як тебе зовсім не стало
мені стало багато кави
моя кров мовби чорна
під бежевим покривом
конструктору з тканини

кавові зерна товчу
на сніданок
обід
пізню вечерю
гірким та темним тобі стане
тепер мій погляд

я не відаю
маю я сон чи життя
чи життє-сон
не пам'ятаю коли
востаннє стуляла
повіки
чи навпаки… розтуляла