Пропоную влаштувати флешмоб.
Давайте всі разом вайпанем Паші особисту пошту.
Вайп, хто не в курсі, закидання повідомленнями не по ділу, а для приколу.
(На відміну від спаму, не несе реклами.)
Вайпати пропоную чорними гомосексуалістами.
Так як така практика не раз проводилась в минулому, для неї існує пак з тематичними картинками, який можна скачати тут.
Хто за, коли мутим.

( Читати далі )

Здесь земля поседела от пепла…
И небо кажется не голубым,
а свинцовым.
Освенцим…
Пустые бараки, сторожевые вышки, ряды
колючей проволки,
трубы крематория.
В одном из блоков — гора женских волос.
На серой стене —
выцарапаная надпись: «Оля, 1943».

Я — Оля!
Раньше я была
в четвертом классе.
Нас вместе с мамой продают
в одном матрасе.
Я — Оля!
Мертвым все равно,
но больно очень,
когда становятся за мной
живые в очередь,
когда я слышу, как вблизи
по черной смете
весь день торгует магазин
моею смертью,
когда за волосы подруг
деньгами платят,
когда нас ночью стерегут
в холодном складе…
Я — Оля!
Рыбкою в сетях
я бьюсь в матрасе.
Кому продаст меня сентябрь,
чей дом украсит?
Кому услышится в ночи
под самым боком,
как там
отчаянно кричит
и плачет локон?
И чем кровать ни застели,
одно лишь снится —
как нас в Освенциме
сожгли
за две косицы.
Я — Оля!
Нас через года
никто не встретит,
нам
не вернуться никогда
из сорок третьего.
Мне шел одиннадцатый год,
как это мало…
Кто мне косички заплетет,
мама?!

Оголошується конкурс на кращий вірш про свинячий грип і нинішню епідемію. Проза не приймається.

Орієнтовний термін — 3 тижні(до зняття карантину).

Всім хто хоче, щоб його вірш про епідемію потрапив до конкурсу мають після назви додати "(конкурс)".

Визначення переможця не за балами оцінювання, а за кількістю схвальних коментів.

Сподіваюсь, буде цікаво. )))

К.

Ти не настільки пропалена і зіпсута щоби бути сукою
Але іноді твоя присутність дуже муляє, на щастя – зрідка
Частіше – нам тепло разом, іноді так тепло
Що наша спільна волога стікає по нас
Коли я в тобі

Ти якраз ідеального віку – на тобі ще так мало життєвих плям
Ще майже немає
Тому я можу лишати їх на тобі сам

Я можу розписувати твою шкіру різноколірно
Кожну її складочку, кожну заглибинку
І – коли я в тобі – стирати фарбу,
Повільно по тобі розтирати її візерунки

Ти вільна
Але коли сама зависаєш – мовчиш
Напевно – тобі завжди сумно коли ти сама

Осінь – і я вже майже не можу без тебе
Скоро ми рідко розлучатимемось, особливо – коли гулятимемо
(я знаю, ти любиш гуляти)
Всі ці міські повороти, всі ці дощі, які від твоєї шкіри відбиваються
Ніби від шибок
Всі ці вечори, в результаті яких
Я приходитиму додому і вішатиму тебе до шафи

Є два варіанта вірша про яєчка
який би я хотів написати

варіант перший:
твої яєчка
наче зацвілий хліб —
морозна зима

варіант другий:
твої яєчка
ніби каштани —
під ногами хрускіт

Древні нації так виїбнулись, що зникли.

Війна війною, а попісяти треба.