Розплющуєш очі
Кривуваті чорні строкаті прямі
Дерева наче пласкі, з-під чорної ручки

Заплющуєш очі
Під повіками бачиш рожеві глазні яблука
В м'яких білих пожухлих прожилках

Все ніби з костей й жирової тканини
Сам-ніби брудний нарив, що скоро прорветься
Й шваркне блідими, як лімфа, словами
В широке дзеркалообличчя неба

досить зводити стіни
з крові і м'яса
мовчазні круки дивляться на тебе
їх очі наче хитрі блискучі
вугринки