Мені тебе мало. Мало спілкування з тобою. Мені не вистачає. Я не егоїстка, ні. Мені просто мало того «привіт», чуєш???
Та ти і не можеш почути мого німого крику. Почуй. Прислухайся. А може не треба. Бо візьмеш і відморозишся. Назавжди.
Мені мало твоїх повідомлень в контакті. Бо вони такі… банальні чи що? Чи може скупі, наче видушені, вимучені? Я так хочу поцілувати тебе. Легенько. Щось схоже на поцілунки легкого весняного вітру. Хочу піклуватися про тебе. Банально варити банальну каву банального ранку. Хоча ні… Якщо з тобою, то він уже незвичайний.
Хочу вічно дивитися в твої надзвичайні сіро-блакитні очі. Я закохалась в них спочатку. А потім помітила тебе.
Дозволь мені просто бути поруч. Не вимагаю кохання, обожнювання. Просто поруч. Просто з тобою. Просто бути.
Мало тебе в моєму житті. Мало. Хочу більше.