення про ідеальне кіно. І ніякого бруду, чорнухи, часом присущій європейському кіно — просто життя як воно є. Просто любов як вона є…