Сьогодні я розмовляв з ластівкою
вона невпинно кружляла навколо мене а я стояв
стояв і думав…
дивився на її швидкі витончені рухи

у золоті сонячного сяйва здавалося що ластівка — тендітна молода рибка
а я кам'яна брила, поросла рифами
здавалось я бог — а вона маленьке беззахисне дитя
риси мого обличчя застигли — таємничі, радісні

Взагалі ластівки не розмовляють з людьми
та я був дуже сконцентрований на тому, що уявляв
ніби пташка мене кохає, її очі розуміють мої, мою посмішку,
вираз губ, який виказував кохання всьому що дивилось мені у вічі,
я хотів був підняти руку, заговорити до неї, але зупинився
це ж ластівка