дивлюсь на свої капці і думаю,
шкода, що в мене немає сісьок,
от були би в мене сіські —
і ніхто би навіть не глянув на мої капці.

do not reed, do not want.

Notsin
Я засинав, а ти вже встала,
Стягнула з мене одіяло…
І ніжно так поцілувала
(й)Сказала, що було замало!

А я хотів так сильно спати,
Що ніде злості вже дівати,
А ти скакала як тварина
І я подумав: «От скотина!»

LiTera
А я кохання так хотіла,
Що сподівалась, Буде ДІЛО
Труси тихенько з нього зняла
ЙОГО до рук собі прибрала,

Підняла в бойову готовність
А він сказав мені натомість,
Шо я є збочена падлюка,
Знов прирекла його на муки.

Notsin
Я їй романтику втираю,
Вона вже презики шукає
Дивлюся ніжно в її очі,
І бачу пристрасне «я х о ч у..»

А я подумав: «Що робити?
Прийдеться ніжно її вбити»
У різних позах я трудився,
Але під ранок ГЕТЬ стомився

LiTera
І він сказав мені з сарказмом,
Себе довівши до оргазму,
Що на сьогодні досить шари,
Бо скоро треба йти на пари.

Він засинав, мені не спалось
Разів зо два ще б покохалась
Та завтра знов буде кохання
І дикі стогони до рання.

Notsin feat LiTera
А зараз треба вже лягати,
Щоб собі нерви не псувати.
Отак їбались ми до рання —
Складали віршик про кохання:)

(відповідь на це, імпровайз, рідкісне збочення)



( Читати далі )

( Читати далі )

Очевидні речі часом такі очевидні,
що навіть дивно, як їх ніхто не бачить,
навіть якщо вони написані пёятнадцятисантиметровими буквами
перед очима десятків тисяч людей, які щодня тут проходять.

Можливо, людина, проста у своїй природі,
позбавлена в закамарках душі високого і вічного,
шукає в оточуючій дійсності оцього глибинного, складного, істинного,
породжуючи різного роду філософські течії, секти і теорії змови.

І ось вони ходять, десяки тисяч щоденно,
і чорне табло дивиться на них, як обличчя Бога,
а тим часом глобальний сенс, записаний на ньому, але нечитаний,
проглядає із слів «прибуття, відправлення, прибуття, відправлення».

Якщо я теплого ранку
її запрошу на коктейль,
вона там побачить приманку,
бо вже бачила сотні стель.

В час, коли сонце в небі,
в час, коли час до сну —
якщо я приходжу до неї,
вона розуміє, чому.

Коли вночі після всього
я залишу її одну,
вона не скаже ні слова —
вона розуміє, чому.

Якщо потім зникну надовго,
вона зрозуміє без слів:
вона не дала мені тОго,
чогО я так довго хотів.

Хоч навколо широкий простір,
хоч навколо прості кліше,
їй жити однак, не просто,
бо вона розуміє все.

Ананасік лежав і портивя
Ананасік хотів дубасить
срочьна трєбуєтса уборщіца
Ананасіку